Вступ. Тема 1.1. Інновації та їх роль у техніко-економічному розвитку
Тема 1.2. Промислові технології і технологічні процеси
Тема 1.3. Перспективні технологічні процеси і науково-технічний прогрес
Тема 1.4. Роль технологій у формуванні техніко-економічних показників виробництва
Тема 1.5. Основні причини зниження прибутковості підприємств
Метою змістовного модуля є з визначення загальної характеристики і задач курсу, ролі одержаних знань з курсу для підготовки фахівців економічної галузі, вивчення основних понять та положень інноваційного розвитку економіки.
Студент повинен знати: основні визначення та поняття: «інновація», «інноваційна діяльність», «інноваційне підприємство», види інновацій та їх роль у розвитку промислового виробництва; класифікацію технологічних процесів, класифікацію світових технологічних укладів, технологічні аспекти формування техніко-економічних показників виробництва.
Студент повинен вміти: оцінювати перспективність напрямів інноваційного розвитку України; прогнозувати шляхи інноваційного розвитку, порівнювати з світовими досягненнями інноваційного розвитку економіки, оцінювати економічні аспекти технологій.
Семінарське заняття (Т. 1.1. , Т. 1.4)
План
1. Визначення понять «інновація», «інноваційна діяльність», «інноваційне підприємство»
2. Означення принципів державної інноваційної політики в Україні.
3. Характеристика взаємозв’язку промислових та інформаційних технологій
4. Означення основних причин зниження прибутковості підприємства.
Перелік питань до самостійної роботи:
Т.1.1. 1. Основні визначення та поняття: «інновація», «інноваційна діяльність», «інноваційне підприємство».
2. Види інноваційних підприємств.
Т 1.3. Загальна характеристика новітніх технологічних процесів.
Т. 1.4. Роль технологій у формуванні прибутку підприємств
Перелік питань до індивідуальної роботи:
Т. 1.5. Основні причини зниження прибутковості підприємств
1. Вплив сировинного фактору на формування техніко-економічних показників підприємств
2. Вплив рівня технологій на техніко-економічні показники виробництва
3. Вплив інноваційних технологій на прибутковість підприємств.
4. Матеріальні, енергетичні та інші складові витрат на реалізацію технологій.
5. Вплив технологій, організації технологічних процесів та витрат виробництва на рівень та структуру собівартості продукції, ціни, прибуток та податок з прибутку.
Ключові терміни та поняття: «інновація», «інноваційна діяльність», «інноваційне підприємство», види інновацій, прибуток, виробництво, технологія. технологічний процес, технологічний уклад.
Вивчення основ технологій дозволить студентам:
· аналізувати господарську діяльність підприємств і спрямовувати її на оптимізацію техніко-економічних показників;
· знати сучасний стан енергетичної і сировинної бази України, її пріоритетні напрямки розвитку та їх розширення;
· оцінювати сучасний стан і тенденції розвитку галузей світової економіки й напрямки еволюції інновацій, ознайомитися з перспективними інноваціями.
Рівень технології будь-якого виробництва суттєво впливає на його екномічні показники та, перш за все, на прибуток. Щоб ефективно керувати фінансовими потоками, економісту необхідно мати чіткі уявлення про сучасні технології. Знання найбільш перспективних технологічних процесів необхідні економісту і для здійснення інноваційної діяльності, що повинна бути спрямована на ефективне використання та підтримку високотехнологічних виробництв. Необхідна підготовка нової категорії фахівців – менеджерів із комерціалізації НДДКР, які повинні володіти діловими принципами комерціалізації технологій основами маркетингу, теорією і практикою правової охорони та використання інтелектуальної власності; вміти управляти інноваційними проектами. Сучасний статус держави визначається двома найважливішими інтегральними показниками: науково-технічним рівнем та здатністю до технологічного розвитку.
В умовах формування ринкової економіки науково обґрунтована технологічна політика держави повинна бути спрямована на забезпечення потреб у виготовленні необхідної продукції найважливіших галузей народного господарства (металургії, енергетики, машинобудування, хімії, АПК та ін.). Враховуючи велику конкуренцію на світовому ринку, зростання національної економіки буде залежати не тільки від розширення вітчизняного виробництва та його ефективності, але і від якості промислових товарів народного споживання при достатньо низькій їх собівартості. У конкурентній боротьбі перемагає той, хто, поєднавши працю вчених і спеціалістів шляхом використання інноваційних технологій, швидко реалізує обмежені матеріальні та трудові ресурси.
