За методом О.С. Зверева:
Даний метод застосовують у такий послідовності:
а) за фактичною і прогностичною картами погоди оцінюють можливість виникнення радіаційного туману;
б) температуру туманоутворення 
визначають за формулою:
(5.15)
де - точка роси в вечірній строк спостереження, близький до часу заходу сонця (як правило, це 18 год за місцевим часом) в пункті прогнозу; 
- додаткове охолодження, необхідне для формування туману, яке визначають за допомогою графіка (рис. 5.5). На цьому графіку від значення точки роси піднімаються по вертикалі вверх до перетину з демаркаційною кривою, потім зміщуються по горизонталі вправо і на вертикальній вісі відраховують додаткове охолодження ;
в) прогнозують мінімальну температуру повітря біля поверхні землі:
- m , (5.16)
де 
- температура повітря в вечірній строк спостереження (18 год); - очікуване охолодження повітря при ясному небі; m - поправка на хмарність. Величини m і знаходять за номограмою (рис. 5.6);
Рис.5.5. Графік для визначення додаткового охолодження dТТ.
Рис. 5.6. Номограма для прогнозу мінімальної температури за даними
спостережень о 17…19 год місцевого часу.
г) визначають можливість утворення туману: при Тmin £ Тт cлід очікувати туман (сильний туман), при Тmin 
Тт туман не передбачається;
д) прогнозують час формування туману: обчислюють відношення 
, потім за графіком (рис. 5.7) визначають долю ночі n, коли слід очікувати утворення туману (при заході сонця n = 0, опівночі n = 0,5, при сході сонця n = 1).
Рис. 5.7. Графік для прогнозу часу формування тумана
За методом М.В. Петренка:
Прогноз тумана здійснюється таким чином:
а) за фактичною і прогностичною картами погоди оцінюють можливість виникнення радіаційного туману;
б) визначають додаткове охолодження 
;
в) за формулою (5.15) обчислюють 
- температуру туманоутворення;
г) складають (за одним із існуючих методів) прогноз мінімальної температури повітря Тmin. Якщо виявиться, що Тmin > Тт, то туман не прогнозується. Якщо Тmin ≤ Тт, то за останніми даними зондування атмосфери слід встановити, чи буде сприятливим для виникнення туману розподіл швидкості вітру і дефіциту точки роси в нижньому шарі атмосфери;
д) в холодний період року туман можливий при швидкості вітру не більше 7 м×с-1 на висоті 100 м і не більше 10 м×с-1 на висоті 300…900 м. В теплий період року ці значення слід зменшити на 2 м×с-1. Якщо протягом ночі очікуються суттєві зміни баричних градієнтів, то рекомендується скласти прогноз швидкості вітру на тих же рівнях на 12 год вперед;
ж) виникнення туману можливе, якщо в шарі 100…300 м є умови для конденсації пари.
Для оцінки таких умов на аерологічну діаграму наносять значення температури і дефіциту точки роси за вечірній або денний строк спостережень до висоти декількох сотень метрів і ці дані виправляють з урахуванням прогностичної мінімальної температури повітря. Потім оцінюють товщину Dh прилеглого до землі шару повітря, в якому можлива конденсація пари.
При цьому використовують такі критерії:
- при плюсовій температурі водяна пара конденсується в шарі, де дефіцит точки роси наближається до 0 °С;
- при температурі повітря від 0 до –10 °С конденсація виникає в шарі, де дефіцит точки роси не перевищує 1 °С;
- при температурі повітря від -20 до –30 °С конденсація можлива при дефіциті точки роси приблизно 2…3 °С.
Якщо виявиться, що товщина шару Dh 100 м, слід очікувати виникнення туману.
з) мінімальну видимість в тумані прогнозують за допомогою номограми (рис. 5.8) по вихідному значенню точки роси Тd і її максимальному
Рис. 5.8 - Номограма для прогнозу мінімальної видимості в радіаційному тумані (згідно М.В. Петренка та П.А. Сироти).
зниженню δТdmax протягом ночі: δТdmax = Тd - Tmin, Td - точка роси за вихідний строк спостережень; Tmin - прогноз мінімальної температури на наступну ніч; Sм – метеорологічна дальність видимості.
