Підприємство будь-якої форми власності під час своєї діяльності здійснює різноманітні витрати, які можна поділити на операційні, фінансові та інвестиційні.
Витрати, пов’язані з основним видом діяльності підприємства (виробництвом продукції, наданням послуг, виконанням робіт) або такі, що забезпечують здійснення цієї діяльності, називають операційними.
Інвестиційні – витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю (капітальне будівництво, розширення та розвиток виробництва, придбання довгострокових цінних паперів тощо).
Фінансові витрати включають сплату відсотків іншим юридичним та фізичним особам за отримані від них кошти у вигляді кредитів та позик тощо.
Операційні витрати підприємства відповідно до її економічного змісту групують згідно з такими загальноприйнятими економічними елементами, як матеріальні (сировина й основні матеріали, паливо й енергія з боку); витрати на оплату праці; відрахування в позабюджетні соціальні фонди; амортизація основних фондів; інші грошові витрати.
Але групування витрат за економічними елементами не дає змоги розрахувати собівартість одиниці продукції, обчислення якої відіграє важливу роль для обґрунтування ціни на продукцію, схвалення рішень про випуск нової продукції, визначення рентабельності виробництва окремих видів продукції тощо.
Процес обчислення собівартості продукції називають калькулюванням собівартості продукції.
Для визначення повної собівартості окремих видів продукції застосовують таку класифікацію статями витрат калькуляції (перелік статей може бути різним, що обумовлено особливостями галузі до якої належить підприємство): сировина і матеріали; паливо й енергія на технологічні цілі; заробітна плата працівників (основна і додаткова); відрахування на соціальні заходи; утримання і експлуатація устаткування; цехові витрати; підготовка й освоєння виробництва; інші виробничі витрати; невиробничі витрати.
Співвідношення між статтями витрат виражене у відсотках називають структурою витрат за статтями калькуляції.
Наприклад структура витрат за статтями калькуляції авіапідприємства може бути такою: авіаційні паливно-мастильні матеріали – 18,4%, амортизація – 22,6%, заробітна плата всього складу – 26,4%, відрахування на соціальні заходи – 9,9%, аеропортові збори – 22,7%.
За способом віднесення до окремих видів продукції витрати поділяють на прямі і непрямі. Прямі – витрати, безпосередньо пов’язані з виготовленням даного виду продукції і можуть бути прямо віднесені на одиницю продукції (сировина, заробітна плата працівників). Непрямі – витрати, пов'язані з усією виробничо-господарською діяльністю підприємства, які неможливо прямо віднести до виробництва якогось одного виду продукції (затрати на заробітну плату адміністративно-управлінського та обслуговуючого персоналу, амортизація основних фондів загальногосподарського призначення тощо).
Під час прийняття рішень щодо обсягів виробництва необхідно розподіляти витрати на змінні та постійні.
Змінні витрати – це витрати, загальна сума яких змінюється зі зміною обсягів виробництва продукції (надання послуг, виконання робіт).
Змінні витрати можна поділити на пропорційні та непропорційні.
Пропорційні витрати змінюються пропорційно до зміни обсягу виробництва. До них відносять витрати сировини, матеріалів, комплектуючих, відрядну заробітну плату робітників. Коефіцієнт пропорційності для них Кпр = 1.
Непропорційні витрати поділяють на прогресувальні та дегресуючі. Прогресувальні витрати зростають більшою мірою, ніж обсяг виробництва, коефіцієнт пропорційності для них Кпр >1. До таких витрат належать витрати на відрядно-прогресивну заробітну плату, додаткові витрати тощо. Дегресувальні витрати також змінюються, однак меншою мірою, ніж зміна обсягу виробництва і коефіцієнт пропорційності для них Кпр <1. Це витрати на утримання й експлуатацію устаткування, його ремонт, витрати на інструмент тощо.
До постійних витрат відносять такі, загальна сума яких не залежить від кількості виготовленої продукції. Їх обсяг змінюється лише з часом. До постійних витрат можна віднести такі: витрати на утримання й експлуатацію будівель та споруд загальногосподарського призначення, адміністративно-управлінські витрати тощо.
У складі постійних витрат розрізняють умовно-постійні витрати, які неістотно змінюються при зміні обсягу виробництва, наприклад, витрати на оплату праці адміністративно-управлінського персоналу з відрахуванням на соціальні заходи при нарахуванні працівникам премій змінюються, але неістотно.
Залежність загальної суми витрат і доходу підприємства від обсягу виробництва показано на рис. 5.2.
дохід,
витрати,
грн.
О прибутки
збитки
0 Q 0
Обсяг виробництва
Рис. 5.2. Графік залежності загальної суми витрат і доходу підприємства від обсягу виробництва:
постійні витрати; змінні витрати; повні витрати
За нульового обсягу виробництва та реалізації дохід підприємства і його змінні витрати дорівнюють нулю. Однак є постійні витрати, які підприємство несе за будь-якого обсягу виробництва. З зростанням обсягу виробленої продукції збільшуватимуться змінні витрати та дохід. Повні витрати підприємства складаються із його постійних та змінних витрат. У точці перетину ліній доходу і повних витрат (О) спроваджується рівність між витратами підприємства й отриманим доходом. Обсяг виробництва, що відповідає цій точці, називають беззбитковим або критичним (Qкр). Якщо підприємство буде реалізовувати продукцію в обсязі, меншому за критичний обсяг виробництва, воно зазнає збитків, оскільки витрати перевищуватимуть дохід підприємства. У випадку, коли обсяг реалізації продукції перевищує критичний обсяг виробництва, підприємство отримуватиме прибуток, оскільки дохід буде більшим за його витрати.
Функція повних витрат можна записати як:
де Сповн – повна сума витрат, грн.; Спост – постійні витрати, грн.; Сзмін– змінні витрати, грн.; Q – обсяг виробництва у натуральних вимірниках.
Рівняння доходу можна записати у вигляді:
де Д – сума доходу підприємства, грн.; Ц – продажна ціна одиниці продукції, грн.; Q – обсяг проданих одиниць продукції у натуральних вимірниках.
Критичний обсяг виробництва, за якого сума здійснених витрат дорівнює отриманому доходу, визначають так:
де Qкр - критичний обсяг виробництва у натуральних вимірниках.
Звідси критичний обсяг виробництва:
Під час планування та аналізу витрати підприємства поділяють на одноелементні (або прості) та комплексні. Одноелементні витрати мають єдиний економічний зміст і є первинними (паливо, сировина); комплексні витрати різнорідні за складом і охоплюють кілька елементних витрат (загальнозаводські, витрати від браку та інші).
За ступенем участі у виробничому процесі: основні – зв'язані з безпосереднім виконанням виробничого процесу; накладні – зв'язані з обслуговуванням і керуванням виробництвом.