Технологія (від. грецьк. Technё – мистецтво, ремесло, майстерність, вміння та logos – слово, наука, знання, вчення) – наука про ремесло.
Технологія –це наука, що вивчає послідовність процесів та їх інформаційні, математичні, фізико-хімічні, механічні, біологічні та інші характеристики, що призводять до одержання нових продуктів з певними означеними властивостями.
Система (від грецьк. Systema – ціле, складене із частин, з’єднання) – це сукупність взаємопов’язаних елементів, що становлять певну цілісність, єдність.Системами є, наприклад, технічне устаткування, що складається з окремих вузлів та деталей, живий організм, утворюваний сукупністю клітин, колектив людей, виробничий підрозділ, галузь промисловості, країна тощо. А з точки зору філософії вся природа утворює деяку систему — сукупний зв’язок усіх матеріальних реальностей.
Технологічною системою називають об’єкт, який взаємодіє із зовнішнім середовищем, складається із великої кількості елементів, які взаємопов’язані між собою потоками і функціонують як єдине ціле із спільною метою – забезпечити економічно доцільне перероблення сировини на потрібну продукцію.
Елемент системи – частина системи, яка має цілком певне функціональне призначення.Елементи бувають прості і складні. Складні елементи системи, які, в свою чергу, складаються з простіших взаємопов’язаних елементів, називаються підсистемами. Якщо за систему взяти будь-яке виробництво, то її підсистемами будуть його окремі підрозділи, цехи.
У загальному плані системи можна поділити на абстрактні та матеріальні.
Абстрактні системи – це продукт людського мислення: гіпотези, знання, теорії і теореми.
Матеріальні системи –це сукупність матеріальних об’єктів.
За походженням усі матеріальні системи поділяють на природні та штучні.
Природні системи створені природою, штучні – людиною для задоволення певних потреб. До штучних систем належать виробничі, технологічні, технічні, хімічні та інші.
Виробничі системи створюють для виготовлення необхідної продукції.
Технологічні системиє складовими частинами виробничих систем. Вони створені для переробки вихідних матеріалів у напівфабрикат або готову продукцію.Технічні системи –це машини, апарати, агрегати, печі, прилади, транспортні засоби та ін. Технічні системи можуть існувати окремо або бути складовою частиною технологічної системи.
Технологічний розвиток – це еволюція технологічних укладів (ТУ), що охоплюють замкнені виробничі цикли єдиного технічного рівня. Світовий техніко-економічний розвиток можна умовно розглядати як еволюційну зміну технологічних укладів (ТУ).Кожний ТУ має складну структуру; ядро ТУ створюють базові технології, які є основою технологічних систем усіх рівнів переробки ресурсів і пов’язані з відповідним типом невиробничого споживання, яке замикає відтворювальний контур ТУ, стимулює його ріст і одночасно є джерелом відтворення трудових ресурсів відповідної якості.
Починаючи з промислової революції в Англії (кінець XVII ст.), в світовому техніко-економічному розвитку можна виділити дію п’яти ТУ, які послідовно змінювали один одного.
Рушійною силою технологічного розвитку є інновації. Вперше дефініція «інновації» була дана в 1912 р. І.Шумпетерем в його книзі «Теорія економічного розвитку», де цей термін називався «нова комбінація». Термін «інновація» замінив термін «нова комбінація» в подальших працях І.Шумпетера і став науковою категорією.
Інновації, інноваційні процесиґрунтуються на нових рішеннях у галузях технологій, техніки, організації господарювання та будь-яких інших сферах життя діяльності людини.
Інноваційний процес –це сукупність прогресивних якісних змін, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, в тому числі і технологічних системах.
В Україні прийнято Закон «Про інноваційну діяльність». Цей закон визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. Відповідно до закону:
Інновації – це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.
інноваційна діяльність – це діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг;
інноваційний продукт – це результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим цим законом;
інноваційна продукція –це нові конкурентоздатні товари чи послуги, що відповідають вимогам, встановленим цим законом;
інноваційний проект –це комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції;
пріоритетний інноваційний проект –це інноваційний проект, що належить до одного з пріоритетних напрямків інноваційної діяльності, затверджених Верховною Радою України.
