Схематична будова і функції різних частин проміжного мозку
Схематична будова і функції середнього мозку
Схематична будова та функції мозочка
Схематична будова та функції моста
Схематична будова і функції довгастого мозку
Схематична будова і функції спинного мозку
Структурною основою ЦНС є головний та спинний мозок.
Спинний мозок розташований в спинномозковому каналі хребта. Вгорі він переходить у довгастий мозок головного мозку. На місці відгалуження нервів до верхніх і нижніх кінцівок спинний мозок має шийне і поперекове потовщення. В центрі спинного мозку проходить канал, який з’єднується з шлуночками головного мозку. Спинний мозок розділений двома борознами (передньою і задньою) на праву і ліву половини.
На поперечному розрізі спинного мозку видно, що центральний канал оточений сірою речовиною, яка утворює передні та задні роги. Навколо сірої речовини розташовані пучки білої речовини у вигляді передніх, задніх і бокових канатиків. Сіра речовина-це скупчення нервових клітин, а біла складається із нервових волокон. У сірій речовині перед. рогів містяться тіла рухових (відцентрових) нейронів. У задніх рогах розташовані тіла проміжних (вставних) нейронів, через які здійснюється зв’язок між доцентровими та відцентровими нейронами. Задні роги сприймають збудження від чутливих (доцентрових) нейронів, тіла яких знаходяться в міжхребцевих вузлах поза стовбуром спинного мозку. Передні роги посилюють збудження до м’язів та ін. органів.
У грудному відділі спинного мозку сіра речовина утворює, також бокові роги ,де містяться тіла нейронів симпатичної частини вегетативної нервової системи.
Нервові волокна, які складають білу речовину спинного мозку, утворюють провідні шляхи спинного мозку у вигляді пучків – задніх, бокових та передніх. Задні пучки проводять імпульси від рецепторів м’язів та шкіри до кори великого мозку. Бокові пучки містять висхідні нервові шляхи від внутрішніх органів тіла до заднього і проміжного мозку, а також низхідні (рухливі) пучки від кори великого мозку, середнього та заднього мозку. Передні пучки передають імпульси від кори великого мозку, середнього та довгастого мозку до різних органів тіла.
Спинний мозок розвивається раніше ніж інші відділи нервової системи. Коли в ембріона головний мозок перебуває на стадії пухирців, спинний мозок досягає уже значних розмірів. В товщину він росте повільно. У дітей шкільного віку спостерігається збільшення розмірів нервових клітин спинного мозку.
Спинний мозок виконує дві основні функції: рефлекторну та провідну. Рефлекторна його функція зводиться до регуляції різних рухових актів. У шийному його відділі розташовані центри рефлекторних рухів діафрагми та звужування. зіниці; у шийному та грудному – центри м’язів шиї, верхніх кінцівок, грудей, спини та живота; у поперековому та крижовому – центри м’язів таза та нижніх кінцівок. У грудному та поперековому відділах містяться потовидільні та судиннорухові центри, в поперековому-центри сечовипускання, дефекації та діяльності статевих органів.
Функція проведення збудження здійснюється по висхідних та низхідних шляхах спинного мозку .
Головний мозок розташований у черепі. Він ділиться на п’ять основних відділів: довгастий мозок, міст і мозочок, середній мозок, проміжний мозок та великий мозок.
Довгастий мозок і міст за функціональними ознаками об’єднують у один відділ-задній мозок. Довгастий мозок є безпосереднім продовженням спинного мозку ,має конусоподібну форму. Сіра речовина його знаходиться в білій у вигляді округлих ядер, які мають відношення до збереження пози тіла ,орієнтації у просторі, регуляції обміну речовин. Тут розташовані життєво важливі центри, які регулюють дихання та кровообіг.
