Статистична оцінка інвестиційної привабливості

Інвестиційна привабливість — це узагальнююча характе­ристика переваг і недоліків окремих напрямків і об'єктів з позиції конкретного інвестора. У процесі дослідження цих характеристик формується рівень інвестиційної привабливості окремих галузей еко­номіки.

Інвестиційна привабливість галузей економіки і видів діяль­ності — це інтегральна характеристика окремих галузей або видів діяльності з позицій ефективності їх функціонування. Оцінку і про­гнозування інвестиційної привабливості здійснюють за такими пара­метрами:

рівнем перспективного розвитку середньогалузевої рентабель­ності діяльності підприємств і її зміною в динаміці;

галузевими інвестиційними ризиками.

Інвестиційна привабливість реальних проектів - це інтегральна їх характеристика з позицій ефективності реалізації цих проектів для конкретного підприємства. Така привабливість є основою для складання бізнес-плану.

Інвестиційна привабливість регіонів - це інтегральна характери­стика окремих регіонів країни з позицій ефективності здійснення в них інвестиційної діяльності. Оцінку і прогнозування інвестиційної привабливості регіонів здійснюють за такими параметрами:

рівнем загальноекономічного розвитку;

рівнем розвитку інвестиційної інфраструктури;

демографічною характеристикою;

рівнем розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструк­тури;

ступенем безпеки інвестиційної діяльності.

Інвестиційна привабливість фінансових інструментів — це інте­гральна характеристика окремих фондових і грошових інструмен­тів інвестування, що здійснюється інвестором у процесі формуван­ня портфеля фінансових інвестицій, у тому числі акцій, облігацій, ощадних сертифікатів.

У дослідженні інвестиційної привабливості певного регіону слід ураховувати певні чинники. Перелічимо основні з них.

1. Загальноекономічний розвиток регіону:

питома вага регіону у ВВП України;

обсяг виробництва промислової та сільськогосподарської про­дукції на душу населення;

сальдо ввезення і вивезення споживчих товарів;

середня місячна заробітна плата робітників і службовців;

кількість промислових підприємств.

2. Економіко-географічний розвиток виробничої інфра­структури:

географічне розміщення регіону;

густота залізниць на 1000 квадратних кілометрів території;

густота автомобільних доріг з твердим покриттям;

обсяг виробництва електроенергії на душу населення;

курортно-туристичне значення регіону.

Демографічний стан:

питома вага населення регіону в загальній чисельності населен­ня України;

питома вага міських жителів у загальній чисельності населення України;

кількість зареєстрованих безробітних;

питома вага зайнятого населення в його загальній чисельності.

4. Розвиток ринкових відносин і комерційної інфраструк­тури:

кількість банків, страхових компаній, бірж;

питома вага приватизованих квартир;

питома вага промислових підприємств, викуплених колектива­ми;

кількість спільних підприємств.

Інвестиційний ринок:

відношення середньої заробітної плати до максимальної;

рівень економічної злочинності;

кількість страйків на 1000 жителів.

Для аналізу привабливості галузей так само використовують пев­ні показники. Наведемо основні з них.

1. Макроекономічна характеристика галузей:

роль тієї чи іншої галузі в забезпеченні розвитку економіки та життєзабезпеченості населення України;

перспективи розвитку галузі згідно із завданнями структурної перебудови і стадіями життєвого циклу;

частка галузі у ВНП;

співвідношення динаміки розвитку розглядуваної галузі з ди­намікою ВНП загалом;

рівень державного регулювання цін на продукцію;

рівень оподаткування за окремими видами податків, пільги;

рівень приватизації підприємств;

чисельність діючих підприємств, у тому числі спільних;

чисельність працівників, зайнятих у галузі; обсяг інвестицій.

Технологічна характеристика галузей:

відповідність технологій певної галузі необхідним світовим стандартам;

залежність діяльності галузі від енергоресурсів (за видами);

залежність від імпортного устаткування і обладнання.

