ТЕМА 1. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Виникнення багатозначних логік, значення істинності висловлення, алфавіт багатозначної логіки, унарні і бінарні функції, повна система функцій багатозначної логіки

Вперше багатозначна логіка з'явилася через заперечення аристотелева закону виключеного третього. Відповідно до цього закону диз'юнктивне висловлення р Ú Ø р є тавтологія, а атомарне висловлення р у аристотелевій логіці завжди або істинне, або хибне. Оскільки в аристотелевій логіці будь-яке висловлення може приймати тільки одне з двох значень істинності (істину або хибність), вона одержала назву двозначної логіки. В 1921 році Я. Лукашевич у маленькій статті на двох сторінках розглядає трьохзначну логіку, тобто таку логіку, в якій будь-яке висловлення р може приймати одне з трьох можливих значень істинності. Незалежно від Лукашевича Е. Пост аналізує m-значну логіку, в якій висловлення р може приймати одне з m можливих значень істинності, де m — будь-яке ціле число, більше за 1. У випадку, коли m більше за 2, логіку називають багатозначною. В 1930 році Лукашевич і Тарський приступають до подальшого вивчення m-значної логіки. В 1932 році поняття m-значної логіки узагальнюється Г. Рейхенбахом, що розглядає нескінченнозначну логіку, в якій для висловлення р існує нескінченна множина значень істинності.

Видатний вчений А. Гейтінг приблизно у то й же час побудував двозначну символічну логіку, виходячи з потреб інтуїціониської математичної школи. Ця логіка, на відміну від аристотелевої, не приймає беззаперечно законів виключеного третього і подвійного заперечення. Внаслідок цього закони створеної зі спеціальними цілями логіки Гейтінга, як і закони багатозначних логік, відрізняються від законів Аристотеля. Тому такі логіки називають неаристотелевими. Символічна двозначна логіка, побудована Гейтінгом у роботі «Принципи математики», належить до неаристотелевих логік, відрізняючись від аристотелевої іншою інтерпретацією імплікації.

Подібно неевклідовим геометріям неаристотелеві логіки також знайшли собі застосування. Нескінченнозначна логіка була задумана Г. Рейхенбахом як фундамент математичної теорії ймовірності. А у 1933 році Т. Швицький помітив, що багатозначні логіки можуть бути використовувані у сучасній квантовій фізиці. Багато аспектів такого використання були досліджені Г. Біркгофом і Г. Рейхенбахом. Використання інтуїціоністами логіки Гейтінга також свідчить про математичні цінності нових логік.

Для спрощення розгляду основних положень теорії багатозначних логік обмежимося трьохзначною логікою і скористаємося методом таблиць істинності. В першу чергу, відтворимо таблицю істинності для операції кон'юнкції (таблиця 5.11).

Таблиця 5.11. Таблиця істинності кон'юнкції

Таблиця 5.11 побудована таким чином: у лівому стовпці знаходяться можливі значення істинності для висловлення р, а у верхньому рядку — можливі значення істинності для висловлення q. Знаючи значення істинності вказаних висловлень, можна знайти значення їх кон'юнкції у комірці, що стоїть на перетині рядку, що відповідає значенню істинності р, і стовпця, відповідного значенню істинності q. Оскільки, за визначенням, кон'юнкція істинна в тому і тільки в тому випадку, коли обидва висловлення р і q істинні, значення І стоїть у лівій верхній комірці таблиці, а врешті — X. Зазначимо, що таблиця заповнюється на підставі одного лише визначення операції кон'юнкції.

Тепер перейдемо до трьохзначної логіки і позначимо три можливі значення істинності висловлення через І, «?» і X. Знов складемо таблицю істинності операції кон'юнкції (таблиця 5.12). Оскільки кон'юнкція істинна, коли обидва висловлення р і q істинні, ліва верхня комірка таблиці повинна містити значення І, крім того, І не може знаходитися ні в якій іншій комірці таблиці. Таким чином, залишається вісім комірок, в кожній з яких може бути записано або значення X, або значення «?». Всього одержується 2⁸ = 256 способів заповнення таблиці. Звідси маємо, що у трьохзначній логіці існує 256 різних визначень кон'юнкції.

Таблиця 5.12. Шаблон таблиці істинності кон'юнкції у трьохзначній логіці

В таблицях 5.13 і 5.14 наведено дві з 256 можливих таблиць істинності, операції кон'юнкції у трьохзначній логіці.

