Для того щоб вивчити економіку, економісти складають макроекономічні моделі, які у спрощеній формі встановлюють залежності між економічними показниками.
Макромоделі — це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді.
Створити модель - це означає знайти функцію, яка пов'язує ендогенні та екзогенні параметри макромоделі.
Екзогенні (зовнішні) змінні - це змінні, величина яких «встановлюється» урядом та Національним банком, а ендогенні (внутрішні) змінні — це змінні, величина яких є результатом розв'язку моделі.
Найчастіше до екзогенних змінних відносять рівень державних витрат (О), ставки оподаткування (І) та величину пропозиції грошей (М).
До ендогенних (внутрішніх) змінних, як правило, належать обсяг випуску та рівень зайнятості, рівень інфляції і безробіття.
Модель показує, як зміна однієї з екзогенних величин впливає на ендогенні показники. Це дає змогу досягти оптимального поєднання інструментів фіскальної та монетарної політики.
Суб'єктами макромоделей виступають:
• Сектор домашніх господарств — містить усі приватні господарства країни, діяльність яких направлена на задоволення власних потреб.
• Підприємницький сектор — це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни. Підприємницький сектор проявляє такі види економічної активності: пред'являє попит на фактори виробництва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує.
• Державний сектор — усі державні інститути та установи. Держава виробляє суспільні блага, які надходять споживачам «безоплатно» (безпека, фундаментальна наука, послуги державної, соціальної та виробничої інфраструктур).
• Сектор закордон — містить усі економічні суб'єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути. Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.