Характеристика продукції:

рівень насиченості ринку продукцією (ступінь задоволення по­питу на придбання);

частка імпорту продукції в задоволенні сукупного попиту в Україні;

можливості виходу продукції на зовнішні ринки (з урахуван­ням конкурентоспроможності на зовнішньому ринку);

відповідність якості продукції діючим стандартам;

співвідношення рівня цін на вітчизняну і аналогічну імпортну продукцію;

співвідношення динаміки цін на продукцію і темпів інфляції.

4. Економічні результати діяльності підприємств окремих галузей за звітний період:

рівень рентабельності всіх активів; рівень рентабельності власних коштів; рівень рентабельності виробництва продукції; рівень рентабельності інвестицій (або термін окупності); рівень собівартості продукції; рівень продуктивності праці. .

Рівень галузевих інвестиційних ризиків:рівень конкуренції на внутрішньому ринку України; рівень імовірності виникнення форс-мажорних обставин (на рівні соціально-економічних заборон тощо); кількість і частка підприємств-банкрутів галузі; рівень надійності сировинного та паливно-енергетичного забез­печення випуску продукції.

Як зазначалося, інвестиційну привабливість оцінюють на основі певної сукупності показників. За допомогою цих показників здійсню­ють інтегральну оцінку і визначають відповідний рейтинг. Як один з методів для цього використовують метод багатовимірної середньої. Алгоритм розрахунку такий. Відбирають сукупність об'єктів спосте­реження (підприємств, регіонів тощо) для встановлення рейтингу ін­вестиційної привабливості. Формують відповідну систему показників (x_ij), на основі яких здійснюють інтегральну оцінку (прибутковості, ліквідності тощо). Значення цих показників обчислюють за кожним об'єктом і в середньому за їх сукупністю:

Щоб елімінувати масштаб цих показників, обчислюють узагаль­нюючі показники у вигляді відношення показників окремих об'єктів до середнього їх значення за сукупністю об'єктів:

Розраховують середнє значення:

де k — кількість показників, які застосовують у розрахунках.

Ранжований ряд р_і і є, по суті, відповідним рейтингом об'єктів за інвестиційною привабливістю.

Такий підхід має певні недоліки:

усі показники мають бути прямими або зворотними.

обгрунтованість розрахунків рейтингу інвестиційної приваб­ливості підвищиться, якщо надати окремим показникам диферен­ційованої ваги згідно з їх значущістю. Цю вагу можна визначи­ти за допомогою експертних оцінок. Проте останні здебільшого є суб'єктивними і тому ненадійними. Більшої об'єктивності можна до­сягти, встановивши взаємозв'язок результатів діяльності окремих об'єктів і факторів, які їх визначають. Для цього доцільно скориста­тися методами кореляційно-регресійного аналізу, за допомогою яких вимірюють зв'язок між результативною ознакою у, що характеризує ефект діяльності, наприклад, за регіонами - обсяг валової доданої вартості або її рівень на душу населення, і факторними ознаками х₁ , х₂, ... , х_n·, на основі яких оцінюють рейтинг привабливості. При цьому загальний ефект має бути розподілений між окремими фак­торами.

Для цього можуть бути використані багатофакторні лінійні рів­няння:

у = b₀ + b₁ x₁ + b₂ x₂ +…+ b_n x_n

З урахуванням мультиколінеарності зв'язку між показниками оцінки у ваги окремих факторів у формуванні результативної озна­ки, наприклад рівня ВДВ, можна визначити на основі показників множинної детермінації R², парної кореляції r_ij та стандартизова­них коефіцієнтів регресії - b-коефіцієнтів за формулою

За іншою методикою рейтинг інвестиційної привабливості регіонів України визначається інститутом реформ.

Згідно з цією методикою рейтинг регіонів визначають на основі показників, які, за оцінками Інвесторів, є найважливішими при прий­нятті рішення про місце й обсяги інвестицій. У результаті аналізу бу­ло визначено п'ять укрупнених груп даних, які стали базовими для розрахунку загального рейтингу:

економічний розвиток регіону;

розвиток ринкової інфраструктури;

фінансова інфраструктура;

розвиток людських ресурсів;

діяльність органів місцевої влади у сфері приватного підприєм­ництва.

