Сталий розвиток (sustainible development) – це процес гармонійного розвитку виробничих сил, що забезпечує задовольняння потреб сучасного та майбутнього поколінь при умові раціонального використання природних ресурсів, збереження та поетапного відновлення усіх компонентів НС.
Збалансований розвиток розглядається з двох позицій:
- ресурсний: визначення гранично допустимого порогового вилучення природних ресурсів з біосфери;
- біологічний: визначення властивостей біосфери ефективно відновлювати природні ресурси.
Таким чином сталий розвиток можна розглядати як гармонійний розвиток трьох структурних підсистем:
СОЦІУМ
ЕКОНОМІКА ЕКОЛОГІЯ
Економіка і екологія є базисом сталого розвитку, а соціальна підсистема – його надбудовою (що було визначено і засвідчено документально на Конгресі у Ріо-92).
Концепція сталого розвитку підвела до самого головного і самого складного:
Ø для промислово розвинутих країн: виробництво повинно бути переорієнтовано на різке скорочення ресурсоспоживання та забруднення НС (маловідходні технології, замкнені технологічні цикли, заміна політики “на виході з труби” направленістю “екологізації виробництва”);
Ø для країн, що розвиваються:
- зменшення рівня народжуваності;
- перехід до менш руйнівних методів ведення сільського господарства;
- модернізація виробничих процесів.
Тому достатньо значна частина спеціалістів різних галузей вважають, що основа успіху сталого розвитку в перерозподілі багатств між країнами з різним рівнем життя, що виражається у суттєві протиріччя політичного та економічного характеру.
Але не дивлячись на ці протиріччя, зараз Стратегія сталого розвитку уявляє собою важливий орієнтир політичного, економічного та соціального розвитку, основою якого є екологічна складова.
