Основою цифрових (логічних) пристроїв з пам’яттю є тригери. Тригер забезпечує запам’ятовування елементарного об’єму інформації – 1біт.
Тригери (від англійського trigger-заскочка) – це спускові імпульсні пристрої з позитивним зворотнім зв’язком, що мають два сталих стани рівноваги і можуть переходити із одного стану в інший під дією сигналу, що перевищує деякий рівень – поріг спрацьовування пристрою.
Тригери можуть бути побудовані на напівпровідникових приладах, що мають ділянку з негативною крутизною характеристики (наприклад, на тиристорах). Сучасні тригери, як правило. Будують на основі двокаскадних підсилювачів з позитивним зворотнім зв’язком. Тригери в інтегральному виконанні будують на логічних цифрових елементах.
Використовують тригери для таких цілей:
1) перетворення імпульсу довільної форми у прямокутну, тобто застосовуються як формувачі імпульсів прямокутної форми (тригери Шмітта);
2) створення електронних реле;
3) створення пристроїв підрахунку імпульсів і ділення частоти надходження імпульсів (лічильників);
4) зберігання інформації у двійковому коді.
Тригер на біполярних транзисторах
(симетричний тригер з лічильним запуском)7.1
Тригер являє собою двокаскадний підсилювач з позитивним зворотнім зв’язком, виконаний на біполярних транзисторах VT1 I VT2, увімкнений за схемою з спільним емітером.
Позитивний зворотній зв’язок забезпечується ланцюжками R 
, C , та R 
, C , що з’єднують колектор одного транзистора з базою іншого.
Тема: Предмет і методи економічної теорії
План
1.Виробництво - основа життя людської суспільства.
2.Предмет і основні функції економічної теорії.
3.Економічні категорії і закони.
4.Етапи розвитку економічної думки в світі.
1. Виробництво матеріальних і духовних благ і послуг становить основу життя і розвитку суспільства. Воно не тільки забезпечує людей необхідними споживчими благами, а і є рушієм технічного процесу й розвитку людини , її здібностей.
Виробництво завжди є процесом суспільним і багато економістів визначають виробництво, як доцільну діяльність людини, спрямованому на задоволення їх потреб.
Суспільне виробництво за своєю структурою складається з таких елементів, або фаз: власне виробництво; розподіл; обмін; споживання.
Фази виробництва тісно між собою пов'язані, хоча кожна з них відносне, відособлена, має свої характерні особливості. Насамперед тісний зв'язок існує між власне виробництвом і споживанням. Споживання являє собою використання створених благ. Воно буває двох видів: виробниче й особисте.
Виробниче споживання - це використання засобів виробництва і робочі сили працівника для виготовлення суспільно необхідного продукту. Отже, даний вид споживання фактично означає виробництво. Особисте споживання, в процесі якого відбувається відтворення робочої сили.
Споживання визначає мету виробництва і його структуру. Виробництво створює предмети споживання, породжує нове споживання, визначає його спосіб. Виробництво і споживання взаємозв'язано, тому весь процес суспільного виробництва має споживацький характер.
Якщо зв'язок між виробництвом і споживанням десь втрачається то трудова діяльність стає безглуздою або перетворюється у виробництво заради виробництва, а не заради особистого споживання.
Перед тим, як надійти до споживання, продукт передусім має бути розподіленим.
Розрізняють такі види розподілу:
а) розподіл засобів виробництва
б) розподіл трудових ресурсів
в) розподіл предметів споживання
У процесі розподілу встановлюється частка кожного в одержанні суспільного продукту, але щоб отримати цю частку необхідно пройти стадію обміну. Обмін виступає в трьох випадках:
- обмін діяльністю і здібностями;
- обмін засобами виробництва;
- обмін предметами споживання.
За характером економічної діяльності у суспільному виробництві розрізняють три сфери:
І. Основне виробництво - це галузі ( промисловість, с/г) виробництва, де безпосередньо виготовляється предмети споживання й засоби виробництва.
II. Виробнича інфраструктура - являє собою комплекс галузей ( торгівля, зв'язок, транспорт, кредитно-фінансові заклади), які обслуговують основне виробництво і забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві і в народному господарстві в цілому.
III. Соціальна інфраструктура - це виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства, яке в собі включає:
Охорону здоров'я, фізичну культуру, освіту, науку, ЖКГ, пасажирський транспорт і зв'язок, побутове обслуговування, культура і мистецтво.
Основне виробництво і виробнича інфраструктура в сукупності становлять сферу матеріального виробництва.
Соціальна інфраструктура - це нематеріальне виробництво.
Процес суспільного виробництва завжди є результатом взаємодії певних факторів, які в економічній науці називають факторами виробництва або виробничими ресурсами.
Класифікація ресурсів, або факторів виробництва в економічній теорії буває різною.
У відповідності з марксистською концепцією виробництво характеризується взаємодією трьох основних факторів: робочої сили, яка споживається в процесі праці, предметів праці і засобів праці.
Робоча сила - це здатність людини до праці, або сукупність її фізичних і розумових здібностей, що використовуються в процесі створення матеріальних і духовних благ.
Праця - це реальне використання, споживання робочої сили.
Предмети праці включають всі ті предмети, на які спрямована праця людини:
- предмети, дані природою;
- сировина (створені людьми предмети праці);
- вторинні ресурси:
- штучно створені матеріали ( штучні тканини, полімерні керамічні матеріали). Засоби праці - це те, за допомогою чого людина впливає на предмети праці. Вони
включають:
- знаряддя праці (машини, верстати, автомати, тощо;)
- "безмашинну" техніку (електричне розрядження, хімічний та електричний процеси);
- "судинну" систему виробництва (трубопроводи, цистерни та інше обладнання);
- виробничі будови, споруди, шляхи.
Предмети й засоби праці в сукупності становлять засоби виробництва.Вони приводяться в рух працівниками виробництва.
