В них формують пікселі зображення не пучки електронів, а рідкі кристали.
Рідкокристалічні монітори містить такі самі компоненти, що й монітор на електронно-променевих трубках, однак формують пікселі зображення не пучки електронів, а рідкі кристали. Ці речовини названі так тому, що вони зазвичай знаходяться в рідкому стані, але при цьому мають властивості кристалічних тіл.
Уперше застосували рідкі кристали в чорно-білих (точніше, у чорно-сірих) дисплеях для калькуляторів та годинників, а потім - у моніторах для портативних комп'ютерів. Натепер LСD-монітори дедалі більше використовують і в настільних комп'ютерах.
3) Плазмові монітори (PDP- Plasma Display Panels).
В них зображення формується з використанням електричного розряду в плазмі.
Плазмові монітори містять такі самі компоненти, що й попередні монітори, але зображення формується за допомогою плазмових екранів, основаних на використанні електричного розряду в плазмі.
Відеоадаптер (відеокарта) – окрема плата, що вставляється до відповідного слоту (у сучасних ПК це є слот AGP)на материнській платі та контролює процес формування зображення на екрані. Це зображення заноситься до внутрішньої пам’яті відеоадаптера, що називається відеопам’яттю.
Відеоадаптер виконує функції відеоконтролера, відеопроцесора та відеопам'яті. За час існування ПК змінилося декілька стандартів відеоадаптерів: MDA (Monochrom Display Adapter) -монохромний, CGA(Color Graphics Adapter) - 4 кольори, EGA(Enchanced Graphics Adapter) -16 кольорів, VGA (Video Graphics Array) - 256 кольорів, SVGA(Super VGA) - до 16,7 млн. кольорів. На ці стандарти розраховані всі програми, призначені для IBM-сумісних комп'ютерів.
Ємність відеопам’яті сучасних відео карт становить 128…256 ,512, 1024 Мбайт.
У перших комп'ютерах відеокарти не було. В оперативній пам'яті існувала екранна ділянка пам'яті, в яку процесор заносив дані про зображення. Контролер екрана зчитував дані про яскравість окремих точок екрана з комірок пам'яті і керував розгорткою горизонтального променя електронної пушки монітора.