Крім того довгастий мозок регулює роботу спинного мозку, функціонально об’єднує всі його відділи для цілісної діяльності. Він регулює тонус скелетної мускулатури. Довгастий мозок здійснює також ряд рефлексів: 1)захисні (мигання, сльозовиділення, кашель, блювання); 2)установочні, що забезпечують тонус мускулатури, необхідний для підтримки пози та здійснення робочих рухів; 3)рефлекси, пов’язані з диханням, кровообігом, травленням.
Через довгастий мозок проходять висхідні (від спинного мозку до головного)та низхідні шляхи, які з’єднують центри великих півкуль, мозочка і проміжного мозку зі спинним мозком.
Ушкодження довгастого мозку часто приводить до смерті внаслідок припинення дихання та роботи серця.
Міст розташований між довгастим і середнім мозком. Це невелике біле підвищення. У ньому розрізняють передню та задню частини.
Передня частина моста випукла, утворена поздовжніми та поперечними волокнами, між якими розкидані ядра сірої речовини, які з’єднані з корою великого мозку і корою мозочка. Від ядер моста беруть свій початок трійчастий нерв, який іннервує органи зору ,верхню та нижню щелепи і складається з чутливих, рухових та секреторних (вегетативних) волокон, та відвідний (руховий) нерв, що іннервує м’язи ока.
Довгастий мозок разом з мостом у новонародженого має відносну масу порівняно з масою головного мозку трохи більшу, ніж у дорослої людини –2% проти 1,6%. Ядра довгастого мозку починають формуватись ще на ембріональній стадії і до періоду народження вони в основному сформовані. До 7 років закінчується дозрівання цих ядер.
Позаду довгастого мозку і моста міститься мозочок. Він має дві півкулі, з’єднані черв’яком. Сіра речовина мозку лежить зверху, утворюючи його кору, яка помережена численними борозенками. Біла речовина знаходиться лід корою мозочка. В масі білої речовини є четверо ядер сірої речовини.
Волокна білої речовини здійснюють зв’язок між різними частинами самого мозочка, а також зв’язок самого мозочка з іншими відділами мозку.
До мозочка надходять імпульси від усіх рецепторів, які подразнюються під час рухів тіла. Мозочок бере участь у координації складних рухових актів.
Півкулі великого мозку через мозочок регулюють тонус скелетних м’язів(розподіляють і перерозподіляють його )і координують їх скорочення.
Мозочок бере участь у регуляції вегетативних функцій (діяльності серцево-судинної системи, дихання, травлення, терморегуляції).
У новонародженого мозочок недорозвинений. Найінтенсивніше він росте в перший рік життя. Далі темпи його росту знижуються. Розмірів дорослої людини мозочок досягає на 15 рік життя.
Середній мозок розташований над мостом. Він складається з ніжок великого мозку та 4-горбикового тіла. Порожнина середнього мозку є водопроводом мозку, який з’єднує III і IV шлуночки. Через середній мозок проходять всі висхідні шляхи до кори великого мозку і мозочка і низхідні, які несуть імпульси до довгастого і спинного мозку.
В середньому мозку розташовані скупчення сірої речовини у вигляді ядер 4-горбикового тіла, ядер окорухових нервів, червоне ядро і чорна речовина. Передні бугри 4-горбикового тіла є первинними зоровими центрами, а задні бугри-первинними слуховими центрами. За їхньою участю здійснюються орієнтувальні рефлекси на світло та звук. Чорна речовина зв’язана з координацією складних актів ковтання та жування, регуляцією точних рухів пальців рук тощо. Червоне ядро безпосередньо стосується регуляції тонусу скелетних м’язів.
Проміжний мозок немов би прикриває середній мозок зверху та спереду. Він складається з таламічного мозку та гіпоталамуса. Порожниною проміжного мозку є III шлуночок.
Таламічний мозок, у свою чергу, поділяється на таламус (зоровий горб), надталамічну і заталамічну частини, через які здійснюється зв’язок рецепторів організму з їх корковими центрами.
