Проблеми глобального регулювання світової економіки

У сучасній глобальній економіці, інтенсифікацією МЕО, що характеризується, прискоренням обміну інформації, «ущільненням» простору і часу в глобальних масштабах, стихійність у відносинах між країнами все більше витісняється регульованими, керованими процесами (форми, норми, правила, терміни...).

Глобальна економіка і управляється глобально.

Сучасна світова економіка – неоднорідна освіта, в ній чітко виділяються певні рівні (шари), що істотно відрізняються між собою: ПРС, економіки, що розвиваються, «перехідні» (свого роду «листковий пиріг»).

Структура світової економіки відбивається і в регулюванні світових економічних процесів.

Сучасна структура світової економіки носить виразно виражений ієрархічний характер, що об'єктивно живить авторитарний початок в системі міжнародних відносин, сприяє «монополізації» світової економіки і її регулювання. (Виникає свого роду «глобальна монополізація»). Це знаходить віддзеркалення у впровадженні елементів тоталітаризму в міжнародні і міждержавні відносини.

В світі виділяється ряд держав і угрупувань, що більш інших виграють від процесів глобалізації, перш за все у фінансово-економічній сфері, підкреслюючу роль і значення глобальних початків в житті сучасного людства і що бачать в цих початках виключно або майже виключно позитивне значення.

Вигідні Заходу прояву, тенденції глобалізації представляються як універсальний світовий процес, невідворотність якого не повинна викликати сумнівів і заперечень.

Якісний розрив в рівнях розвитку між ПРС і периферією світового господарства залишає останнім мало шансів відстоювати свої інтереси в прямих силових противоборствах з найбільш впливовою групою країн. Взаємна суперечність інтересів периферійних країн робить малореальними їх погоджені кампанії і акції проти еліти світу.

«Глобальна монополізація» виявляється:

1. У значній концентрації економічної влади, багатства (світового ВВП, ТНКапітала), досягнень ІР в групі ПРС;

2. У значному впливі на ухвалення рішень глобального рівня в міжнародних організаціях;

3. У політичному і економічному тиску на слабкі держави (блокади, ембарго... Україна – піратство, Росія – Чечня...);

4. У застосуванні військової сили не лише і не стільки для дозволу конфліктних ситуацій, але і для «покарання» незгодних, для нав'язування свого бачення вирішення проблем, способу життя;

- виключно на чужій території

- інколи психологічні цілі – залякати (Хто в будинку господар?)

(Ірак, Югославія, Афганістан... підтримка (в т.ч. матеріальна) чеченських терористів з боку США...).

5. Інституційне оформлення лідерства світової еліти («Велика 7-но», «8-но», група 10-ти в МВФ і тому подібне);

У 70-і рр. виявилася тенденція до звуження круга держав, що беруть участь в процесі ухвалення рішень у сфері регулювання світової економіки.

В середині 70-х склався новий інститут «Велика сімка» (США, Японія, Канада, ФРН, Франція, Великобританія, Канада), який робить кроки по координації політики провідних західних країн.

Формою їх діяльності стали щорічні зустрічі у верхах. Основна мета цих зустрічей – вироблення рекомендацій по найбільш гострих економічних і політичних проблемах.

6. З кінця 90-х рр. на вулицю вийшов антиглобалістський рух (альтерглобализм), який в даний час супроводжує практично всі економічні, політичні наради, зустрічі на вищому рівні, протестуюче проти глобалізації.

І – грудень 1999 р. (Сієтл) – черговий зустріч СОТ.

Вимоги: - зупинити забруднення природи країн ІІІ світу;

- зупинити експлуатацію дитячої робочої сили.

На думку спостерігачів, виступів подібного розмаху не спостерігалося в США з часів В'єтнамської війни.

Можливо, почався черговий виток анархістського руху, що виникає завжди як противага поточним безповоротним змінам в суспільстві.

ІІ – вересень 2000 р. – Прага –встреча представників Світового банку.

Вимоги: - проти «глобального капіталізму» від імені «бідних націй», яких прирікають на одвічне рабство МВФ і МБ. (Хоча в їх складі навряд чи були представники бідних країн).

Був організований виступ, в якому брали участь соціалісти, комуністи, екологи, демократи, анархісти, феміністки і ін.

ІІІ, ІУ.- квітень 2001 г.- Квебек – зустріч по приводу NAFTA.

- серпень 2001 г.- Генуя – зустріч 8-ки, і так далі

Необхідний глибокий соціально-політичний аналіз даного явища.

Монополія США

Проте ієрархія країн характеризує не лише світ в цілому. Певна ієрархічність має місце і в групі ПРС, тобто і серед них відсутня «досконала симетрія», оскільки США припадає на частку 45% ВВП «сімки», і середні показники, які беруться до уваги при ухваленні рішень, в значній мірі визначаються рівнем і масштабом розвитку американської економіки.

Т.ч., при існуючому способі координації показники і досягнення США служать «точкою рівноваги», довкола якої регулюється політика інших країн, як в цілому, так і в міжнародних організаціях. Захід панує в світовій системі, а США, домінуючи в світі, панує в межах Заходу.

Об'єктивний сенс американської доктрини глобалізації – забезпечити інтереси і лідерство США на тому світі, який починає складатися в умовах:

- перемоги сучасного капіталізму майже у всьому світі і

- боротьби англо-саксонской його моделі за утримання раніше завойованих нею позицій в світі.

-------------------------------

З іншого боку, економіка і ринок вимагають поєднання авторитарного і демократичного засад. Таке поєднання стає настійно необхідним в умовах існування і загострення глобальних проблем сучасності.

Руйнуючи природу і вичерпуючи непоновлювані природні ресурси, технологія і промисловість залишаються і єдиною надією на те, що людям удасться розвернути свою діяльність до збереження і множення здатності Землі, що несе.

Т.ч., вперше в історії нинішній і майбутній світопорядок повинен буде вирішувати не лише питання війни і світу, розподіли влади і впливу, але і забезпечувати надійність життєзабезпечення Планети. Можливі 2 моделі глобалізації: