Як свідчить культурний досвід, кожне цивілізоване суспільство і кожна нація засновані на засадах розуму і справедливості, де ключовими складовими є держава і право.
Ці категорії знаходяться у постійній єдності, взаємозв’язку, що віддзеркалюють суспільний розвиток, стають універсальним інструментом врегулювання відносин між окремими суспільними групами.
Держава є одним із найважливіших явищ, але дати універсальне правове визначення держави для всіх епох і країн досить важко. Причиною тому постають або класове начало, або загально соціальне.
Таким чином, у широкому розумінні держава – це певний засіб організації суспільства, основний елемент політичної системи.
У вузькому розумінні держава – це особлива політико-територіальна організація влади, що має суверенітет, володіє спеціальним апаратом управління, здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкової сили і здійснювати керівництво суспільством.
Найсуттєвішими ознаками є територія і суверенітет.
Територія держави містить адміністративно-територіальні одиниці, на яких організуються державна влада та управління. В різних країнах адміністративні одиниці називаються по різному: області, округи, провінції, штати тощо.
Суверенітет – це політико-правова властивість державної влади, яка виявляється:
Ø у верховенстві державної влади на території країни, можливості самостійно вирішувати важливі питання суспільного життя;
Ø єдності державної влади, - тобто наявності в державі лише законодавчо встановлених державних органів;
Ø незалежності державної влади на міжнародній арені.
Отже держава є універсальною політичною формою суспільства, центральним елементом політичної системи.
