БЕЗТИПОВІ ФАЙЛИ.

Var f1,f2:file; {файлові змінні}

Readln, WriteOut: word; {змінні контролю}

Destin, Source: word;

Begin

……………..

BlockRead(fl, Destin, 3, Readln);

If readin 3 then {обробка помилки читання}

…………….

BlockWrite(f2_t Source, 4_, WriteOut) ;

If WriteOut< > 4 then {обробка помилки запису}

…………….

end.

Якщо при виклику BlockRead останній параметр не вказано, то неможливість зчитати задане число блоків викличе помилку введення-виведення і зупинку програми. Процедури введення-виведення BlockRead і BlockWrite не мають списків введення та виведення, оскільки не визначений тип компонентів файлу. Замість них в викликах присутні безтипові змінні Destin і Source. Адреса початку змінної в пам'яті відповідає адресі пам'яті, починаючи з якої задану кількість байт буде виведено в файл при запису чи вміщено в пам'ять із файлу при читанні. Передаючи змінну процедурі, ми завжди передаємо адресу її змісту, точніше першого байту її значення.

Якщо змінна х масив Var x: array[1..10]of... ,то виклик BlockWrite або BlockRead буде приймати в ній за точку початку відліку блоку перший елемент масиву. Можна більш явно в виклику вказати початок блоку x як х[1]. Але якщо підставляти х[5], то перелік блоку буде вестись уже, починаючи з п'ятого елементу масива.

Особливо обережно треба поводитися зі вказівниками при підстановці їх у BlockWrite і BlockRead. Вказівники повинні бути розіменовані для того, щоб вказувати на дані, а не на місце в пам'яті де зберігається сам вказівник.

Якщо визначений вказівник Р

Type Dim =array[0.. 999] of real;

Var p:^Dim; {вказівник на масив} f:file;

то після створення динамічного масиву Р^, викликом процедури New(p) і його заповнення, він може бути записаний в файл наступним чином:

Assign(f, 'dimfile.dat') ; {зв'язує файли}

Rewrite(f,Sizeof(Dim)); {відкриває файл для читання}

BlockWrite(f,p^ ,1); {записує масив у файл, зсилка р^ розіменована}

Якщо помилково записати р замість р^ то процедура буде працювати, але збережеться у файлі кусок пам'яті, починаючи з Addr(p), який зовсім не дорівнює адресі динамічного масиву Addr(p^). Щоб прочитати згодом записаний масив із файлу, потрібно змінити напрям виведення даних ' (Місце під р повинно бути зарезервовано):

New (р);

Assign(f, 'dimfile.dat');

Reset(f, SizeOf(dim)); {відкриття файлу для читання}

BlockReadln(f, р^ , 1); {читання масиву із файлу}

Close(f);

End.

Перед читанням блоку в динамічну змінну (р^), вона повинна бути коректним чином створена (через виклик New або GetMem, в протилежному випадку наслідки будуть непередбачені). Блочний спосіб роботи з файлами дуже ефективний по часу, і якщо програма використовує великі масиви попередньо обчислювальних констант, то може виявитись більш вигідним винести їх обчислення в іншу програму, котра їх збереже на диску, а в розрахунковій програмі просто встановити, оператори блочного читання вже розрахованих значень. В таких випадках можна навіть виграти на особливостях компілятора ТР. Зазвичай при компіляції програми пам'ять під статичні масиви відводиться в порядку їх слідування в описі. Якщо описані:

Var A,B,C:Array[1..2000] of real;

то їх елементи ставляться в один суцільний ланцюжок.

Addr(B) =Addr(A) +SizeOf(A);

{вказівник на початок об 'єктa в пам 'яті}

Addr(C) =Addr(B)+SizeOf(B);

Це вірно не лише для масивів, але і для любих статичних структур, крім об'єктів: пам'ять в межах блоку опису змінних відводиться послідовно по мірі слідування. Використовуючи цей факт, можна записати або зчитати блоком відразу кілька стуктур даних, прийнявши за початок блоку першу з них:

Assign(f, 'ABC.dat');

Rewrite(f, SizeOf(A)); {відкриває файл та записує в нього 3 блока відразу}

BlockWrite(f,A,3);

Close(f);

End.

Іншою, більш специфічною областю застосування безтипових файлів є робота з системними областями IBM, в тому числі з відеопам'яттю.