Як працює система GPS
Супутники GPS обертають навколо Землі круговими орбітами із частотою 2 оберти на добу, передаючи навігаційні радіосигнали. GPS-приймачі приймають ці сигнали й обчислюють місце розташування методом тріангуляції. Приймач порівнює час випромінювання сигналу із часом прийому цього сигналу. Різниця між цими величинами дозволяє обчислити відстань до супутника. Знаючи відстань до декількох супутників, GPS-приймач може визначити своє місце розташування й відобразити його на електронній карті.
Приймаючи інформацію хоча б від трьох супутників, GPS-приймач може визначити двомірні координати користувача (широту й довготу). "Захопивши" чотири й більше супутники, прилад може визначити тривимірні координати (широту, довготу й висоту). Визначивши місце розташування користувача, приймач може обчислити такі величини як швидкість, шляховий кут, траєкторію, пройдену відстань, відстань до кінцевого пункту, час сходу й заходу сонця й багато чого іншого.
Сучасні багатоканальні GPS-приймачі забезпечують досить високу точність. Так, 12-канальні GPS-приймачі GARMIN відслідковують до 12-ти супутників GPS одночасно, забезпечуючи швидке й упевнене визначення місця розташування, в тому числі в міських умовах або під густими кронами дерев. На точність визначення GPS-приймачем місця розташування впливає розташування видимих супутників, а також ряд атмосферних та інших факторів. У середньому, точність GPS-приймачів GARMIN становить 15 м.
Точність GPS-приймачів може бути підвищена шляхом прийому диференціальних виправлень. Найбільш перспективні джерела диференційних виправлень - глобальні диференціальні підсистеми, що передають виправлення до сигналів GPS з геостаціонарних супутників. За їхнє використання не передбачено якої-небудь плати. До них відносяться американська система WAAS, європейська EGNOS і японська MSAS. Вони поліпшують точність визначення місця розташування GPS-приймачами до 1-3 м.
Інформація про супутники, склад сигналу й помилки місцезнаходження GPS наведено в додатку П2.
4. ТЕХНОЛОГІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАДІЙНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ. RAID-ТЕХНОЛОГІЇ.
4.1. Поняття RAІD, рівні RAІD
4.2. Використання RAІD
4.3. Технології забезпечення надійності функціонування комп'ютерних систем
Надійність роботи інформаційних комп’ютерних систем обмежується надійністю найбильш важливих та найменш надійних елементів системи, до яких відносять, наприклад, жорсткі диски, канали зв’язку, основні комунікаційні елементи.
RAID (англ. redundant array of independent/inexpensive disks) - надлишковий масив незалежних/недорогих дисків. Служать для підвищення надійності зберігання даних або для підвищення швидкості читання/запису інформації. RAID був представлений у 1987 році. Існують наступні рівні RAID:
· RAID 0 представлений як неотказостійкий дисковий масив з підвищеною швидкістю читання/запису.
· RAID 1 визначений як отказостійкий дзеркальний дисковий масив.
· RAID 2 зарезервований для масивів, які застосовують код Хемминга.
· RAID 3, 4, 5 використовують парність для захисту даних від одиночних несправностей.
Практичне застосування знайшли масиві рівнів 0, 1, 5 та їхні комбінації. Для користувачів та прикладних програм RAID-масив виглядає як один диск.