Таблиця 5.13. Таблиця істинності кон'юнкції у трьохзначній логіці (Лукашевич та ін.)

Таблиця 5.14. Таблиця істинності кон'юнкцїі у трьохзначній логіці (Бочар)

Таблиця істинності 5.13 була запропонована Лукашевичем, Постом і Россером. Вона будується відповідно до угоди, за якою значення «?» більш хибне, ніж І, але менш хибне, ніж X, а значення кон'юнкції співпадає із значенням істинності більш хибного із складових висловлень.

Відмінне від описаного визначення кон'юнкції дає Бочар (таблиця 5.14). За Бочаром символ «?» означає нерозв'язність, а кон'юнкція висловлень р і q вважається нерозв'язною у випадку нерозв'язності хоча б одного із складових висловлень.

Розглянемо таблицю істинності операції заперечення. У випадку заперечення єдине обмеження полягає у тому, що Øр не може бути істинним при істинності висловлення р,і Øр не може бути хибним у випадку хибності р. Вказане обмеження повністю визначає таблицю істинності для заперечення у двозначній логіці і припускає 12 можливих способів визначення заперечення у трьохзначній. Нижче наведено дві з 12 можливих для заперечення таблиць істинності операції заперечення. Таблиця істинності 5.15, що запропонована Постом, заснована на угоді, згідно з якою операції заперечення привласнюється наступне за порядком значення аргументу. Таблиця істинності 5.16 була запропонована Бочаром, Лукашевичем і Россером, які виходили з того, що Ø(Øр) повинне бути еквівалентне р.

Таблиці істинності інших логічних операцій можуть бути побудовані на підставі їх визначення за допомогою операцій кон'юнкції та заперечення. Оскільки кон'юнкція та заперечення незалежні, а решта операцій може бути через них виражена, то існує взагалі 256 ´ 12 = 3072 різних трьохзначних логік. Таким чином, кількість різних можливих структур багатозначної логіки надзвичайно велика.

Таблиця 5.15. Таблиця істинності заперечення у трьохзначній логіці (Пост)

Таблиця 5.16. Таблиця істинності заперечення у трьохзначній логіці (Бочар та ін.)

В деяких випадках при побудові багатозначних логік використовується таке поняття значення істинності.

Визначення

Дійсне число Т(р) з інтервалу [0, 1], яке ставиться у відповідність висловленню р, називають значенням істинності висловлення р.

Значення істинності Т(р) можна розуміти як ймовірність того, що висловлення р істинне, причому два висловлення, що мають одне й те ж значення істинності, можна вважати логічно еквівалентними. Значення істинності Т(р) = 1 означає істинність, а значення Т(р) = 0 — хибність висловлення р. Заперечення Øр визначається за допомогою значення істинності таким чином: Т(Øр) = 1 - Т(р).В трьохзначній логіці, наприклад, як значення істинності можна прийняти числа 0, 1/2 і 1. Якщо значення істинності Т(р) = 1/2, то значення істинності Øр також дорівнює 1/2, і р виявляється логічно еквівалентним своєму запереченню. Таке висловлення може бути назване сумнівним, причому заперечення цього висловлення також виявляється сумнівним. Зазначений підхід свідчить про наявність тісного зв'язку між багатозначними логіками і теорією ймовірностей.

Багатозначна логіка розглядає однорідні логічні функції, що визначені на множині (0, 1, ..., k - 1), яка складається з k елементів. В силу однорідності сама функція k-значної логіки від п змінних приймає значення з тієї ж скінченної множини.

Визначення

Функції k-значної логіки визначені і приймають значення, що входять до деякої множини В_k = {0, 1, ..., k - 1}, що називається алфавітом цієї логіки.

Функцію k-значної логіки однозначно визначає її таблиця значень (істинності). Множину всіх функцій k-значної логіки позначають P_k. Кількість функцій P_k, що залежать від п змінних, дорівнює . Як і у двозначній логіці, висловлення зображуються у вигляді формул k-значної логіки. Елементарні функції зображують узагальнення аналогічних функцій двозначної логіки. Розглянемо основні функції k‑значної логіки.

Унарні функції

1. Циклічне заперечення:

Øх = х + l(mod k),

де у mod k — залишок від ділення у на k.