Підприємство (об’єднання підприємств), що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти і (або) продукцію чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 відсотків його загального обсягу продукції і (або) послуг, називається інноваційним підприємством (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо);
Основні ознаки інноваційних технологій:
зменшення стадій технологічних процесів, що передбачає поєднання в одному агрегаті кількох технологічних процесів, які раніше виконувалися в окремих машинах чи апаратах;
зменшення відходів виробництва та комплексне використання сировини;
високий рівень комплексної механізації та автоматизації виробництва;
використання сучасних засобів мікроелектроніки для інтенсифікації та контролю виробництва;
гнучкість виробництва — його здатність швидко перебудовуватися на випуск нових видів продукції;
ресурсозбереження, що гарантує можливість виробляти конкурентоспроможну продукцію з низькою собівартістю та високою прибутковістю та ін.
Технології за своєю функцією в системах технологій поділяються на інформаційні та промислові. Промислові за цією ж ознакою діляться на чотири види: видобувні технології, технології первинної переробки (збагачення), технології переробки, технології обробкиі призначені для переробки матеріальних ресурсів на певний продукт.
Основною структурною складовою технології є технологічні процеси, які забезпечують набуття певних властивостей та ознак продукту.
Класифікація технологічних процесівпроводиться за такими ознаками: за видом руху матерії; способом організації процесу; способом впливу; кратністю обробки вихідних матеріалів, напрямом руху теплових і матеріальних потоків; агрегатним станом вихідних матеріалів тощо. За видом руху матеріївсі технологічні процеси поділяють на фізико-механічні,хімічні,біологічні.
При здійсненні фізико-механічних процесівзмінюються лише форма та фізичні властивості вихідних матеріалів. До них відносяться процеси, що ґрунтуються на зміні тиску (пресування, вакуумування), процеси подрібнення, лиття тощо. При здійсненні хімічних процесівзмінюється хімічний склад або молекулярна структура вихідних матеріалів чи сировини. Ці зміни відбуваються внаслідок перебігу хімічних реакцій. Біологічні процеси відбуваютьсяза участю мікроорганізмів – мікроміцетів (грибів, дріжджів) або бактерій. Такі процеси є основою біотехнології, що застосовується у виробництвах харчової та фармацевтичній продукції, технології очищення стічних вод, одержання біогазу тощо.
За способом організаціїтехнологічні процеси поділяють на періодичні (дискретні),неперервніта комбіновані. У періодичних (дискретних) процесах сировина (матеріали) надходять до технологічного обладнання визначеними порціями через певні проміжки часу і після закінчення обробки видаляються з нього. Недоліком такої організації технологічних процесів є нераціональне використання обладнання під час завантаження сировини та вивантаження одержаної продукції, що призводить до втрат робочого часу, зниження продуктивності праці або виробничої потужності обладнання. У неперервнихпроцесах сировина надходить до технологічного обладнання постійним неперервним потоком, і після перетворення неперервним потоком видаляється з обладнання як готова продукція або продукт для подальшої переробки. Неперервні процеси порівняно з періодичними мають такі переваги: відсутність допоміжних операцій, пов’язаних з неефективною роботою обладнання, висока продуктивність, більш широкі можливості для впровадження автоматизації. Комбінованіпроцеси – це поєднання періодичних і неперервних процесів. Наприклад: періодичне надходження сировини до технологічного обладнання і неперервне вилучення з нього продукту або навпаки.
За способами впливутехнологічні процеси поділяються на: хіміко-технологічні, термічні, каталітичні, електрохімічні, біохімічні, фотохімічні, радіаційно-хімічні, лазерні, електронно-променеві, плазмові та інші.
Сучасні технології передбачають застосування різноманітних технологічних процесів, які постійно удосконалюються або здійснюються на якісно іншому рівні. До перспективних інноваційних технологій, які впроваджуються у виробництво відносять технології високошвидкісної обробки, нанотехнології, біотехнології, які ґрунтуються на застосуванні технологічних процесів обробки плазмовим струмом, електронно-променевої обробки, лазерної обробки, хімічних та електрохімічних процесів, ультразвукової обробки.
