Протягом майже сімдесяти років у колишньому Радянському Союзі розвивалась і використовувалася система макроекономічних показників, яка мала назву Баланс народного господарства (БНГ). Характерною особливістю цієї системи був поділ суспільного виробництва на дві нерівнозначні сфери:
• матеріальне виробництво;
• невиробнича сфера.
Відповідно до цієї концепції, сукупний суспільний продукт (ССП) та національний доход (НД), як основні макроекономічні показники БНГ, створювалися лише виробничою сферою. А продукт, вироблений нематеріальними галузями економіки
(житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, охорона здоров'я, освіта тощо) в розрахунок не брався. Вилучення послуг зі сфери економічного виробництва відображало низький рівень економічного розвитку, а також те, що пріоритетом економічної політики було проголошено розвиток матеріального виробництва. Баланс народного господарства за 1923-1924 рр., розроблений в СРСР, було визнано одним із перших у світі офіційних розрахунків макроекономічних показників Через чверть сторіччя аналогічні макроекономічні розробки з'явилися в таких країнах, як США, Англія, Нідерланди та ін. Проте ці розрахунки було проведено вже у формі Системи національних рахунків (СНР), яка виникла на основі вдосконалення методології розробки БНГ.
З травня 1992 року за Указом Президента в Україні також впроваджується СИР, тобто наші статистика і облік переходять на так звані міжнародні стандарти. Це стало актуальним у зв'язку з проведенням ринкових реформ, унаслідок яких планова економіка має бути трансформована у ринкову. Для опису та аналізу ринкової економіки потрібно мати систему статистичних показників, яка адекватно моделює економічні процеси. Такою системою показників є СНР.
Отже, Система національних рахунків (СНР) — це система взаємопов'язаних показників і класифікацій, які використовуються для опису та аналізу найзагальні-ших результатів і аспектів економічного процесу па макрорівні.
СНР сформульована в категоріях і термінах ринкової економіки, її концепції та визначення передбачають, що економіка, описана за її допомогою, функціонує на основі дії ринкових механізмів та інститутів.
Однією з важливих особливостей СНР є її всеосяжний характер. Це означає, що СНР містить впорядковану певним чином інформацію про:
• усі господарські суб'єкти, які беруть участь в економічному процесі: юридичні особи (підприємства, корпорації, банки, страхові компанії, органи державного управління тощо) та домогосподарства;
• усі економічні операції, пов'язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів та іншими аспектами економічного процесу;
• усі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, монетарне золото та інші фінансові активи, вартість землі і корисних копалин тощо).
Головним показником при розробці СНР, показником результатів економічної діяльності на макрорівні є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями та установами в поточному періоді на економічній території країни.
Охарактеризуємо терміни «внутрішній», «економічна територія», «резидент».
Термін «внутрішній» означає, що при вимірюванні ВВП враховуються результати виробництва підприємств, організацій, установ незалежно від того, чи вітчизняними є ці підприємства, чи вони контролюються іноземним капіталом, наприклад, є дочірніми відділеннями іноземних корпорацій.
Під «економічною територією» країни розуміють територію, яка адміністративно керується урядом даної країни та в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватися. На відміну від географічної території, вона не охоплює територіальні анклави інших країн (посольства, військові бази тощо), але містить такі анклави даної країни, які розташовані на території інших країн.
У цілому фізична або юридична особа вважаються резидентами тієї економіки, з якою вони пов'язані тісніше, ніж з будь-якою іншою:
• у випадку підприємств (фірм) — центр інтересів міститься на території тігї країни, де вони здійснюють свою діяльність. Тобто всі підприємства та установи, які здійснюють свою діяльність на території певної країни, вважаються її резидентами. навіть якщо вони частково або повністю перебувають у власності іноземців. Відповідно, іноземні філіали внутрішніх підприємств (або їхні дочірні компанії) не є резидентами економіки тієї країни, де розташована головна компанія;
• щодо фізичних осіб — резидентами при розробці національних рахунків вважаються всі ті, хто працює і проживає на території країни протягом року або більше, незалежно від громадянства і національності. До резидентів не належать іноземні туристи, сезонні робітники, іноземці, які прибули в короткотермінові відрядження, іноземні дипломати. Проте іноземці, які проживають на території країни протягом тривалого часу і пов'язані з нею економічно, належать до резидентів;
• органи державного управління є резидентами своєї країни навіть у тих випадках, якщо свою діяльність вони виконують за кордоном (наприклад, посольства іноземних держав і громадяни тієї ж країни, що працюють в них, є резидентами своєї економіки).
Частина виробленого країною ВВП має бути передана нерезидентам як компенсація за надані ними ресурси або трудову участь у процесі виробництва (наприклад, у вигляді процентів за наданий капітал або у вигляді оплати праці сезонних іноземних робітників та осіб, які працюють за короткостроковим контрактом). З іншого боку, резиденти даної країни, можливо, отримують аналогічні доходи із-за кордону.
Отже, щоб мати уявлення про доходи, які отримують резиденти даної країни у зв'язку з їхньою участю у виробництві ВВП даної країни та частково ВВП інших країн, потрібно ВВП даної країни зменшити на величину доходів, які виплачуються нерезидентам, та додати аналогічні доходи, які отримали резиденти цієї країни із-за кордону.
Коли ми внесемо ці поправки, то отримаємо показник валового національного продукту (ВНП). У переглянутому варіанті СНР 1993 року ВНП називається валовим національним доходом (ВНД). Нова термінологія, проте, не змінює суті.
Доходи резидентів, отримані з-за кордону у зв'язку з тим, що вони брали участь у виробництві, є первинними доходами. Тому можна сказати, що ВВП відрізняється від ВНП на сальдо первинних доходів. Це сальдо може бути як додатним, так і від'ємним. У країнах, що розвиваються, ВВП, як правило, більший від ВНП, оскільки цим країнам доводиться сплачувати розвиненим країнам великі проценти за зовнішні позики. І навпаки, для розвинених країн характерним є протилежне співвідношення.
Первинні доходи не містять доходів, отриманих із-за кордону (наприклад, подарунки, гуманітарна допомога тощо). Якщо ці доходи (трансферти) додати до валового національного доходу (ВНД) і відняти аналогічні доходи, сплачені за кордон, ми отримаємо інший важливий макроекономічний показник — валовий національний використовуваний доход (ВНВД).