Таким чином, ця елементарна функція зображує узагальнення заперечення у розумінні «циклічного» зміщення значень:

2.Заперечення Лукашевича:

.

Наведена елементарна функція N_x є іншим узагальненням операції заперечення у розумінні «дзеркального» відображення значень.

3. Узагальнене заперечення:

Елементарна функція І^σ(х)при σ ¹ k – 1 є узагальненням деяких властивостей заперечення.

4. Характеристична функція:

Функція J^σ(x) — характеристична функція значення а при σ ¹ k – 1 зображує узагальнення операції заперечення.

Бінарні функції

1. Узагальнення кон'юнкції:

min(x_i, х_j).

2. Інше узагальнення кон'юнкції:

x_i х_j (mod k).

3. Узагальнення диз'юнкції:

max(x_i, х_j).

Визначення

Система функцій f₁... f_n називається повною, якщо будь-яка функція з P_k може бути зображена у вигляді формули, що складається з цих функцій.

В k-значній логіці залишаються справедливими деякі закони двозначної, а саме: асоціативності, комутативності, дистрибутивності і т. д. Подібно до функцій двозначної логіки k-значні логічні функції можуть бути задані у вигляді таблиці. Кількість стовпців у таблиці дорівнює kⁿ, де п — кількість змінних, що входять до функції, а кількість функцій визначається числом ,яке швидко зростає із збільшенням k.

В k-значній логіці існує k констант f₀ =0, f₁ = 1, ..., f_k-1 = k - 1. Серед функцій однієї змінної найбільш часто використовуваними є такі:

1) Характеристичні функції i-го порядку — f₀(x), f₁(x), f₂(x),що визначені в таблиці 5.17.

Таблиця 5.17. Функції однієї змінної у трьохзначній логіці

2) Заперечення Лукашевича N_x = k - 1 - х.

3) Функція циклічного заперечення Øх = х + 1 (mod). Таблиці істинності вказаних функцій у трьохзначній логіці будуть мати вигляд, що зображений у таблиці 5.17. Серед функцій двох змінних найбільш важливе значення мають такі:

1) значна диз'юнкція — x₁ Ú х₂= mах(x₁, х₂).

2) значна кон'юнкція — х₁Ù х₂ = mіn(х₁, х₂).

3) Функція Шеффера — Веббах — х₁|х₂ = x₁ Ú х₂ + l(mod k).

4) Додавання за модулем k – x₁+ x₂ (mod k).

5) Множення за модулем k – х₁* х₂ (mod k).

Значення даних функцій при k = 4 зображено в таблиці 5.18.

Таблиця 5.18. Функції двох змінних у чотиризначній логіці

Скориставшись поняттям характеристичних функцій для двозначного випадку, нескладно записати ДДНФ і ДКНФ у багатозначній логіці. Нагадаємо, що основну роль у ДДНФ відіграють елементарні кон'юнкції , які відмінні від нуля лише на одному наборі . При цьому всі вони одержані з кон'юнкції, що відповідає одиничному набору, підстановкою функції від однієї змінної x^σ.

Запитання

1. Що розуміють під багатозначною логікою?

2. Які існують різновиди багатозначних логік?

3. Скільки різних визначень кон'юнкції існує у чотиризначній логіці?

4. Складіть таблицю істинності кон'юнкції у трьохзначній логіці.

5. В чому полягає єдине обмеження операції заперечення у багатозначній логіці?

6. Дайте визначення поняттю значення істинності висловлення.

7. Сформулюйте визначення алфавіту k-значної логіки.

8. Скільки існує різних функцій k-значної логіки від п змінних?

9. Запишіть формули основних унарних функцій k- значної логіки.

10.Назвіть найважливіші бінарні функції k-значної логіки.

11.Яка система функцій й-значної логіки називається повною?

12.Назвіть найбільш часто використовувані функції однієї змінної.

13.Складіть таблицю основних функцій двох змінних у чотиризначній логіці.

Завдання

1. Складіть таблицю істинності функції узагальненого заперечення у трьохзначній логіці.

2. Побудуйте таблицю істинності імплікації у трьохзначній логіці, виходячи з припущення, що істина не може імплікувати хибність. Чи можливо у даній логіці єдиним чином виразити імплікацію через заперечення та кон'юнкцію?

3. За аналогією з двохзначною логікою доведіть справедливість дистрибутивного закону у k-значній логіці.

4. Побудуйте таблиці істинності функцій однієї змінної у чотиризначній логіці.

5. Запишіть формули ДДНФ і ДКНФ у k-значній логіці.

ТЕМА 1. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

ПЛАН

1. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ

2. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

3. ОСОБЛИВОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

4. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ (З ДСТУ 2293-99)

1. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ВИРОБНИЦТВІ

Суспільно-політичні та соціально-економічні реформи, що здійснюються у нашій країні, не можуть бути ефективно реалізовані без докорінних змін у сфері праці. Безпечні умови виробництва стоять поруч з такими суспільними потребами людини, як харчування, житло, одяг, лікування, екологічно чисте середовище тощо.

Проблема створення нешкідливих та безпечних умов праці існувала в Україні давно, про що свідчить статистика нещасних випадків: ще 15-20 років тому на виробництві гинуло близько 4 тисяч чоловік - у 1,6 разів більше, ніж тепер. Замовчування цієї гіркої істини внаслідок секретності, що панувала у системі, породжувало благодушність і халатність тих, від кого залежало її вирішення. І на сьогодні у нас імовірність травматизму та професійних захворювань у 5-8 разів вище, ніж в інших промисловорозвинених країнах Європейського союзу. Стан охорони праці залишається незадовільним. Проблема виробничого травматизму є дуже гострою -щорічно на виробництві травмується до ЗО тисяч чоловік, з них до 10% стають інвалідами і до 2% гине, понад 2,6 тисяч отримують професійні захворювання. Через непрацездатність щорічно втрачається 2,5-3 мільйона людино-днів, середня важкість кожної травми досягає 25 днів непрацездатності. Однак і ці показники не дають достатньо об'єктивної картини, оскільки не слід забувати, що ми мали до 2000 р. умови систематичного спаду виробництва. А позитивні зрушення в економіці України в 2000 - 2001рр. уже супроводжуються зростанням випадків смертельного травматизму.

Спостерігаючи стійку тенденцію зниження загальної кількості нещасних випадків на виробництві по Україні бачимо, що рівень травматизму в агропромисловому комплексі країни залишається високим, темпи його зниження низькими, а у деяких регіонах навіть спостерігається зростання цих показників. Тут трапляється найбільша кількість випадків зі смертельними наслідками - до 35% від загальної кількості по України. По загальному травматизму АПК займає друге місце - 22,8% від загальної кількості потерпілих.

Якщо виходити з того, що кількість працюючих в АПК становить лише 28% від загальної кількості зайнятих у народному господарстві України, то питома вага травматизму у цій галузі значно збільшується.

Виконання сільськогосподарських робіт вимагає від керівників підприємств, служби , охорони праці, інженерно-технічних працівників, трудових колективів і профспілок великого напруження, моральних, фізичних, духовних сил і, в першу чергу, — знань з охорони праці.

Аналіз причин виробничого травматизму при розслідуванні нещасних випадків на сільськогосподарських підприємствах недержавної форми власності свідчить про те, що керівники та посадові особи слабо підготовлені з питань охорони праці, не створюють служби охорони праці, не забезпечують працюючих нормативною документацією і не розробляють посадових інструкцій щодо охорони праці.

Керівники підприємств та акціонерних організацій не завжди дотримуються санітарно-гігієнічних вимог щодо створення відповідних умов праці. Більшість власників приватних підприємств мають низький рівень знань щодо законодавчих і нормативних вимог охорони праці.

У більшості підприємств та організацій галузі припинила діяти єдина система управління охороною праці. В їх статутах не відображені конкретні обов'язки щодо охорони праці, не передбачене централізоване навчання, перевірка знань за допомогою атестацій та переатестацій посадових осіб.

Вдосконалення механізму єдиної системи управління охороною праці в галузі значною мірою залежить від фахової підготовки спеціалістів. А це вимагає зміни змісту і методів навчання.

Впровадження у навчальну програму нової- нормативної дисципліни "Охорона праці в галузі" є важливим елементом навчального процесу на завершальному етапі підвищення рівня знань студентів щодо охорони життя і здоров'я людей.

"Охорона праці в галузі" - нормативна дисципліна, яка вивчається у вищих закладах з метою формування у майбутніх фахівців необхідного в їх професійній діяльності рівня знань та умінь, які відповідають державним стандартам освіти і дають можливість професійно орієнтуватися в питаннях організації виробничого процесу, що відповідає всім нормам і правилам безпеки. Вивчення дисципліни передбачає, що студент користується, крім підручника, законодавством України про охорону праці, а також спеціальною і навчальною літературою.