Виходячи з цілей міжрегіональних порівнянь і особливо­стей варіації показників соціально-економічного розвитку регіонів України перевагу віддають використанню розмаху варіації (різниця максимального та мінімального показників сукупності) для переходу до неперервного ряду відносних величин.

Рейтинг інвестиційної привабливості розраховують у певній по­слідовності.

1. розраховують стандартизовані значення (бали) кожного з по­казників за регіонами.

Для цього визначають відхилення показника від середнього зна­чення:

— для позитивних факторів інвестиційного клімату,

або

— Для негативних факторів інвестиційного клімату (наприклад, рівень злочинності, заборгованості між підприємствами тощо), де — і-й показник j-гoрегіону; — середнє значення показника.

Отже,

де min(max) — мінімальне (максимальне) значення відхилення, і = const; y_ij — стандартизоване значення (бал) показника х_ij.

2. розраховують частковий рейтинг регіону за групами показ­ників за формулою середньої арифметичної стандартизованих зна­чень.

3. Розраховують загальний рейтинговий бал j-ro регіону як се­редньозважену часткових рейтингів за групами показників:

де R_kj — частковий рейтинг j-гo регіону за k-ю групою показників;

f_k — вага k-ϊ групи показників; при цьому f_k Î [0,1], å f_k =1.

Вагу кожної з груп для цієї формули визначають на основі ре­зультатів експертного опитування менеджерів компаній, що мають представництва в усіх областях України.

Ранжований ряд цих показників за окремими областями і єосно­вою визначення рейтингу, тобто присвоєння певного класу, номера, категорії як результату оцінки кількісних та якісних характеристик інвестиційної привабливості регіонів (галузей, підприємств, банків тощо) в їх ранжованому ряду.

Для оцінки привабливості підприємств використовують різні си­стеми показників. Одна з них розроблена відповідно до вимог між­народного меморандуму й ASC (International Accounting Standarts Committec) і складається з певних груп показників оцінки:

майнового стану інвестиційного об'єкта (частка активної частини основних засобів, коефіцієнти зношення, оновлення і коефіцієнтів вибуття основних засобів);

фінансової стабільності (платоспроможності) інвестиційного об'єкта і надлишку або нестачі джерел формування запасів та витрат, власних оборотних коштів (робочий капітал, коефіцієн­ти незалежності, фінансування, фінансової стабільності, фінан­сового лівериджу);

ліквідності активів інвестиційного об'єкта (поточний або за­гальний коефіцієнт покриття, коефіцієнти співвідношення кре­диторської та дебіторської заборгованості, абсолютної ліквід­ності, норми грошових резервів, покриття економічних витрат);

прибутковості інвестиційного проекту (коефіцієнти прибутко­вості інвестицій, прибутковості власного капіталу, операційна рентабельність продажу (прибутковість продажу), коефіцієнти експлуатаційних витрат, прибутковості активів);

ділової активності інвестованого об'єкта (продуктивність праці, оборотність коштів у розрахунках, оборотність обігових коштів (в оборотах), оборотність виробничих запасів, оборотність влас­ного та основного капіталу);

ринкової активності інвестиційного проекту (дивіденд на одну акцію, коефіцієнт цінності акції, рентабельність акції).

Вагомість окремих показників може бути визначена експертним шляхом і є похідною від часу, конкретної політичної, соціальної си­туації та інших факторів.

7.5 Аналіз і прогноз кон'юнктурних κ інвестиційного ринку кон'юнктурних коливань

Важливим моментом аналізу і прогнозування динаміки та кон'юнктури інвестиційного ринку є моделювання відповідних кон'юнктурних коливань. Під кон'юнктурою інвестиційного ринку розуміють економічну ситуацію, що склалася на ринку на певний момент часу і характеризується співвідношенням попиту та пропо­зиції, рівнем цін і сукупністю факторів внутрішнього та зовнішнього середовища.