Таламус – парне скупчення сірої речовини яйцеподібної форми, яке становить основну масу проміжного мозку. Сіра речовина таламуса тонкими білими прошарками розділена на три зони: передню, середню і крайню. Кожна зона є скупченням ядер, в яких переключаються аферентні (чутливі) шляхи шкіряної, м’язово-суглобової, нюхової та зорової чутливості. Від цих ядер чутливі шляхи йдуть в підкоркові ядра та кору великого мозку.
Інформація, що надійшла в таламус, тут переробляється, дістає відповідне емоційне забарвлення і потім направляється до півкуль великого мозку.
Гіпоталамус прилягає до таламуса знизу. Його передньою межею є перехрестя зорових нервів. Гіпоталамус містить 32 пари ядер, які об’єднуються в три групи: передню, середню та задню. За допомогою нервових волокон він має численні зв’язки з ретикулярною формацією нижче розташованих відділів головного мозку (розглянемо в третьому розділі теми), з гіпофізом і таламусом.
Гіпоталамус є головним позакірковим центром регуляції вегетативних функцій організму. Його вплив здійснюється не лише через нервову систему, а й через залози внутрішньої секреції.
В клітинах ядер передньої групи виробляється нейросекрет, який передається в гіпофіз, де зберігається.
Гіпоталамус бере також участь в регуляції діяльності серцево-судинної і травної систем. При подразненні передньої групи ядер посилюється моторика шлунка і сечового міхура, підвищується секреція шлункових залоз, уповільнюється ритм серцевих скорочень. Це свідчить, що ці ядра регулюють функцію парасимпатичної частини вегетативної нервової системи. Подразнення заднього відділу гіпоталамуса пригнічує активність травного каналу, прискорює ритм серцевих скорочень, підвищує артеріальний тиск, збільшує вміст у крові адреналіну і норадреналіну. Отже, задня група ядер гіпоталамуса впливає на функцію симпатичної частини вегетативної нервової системи.
Одне з великих ядер гіпоталамуса-сірий бугор-бере участь в регуляції функцій багатьох ендокринних залоз і обміну речовин.
Гіпоталамус бере участь у регуляції температури тіла, складних поведінкових реакціях (статевих, харчових, агресивно-оборонних), сну і неспання.
До моменту народження більша частина ядер таламуса добре розвинена. Після народження відбувається збільшення обсягу таламуса за рахунок подальшого росту нервових клітин і розвитку нервових волокон. Процес цей триває до13-15 річного віку
Диференціювання ядер гіпоталамуса новонародженого не завершено, і перебіг його нерівномірний. В цілому ядра закінчують свій розвиток у період статевого дозрівання.
Відділи головного мозку, які ми розглянули, складають стовбур мозку: довгастий мозок, міст, середній мозок та проміжний мозок.
По всьому стовбурі мозку розташоване утворення, яке складається з нейронів різних типів і форм. Воно густо переплетене нервовими волокнами у різних напрямках. Під мікроскопом це утворення нагадує своїм виглядом сітку, від чого і дістало назву сітчастої або ретикулярної формації. На сьогодні в ретикулярній формації стовбура мозку людини описано 48 ядер і клітинних груп. При подразненні структур ретикулярної формації ніякої помітної реакції не виявлено, змінюється лише збудливість різних відділів ЦНС.
Через ретикулярну формацію проходять як висхідні, доцентрові, так і низхідні, відцентрові шляхи. Тут здійснюється їхня взаємодія і регуляція збудливості всіх відділів ЦНС.
Ретикулярна формація по низхідних шляхах здатна справляти гальмівний вплив на рухові реакції спинного мозку. Активізований вплив її проявляється в посиленні спинномозкових розгинальних рефлексів і скорочення скелетної мускулатури.
По висхідних шляхах ретикулярна формація справляє активізований вплив на кору великого мозку, підтримує в ній стан неспання. В свою чергу вона отримує імпульси від кори головного мозку, які регулюють діяльність самої ретикулярної формації.
Ретикулярна формація має високу чутливість до таких фізіологічно активних речовин як адреналін і ацетилхолін.