Надалі на етапі підготовки спеціалістів за професійно орієнтовними програмами, спрямованими на оволодіння студентами методами і засобами створення безпечних умов праці з урахуванням специфічних особливостей виробництв за профілем спеціальностей на базі знань дисциплін "Безпека життєдіяльності", "Основи охорони праці" та профілюючих дисциплін, планується поглиблене вивчення питань охорони праці в галузі, яку студент обрав для своєї подальшої діяльності відповідно до напрямку їх підготовки, складових і функціонування системи управління охороною праці та шляхів, методів і засобів забезпечення умов виробничого середовища і безпеки праці в галузі згідно з чинними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.

2. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

· пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

· комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі національних програм з цих питань та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони навколишнього середовища;

· соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

· встановлення єдиних нормативів з охорони праці для всіх підприємств, незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

· використання економічних методів управління охороною праці, проведення політики пільгового оподаткування, що сприяє створенню безпечних і нешкідливих умов праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

· здійснення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

· забезпечення координації діяльності державних органів, установ, організацій та об'єднань громадян, що вирішують різні проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між власниками та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

· міжнародного співробітництва в галузі охорони праці, використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці.

3. ОСОБЛИВОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

У системі агропромислового виробництва знаходяться підприємства різних форм власності із широким спектром професій працюючих, різними взаємовідносинами між ними та розмаїттям схем управління сільськогосподарським виробництвом, що у свою чергу, ускладнює єдиний підхід до систем управління охороною праці.

Аграрний сектор економіки також має ряд структурних, організаційних і технологічних особливостей, що впливають на показники травматизму, внаслідок збільшення кількості невеликих за чисельністю працюючих фермерських сільськогосподарських підприємств, розподіл потерпілих за окремими періодами року й годинами доби, що зумовлюють специфічні вимоги до організації забезпечення безпеки працюючих, які не у повній мірі враховані у нормативно-правових актах, прийнятих в Україні.

У процесі реформування аграрного сектора економіки збільшилася кількість підприємств, які не в змозі утримувати спеціаліста з питань охорони праці, збільшилася кількість підприємств, працюючих за сімейною формою організації виробництва, що супроводжується масовим залученням підлітків та людей пенсійного віку до роботи, а це збільшує виробничий травматизм. Також відбулося зростання тяжкості травмування, посилилися проблеми лікування потерпілих внаслідок скорочення лікувальних закладів у сільській місцевості й нестачі коштів для придбання ліків, зросла кількість випадків, які не компетентно розслідувані чи приховані від розслідування та обліку.

Очікувані у результаті реформування села позитивні зрушення у плані зростання виробництва продукції, поповнення машинно-тракторного .парку, збільшення поставок паливно-мастильних матеріалів, збільшення обсягів механізованих і автотранспортних робіт, ріст поголів'я худоби - вже зараз викликають зростання рівня виробничого травматизму і професійних захворювань, а надалі цей рівень буде ще підвищуватися.

Аналіз показників загального й смертельного травматизму свідчить, що кожний другий працівник працює в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормативам. В експлуатації знаходиться до 90% машин,- механізмів, устаткування та

транспортних засобів, які не відповідають нормативним актам про охорону праці та вичерпали передбачений паспортом ресурс роботи.

Найбільш часто у сільськогосподарському виробництві гинуть механізатори - 20-24%; водії автомобілів - 17%, працівники, зайняті у тваринництві - 13%; сторожа - 10%; керівники й спеціалісти - 9%.

Більшість нещасних випадків трапляється через незадовільну організацію робіт - 28-30%; недоліки у навчанні безпечним методам праці - 25-29%; порушення трудової й виробничої дисципліни -11-13%; експлуатацію несправних машин, механізмів, обладнання - 6-8%; незадовільний технічний стан будинків, споруд, територій -4% тощо.

Найчастіше травмування працюючих відбувається через ураження їх предметами і деталями, що рухаються, обертаються - 25-30%; падіння потерпілого з висоти 23-28%; внаслідок падіння, обвалів предметів, матеріалів - 12-14%; ушкодження у результаті контакту з тваринами - 9-13%; дорожньо-транспортні пригоди - 4-5% та інше.

