Проблема енергозбереження актуальна для всіх країн, галузей і окремих підприємств хоча б тому, що зменшення енергоємності продукції дозволяє знижувати її собівартість і підвищувати конкурентоздатність. Актуальність енергозбереження визначається величиною енергоємності продукції.
Актуальність проблеми посилюється в країнах з обмеженими енергоресурсами, стає надзвичайно актуальною в умовах кризового стану економіки, коли по суті відсутня альтернатива енергозбереженню. Як буде показано нижче Україна якраз відноситься до таких країн.
За останні роки на державному рівні було прийнято ряд важливих рішень щодо правового і організаційного забезпечення енергозбереження і управління ним (держкомітет закриття програми енергоінспекції). В той же час замість зниження енергоємності національного продукту відбувається його підвищення. Основні причини: продовжується спад виробництва і як наслідки – відсутність коштів на модернізацію і реконструкцію основних виробничих фондів і створення енергозберігаючих технологій, недостатнє методичне і особливо технічне забезпечення енергозбереження, відсутність на всіх рівнях взаємопов’язаних програм енергозбереження і т. ін.
В електричних мережах енергосистем (ЕС) і споживачів мають місце підвищені втрати електроенергії (1,5 ÷ 2 рази порівняно з країнами Заходу), які зумовлені недостатнім рівнем компенсації реактивної потужності (КРП), нерівномірністю добових графіків навантажень, відсутністю засобів оптимального (за умовою мінімуму втрат) управління компенсуючими установками і нормальними режимами ЕС, а також ефективної системи взаєморозрахунків за КРП між ЕС і споживачами електричної енергії.