Промислова технологія існує в рамках виробничого процесу. Виробничий процес –це складна система взаємопов’язаних процесів праці, а іноді і природних процесів, внаслідок яких вихідні матеріали і напівфабрикати перетворюються на готову продукцію. Виробничий процесохоплює підготовку засобів виробництва і обслуговування робочих місць, одержання і зберігання сировини, матеріалів і напівфабрикатів; усі стадії виготовлення продукції, складання виробів і їх частин, транспортування матеріалів, заготовок, деталей, складових частин і готових виробів; виготовлення тари, пакування готової продукції та інші дії, пов’язані з виготовленням продукції, що випускається.
Календарний час, потрібний для здійснення періодично повторюваного виробничого процесу, називаєтьсявиробничим циклом.Його тривалість визначається в одиницях календарного часу (годинах, добах, місяцях).
Скорочення тривалості виробничого циклу має велике техніко-економічне значення, оскільки впливає на швидкість обігу оборотних коштів, темп випуску продукції, ефективність використання виробничих площ і обладнання, продуктивність праці і собівартість продукції. Скорочення тривалості виробничого циклу досягається за рахунок технічних і організаційних заходів.
Технологічний процес –частина виробничого процесу, метою якого є зміна вихідного продукту чи матеріалу для одержання певного стану чи властивостей матеріалу, який відповідає заданим технічним вимогам.
Сучасний виробничий процес здійснюється за допомогою засобів виробництва. До них належать технологічне обладнання і технологічне оснащення. За ступенем універсальності (гнучкості)технологічне обладнання і оснащення поділяється на три типи: універсальне, спеціалізоване,спеціальне.
Головною метою будь-якого виробництва є випуск якісної продукції з мінімальними затратами суспільної праці, матеріалів і технічних засобів.
Ефективність виробничого процесу оцінюється системою показників, найважливішими з яких є матеріаломісткість та енергоємність продукції, рівень продуктивності праці, собівартість продукції, якість продукції та екологічна чистота процесу.
Тип виробництває найбільш загальною організаційно-технічною характеристикою виробництва і визначається рівнем спеціалізації робочих місць і номенклатурою об’єктів виробництва.
Залежно від спеціалізації робочих місць, номенклатури об’єктів виробництва, а також організації виробничого процесу умовно розрізняють одиничне,серійне імасове виробництво.
Приклад. На дільниці з 10 робочих місць протягом місяця на 1, 3, 5 і 7-му робочих місцях виконувалось по одній операції; на 2, 9-му — по дві; на 4, 6, 8, 10-му — по три. За коефіцієнтом закріплення операцій визначити тип виробництва на дільниці.
1< Кз.о <10 — отже, на дільниці велико-серійний тип виробництва.
Кожна технологія має свій життєвий цикл, який безпосередньо впливає на прибутковість підприємств, ВВП та розвиток економіки в цілому. Від стадій життєвого циклу технології залежить і прибутковість чи витратність виробництв, що використовують цю технологію. Якщо виробництво використовує лише одну технологію, то йому на стадії занепаду цієї технології загрожує збиткова діяльність і банкрутство. Для забезпечення конкурентоздатності кожне виробництво повинне створювати умови удосконалення та послідовного впровадження нових інноваційних технологій, здатних вирівнювати динаміку прибутковості та її зростання. Для окремих виробництв, підприємств, галузей, регіонів важливо мати резерв прогресивних технологій і вчасно їх впроваджувати з урахуванням занепаду використовуваних технологій.
Для розвитку економіки в цілому необхідно мати банк сучасних прогресивних наукоємних технологій, постійно поповнювати цей банк і на його основі формувати конкурентоспроможні високоприбуткові виробництва в усіх галузях народного господарства.
Контрольні запитання
1. Роль інновацій у технологічному розвитку
2. З яких стадій складаються структурні цикли науково-інноваційних та виробничо-комерційних процесів?
3. В чому полягають мета і принципи державної інноваційної політики в Україні?
4. Види промислових технологій.
5. Технологічні процеси як елементи промислових технологій.
6. Які основні техніко-економічні показники виробництва та їх взаємозв’язок з рівнем технологічних процесів.
7. За якими ознаками класифікуються технологічні процеси?
8. Поясніть сутність окремих технологічних процесів та наведіть приклади їх використання.
9. Означте перспективні технологічні процеси і науково-технічний прогрес.
10. Охарактеризуйте високошвидкісні, лазерні та ультразвукові, високотемпературні, біотехнологічні процеси.
Література: основна [1-5]; додаткова [2,4, 6, 9, 11].