Дана ситуація, що склалася з травматизмом у сільськогосподарському виробництві, обумовлена низкою причин, серед яких:

- порушення стандартів безпеки та відсутність дієвих механізмів притягнення посадових осіб до відповідальності за недотримання вимог безпеки праці;

- зниження відповідальності та вимогливості посадових осіб щодо контролю за дотриманням норм та правил безпеки праці й допуск до роботи працівників у нетверезому стані;

- недостатня підготовка фахівців аграрників із питань охорони праці, оскільки майже третина нещасних випадків, у тому числі із важкими наслідками, трапляється через необізнаність працюючих з правилами безпечного виконання робіт, несвоєчасне й неякісне проведення навчання та перевірки знань, відсутність у багатьох працівників навіть елементарного уявлення, як уникнути небезпеки;

- низький рівень та значне послаблення трудової і виробничої дисципліни, обумовлений відсутністю економічних стимулів при впровадженні норм і правил охорони праці та застосування дієвих економічних санкцій при порушенні;

- старіння основних фондів, зростаюча кількість фізично зношеного і морально застарілого обладнання, машин механізмів, що не відповідають безпечним умовам праці;

- недостатня наявність коштів, у тому числі коштів на фінансування Національної, державної, галузевих і регіональних програм з питань охорони праці й пожежної безпеки.

Також на підвищення рівня виробничого травматизму впливають особливості організації виробничого процесу в аграрному секторі економіки, а саме:

- сезонність робіт,що практично не дає можливості в окремі періоди року дотримуватися нормативної тривалості робочого дня, внаслідок чого травматизм щорічно досягає пікових значень в одні й ті ж місяці року. Перший пік припадає на липень-серпень (пора збирання ранніх зернових і зернобобових культур). На цей період припадає 20-23% річної кількості смертельно травмованих. Другий пік травматизму припадає на жовтень - понад 11% від усіх смертельних випадків на виробництві.

Прагнення зібрати врожай у стислі строки, часто в умовах нестійкої погоди, при недостатній кількості збиральної техніки, значній її зношеності і низькій надійності спонукає керівників господарств, спеціалістів і безпосередніх виконавців робіт до продовження тривалості робочого дня. Ці заходи, при недотриманні виваженого режиму роботи і відпочинку, послабленні контролю та самоконтролю за виробничою та трудовою дисципліною, втраті внаслідок втоми пильності у дотриманні правил безпеки, а інколи нехтування ними, досить часто призводять до травм;

- нерівномірна завантаженість працівників протягом року.Кількість працюючих у агропромисловому виробництві у липні переважає за рік на 13-15%;

- залучення до роботиу напружені періоди підлітків та осіб пенсійного віку. У цей період їх кількість становить 4-5% від загальної кількості,' що працюють на даний час у сільському господарстві. А реальні фізичні можливості такої категорії осіб часто не дозволяють уникнути травм в екстремальних ситуаціях;

- знаходження працюючих на великій території,що практично не дає можливості постійного контролю за безпекою праці з боку відповідних посадових осіб, котрі вимушені покладатися на самоконтроль і самодисципліну працюючих;

- доступність виробничих площ і робочих місцьдля працівни­ків, які у даний час не працюють на цих робочих місцях, а також сторонніх осіб та підлітків; "

- робота невеликих тимчасових групнепостійного складу працівників та поодинці, без оперативного зв'язку з виробничою базою, віддалено від пунктів сервісу, технічної і медичної допомоги;

- широкий спектр видів технологічних процесів- вирощування різних видів продукції рослинництва і тваринництва, їх переробка, а також будівництво, транспортні роботи, ремонтне і технічне обслуговування сільськогосподарської техніки тощо, а це збільшує виникнення загрози травмування.

З урахуванням стану виробничого травматизму та обставин, що складаються внаслідок реформування села, введення у дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" повинні діяти нові напрямки реалізації заходів, що сприятимуть зниженню виробничого травматизму.

