1. Зовнішнє середовище організації.
2. Внутрішнє середовище організації та його характеристика.
3. Методи дослідження зовнішнього і внутрішнього середовища організації.
4. Взаємозв’язок факторів зовнішнього та внутрішнього середовища.
1. Зовнішнє середовище організації.
Зовнішнє середовище – це сукупність неконтрольованих суб'єктів і сил, діючих за межами організації. Зовнішнє середовище складається з факторів прямої і непрямої дії.
Зовнішнє середовище непрямої дії (макросередовище) – чинники, які не впливають прямо і негайно на операції підприємства, проте, позначаються на них.
Аналіз макросередовища підприємства припускає вивчення і оцінку наступних чинників (PEST-чинників):
- політико-правових (законодавство);
- економічних (інфляція, економіка, податки);
- соціально–демографічних, культурних (смертність, народжуваність, чисельність, міграції, традиції, освіта, рівень життя);
- науково–технічних (НТП, технології, інновації).
Зовнішнє середовище прямої дії включає чинники, які безпосередньо впливають на операції організації і має назву безпосереднього оточення.
Аналіз безпосереднього оточення припускає аналіз тих чинників зовнішнього середовища, з якими підприємство знаходиться в прямій взаємодії. У стратегічному аналізі пріоритетними чинниками безпосереднього оточення є:
· споживачі, покупці;
· постачальники, посередники;
· конкуренти;
· ділові партнери (банки, фінансові круги та інше);
· ринок робочої сили;
· контактні аудиторії (ЗМІ, зелені, державні установи).
Зовнішнє середовище характеризується:
- складністю (велике число чинників, на які організація зобов'язана реагувати);
- рухливістю (швидкість, з якою відбуваються зміни в оточенні організації).
В результаті аналізу макросередовища і безпосереднього оточення складається перелік можливостей і загроз з боку зовнішнього середовища. При цьому дається оцінка ступеня дії цих чинників в балах і розробляються можливі варіанти у відповідь дій підприємства.