Для моделювання вихідними є дані динамічних рядів. Залеж­но від наявності інформації за днями, декадами, місяцями, квар­талами, роками виокремлюють певні компоненти інвестиційних кон'юнктурних коливань.

Тренд (Τ), або характеристика основної тенденції динамічного ряду. У цьому разі при моделюванні тренду використовують від­повідні рівняння для визначення тренду:

y_t = а + bt,

де t — порядковий номер часового періоду, який характеризує вплив на залежну змінну всіх інших факторів, зокрема тих, що врахову­ються та змінюються пропорційно часу.

Параметри рівняння визначають методом визначників:

Потім розраховують індекси сезонності й середньомісячні зна­чення інвестицій:

Паралельно розраховують узагальнюючу характеристику вну-трішньорічних коливань за кожним з порівняльних показників кон'юнктури за допомогою показників варіації:

При порівнянні різних показників визначником є коефіцієнт варіації.

Прогнозування. Розглянемо основні етапи розробки прогнозу.

1. Окреслення періоду (горизонту) прогнозу.

2. Добір і аналіз факторів, які впливають на ринок інвестицій.

3. Кількісна оцінка ступеня впливу цих факторів.

4. Моделювання процесу розвитку ринку.

5. Прогнозування ринку.

Використовують такі методи прогнозування:

метод експертних оцінок, заснований на досвіді вчених і спеціалістів-практиків, які розробляють альтернативні оцінки і гіпотези, ідеї та концепції з визначенням шляхів їх реалізації;

нормативний метод, що вказує на можливі шляхи та строки досягнення необхідного перспективного рівня показників рин­ку інвестицій відповідно до цільових нормативів;

інформаційно-статистичні методи: екстраполяція на основі числових рядів, екстраполяція структур, економіко-математичне моделювання тощо.

Останні методи є найпоширенішими внаслідок імовірнісної при­роди прогнозів.

При вивченні зв'язку між попитом на інвестиції (у) та факторами, що його визначають (х₁,... ,х_п), використовують моделі типу у = f( х₁, х₂,... ,x_n,t):

За допомогою рівняння тренду y_t = f(t) описують тенденцію ро­звитку на основі рядів динаміки. Функціональний вигляд рівняння тренду відображає притаманний ряду характер динаміки.

Перевага надається функціям, параметри яких вимірюють абсо­лютну чи відносну швидкість розвитку, зокрема:

лінійна — у = a₀ +a₁t;

парабола другого порядку — у = = a₀ +a₁t + a₂t₂

експонента — у = a₀е^a1t.

Параметр a₁ у лінійній функції відображає приріст, в експонен­ті — стабільний темп приросту, у параболі — початковий абсолютний приріст; параметр a₂ в параболі — прискорення. В усіх цих функціях t — порядковий номер періоду, a₀ — рівень ряду при t = 0.

Для визначення придатності трендових функцій використовують середню квадратичну похибку:

де n — кількість членів динамічного ряду; m — кількість параметрів функції; E_t — члени емпіричного ряду; Y_t — члени теоретичного ряду, обчисленого за рівнянням тренду.

Моделювання розвитку передбачає якісну однорідність динаміч­ного ряду.

Як метод прогнозування широко використовують екстраполяцію тренду. Функцією бази екстраполяції Y_t та періоду випередження Κ єрівень,що прогнозується Y_t -к·:

Y_t+К ± t_1-aS_p

де t_1-a — довірчий коефіцієнт для ймовірності 1 — α (при Ρ = 0,683 t_1-a= 1, при Ρ = 0,954 t_1-a= 2, при Ρ = 0,997 t_1-a= 3); S_p помилка прогнозу, що залежить від середньої квадратичної похибки S_e,- довжини аналітичного ряду n та періоду упередження К,

Методи статистичного аналізу та прогнозування доцільно вико­ристовувати на всіх рівнях обґрунтування управлінських рішень - від окремого підприємства до галузі, виду діяльності, регіону, еко­номіки загалом.