В умовах ринку в роботі з охорони праці важливими є такі фактори:

- економічна зацікавленість власника (керівника) в одержанні максимального прибутку, зменшенні витрат на штрафні санкції, ремонт пошкодженого устаткування, зменшення виплат страхових тарифів у залежності від класу професійного ризику виробництва (скидки до 50%);

- необхідність постійного підвищення якості і конкурентоздатності продукції, що • можливо тільки за сприятливих і безпечних умов праці;

- моральна і юридична відповідальність власника за нещасні випадки та профзахворювання ;

- моральна відповідальність власника перед трудовим колективом за створення гуманних умов парці;

- необхідність стверджувати позиції підприємства на ринку серед вітчизнянихл зарубіжних конкурентів;

- необхідність підвищувати продуктивність праці й віддачу кожної затраченої людино-години, збільшувати відсоток прибутку по відношенню до викладених інвестицій, підвищувати ефективність використання людських, матеріальних і фінансових ресурсів;

- забезпечення технологічної переваги підприємства перед конкурентами;

- забезпечення досягнення перспективних цілей підприємства, що неможливо без підвищення рівня охорони праці.

Названі фактори створюють певний моральний і матеріальний тиск на власника підприємства, що змушує його постійно і систематично займатися питаннями охорони праці. Однак цей тиск, як і приписи державних інспекцій та численні нормативні акти, самі по собі не дадуть ефекту, якщо власник не буде озброєний механізмом зменшення рівня виробничого ризику, тобто науково обґрунтованою системою управління охороною праці (СУОП) на підприємстві.

Враховуючи такий рівень виробничого травматизму, у галузевих та регіональних програмах поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001-2005 рр. передбачене комплексне розв'язання проблем охорони праці, забезпечення пріоритету здоров'я працюючих, їх соціального захисту, створення належних безпечних і здорових умов праці на виробництві.

Одним з напрямків рішення цих проблем є навчання керівників, спеціалістів, працюючих, підготовка відповідних спеціалістів з питань охорони праці.

4. ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ (З ДСТУ 2293-99).

• Охорона праці- система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профі­лактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

• Виробнича санітарія- це система організаційних, гігієнічних і санітарно-технічних заходів та засобів запобігання впливу шкідливих виробничих чинників на працівників.

• Гігієна праці- галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров'я працівників, зумовлений умовами праці, і на цій основі обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження і зміцнення здоров'я працівників, профілактики несприятливого впливу умов праці.

• Небезпечний (виробничий) фактор- це такий фактор, вплив якого на працівника в певних умовах призводить до травм, гострого отруєння, різкого погіршення здоров'я або до смерті.

• Шкідливий (виробничий) фактор- це такий фактор, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативного впливу на здоров'я нащадків. Примітка: Залежно від кількісної характеристики (рівня, концентрації тощо), тривалості впливу шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.

• Безпека- стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

• Рівень безпеки- оцінка безпеки посиланням на прийнятий ризик.

• Промислова безпека- безпека від аварій на виробничих об'єктах і їх наслідків

• Небезпека- потенційне джерело шкоди.

• Безпечні умови праці; безпека праці- стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чин­ників усунуто або вплив шкідливих чинників не перевищує гранично допустимих значень.

• Виконавець робіт- працівник, який незалежно від посади, яку обіймає, безпосередньо виконує завдання керівника робіт.

• Карта умов праці- документ, в якому містяться кількісні та якісні характеристики факторів виробничого середовища і трудового процесу, гігієнічна оцінка умов праці, рекомендації

щодо їх поліпшення, запропоновані пільги і компенсації.

• Керівник робіт- працівник, який незалежно від посади, яку посідає, безпосередньо видає завдання виконавцю робіт.

• Нормативні акти про охорону праці- державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці і нормативні акти про охорону праці підприємства.

• Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охоронупраці- це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обо­в'язкових для виконання. Нормативні акти про охорону праці підприємства затверджуються власником або уповноваженим ним органом, спрямовані на побудову чіткої системи управління охороною праці та забезпечення в кожному структурному підрозділі і на робочому місці безпечних і нешкідливих умов праці, встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці.

• Об'єкт підприємства- комплекс споруд чи окрема споруда, обладнані засобами, з територією, на якій розміщені ці споруди (споруда).

• Посадова особа- особа, яка обіймає постійно чи тимчасово на підприємстві посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або яка виконує такі обов'язки за спеціальним повноваженням.

• Роботодавець- керівник, наділений правом прийому на роботу.

• Структурний підрозділ- організаційний підрозділ підприємства в відповідності з його установчими і іншими внутрішніми документами.

• Умови праці- сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі праці.