Класифікація країн в світовій економіці

Світову систему господарства утворюють близько 200 країн, різних по рівню економічного, соціального і політичного розвитку.

Систематизація країн дозволяє отримати відчутну, відчутну картину світу, полегшує аналіз розвитку і перспектив світового господарства, місця окремої країни і тому подібне

Існує декілька способів класифікації країн залежно від вибраного критерію. Ми розглянемо:

· Регіональний підхід

· Соціально-економічний підхід

· Концепцію розміру країн

1) Регіональний підхід групує країни за географічною ознакою: компактно розташовані країни, що мають загальні риси в природних умовах, особливостях історичного і культурного розвитку.

По регіональному критерію виділяють слід. групи країн:

1. Європа - Зап. Європа, Центральна і Вост. Європа (ЦВЕ).

2. Азія - Близький Схід, Середній Схід, Середня Азія, Ю-в Азія.

3. Африка - Північна, Центральна і Африка на південь від Сахари

4. Америка - англомовна Сівши. Америка і испано- і португалоязычная Латинська Америка.

Це загальновизнаний підхід. Але останнім часом все частіше виділяють:

АТР, що відрізняється прискореним динамізмом розвитку.

Це: Вост. І Ю-в Азія, Австралія і Океанія, вост. регіони Росії і країни Північної і Південної Америки, що тяжіють до Тихого океану.

2) Соціально-економічний підхід - виділяє групи країн, що мають близькі характеристики соціально-економічного розвитку.

Якнайповніше уявлення про групи країн в світовій економіці дає інформація міжнародних організацій, членами яких є більшість країн (ООН, МВФ, Світовий банк і тому подібне). Оцінки, дані цими організаціями, декілька відрізняються, т.к.: 1). Неоднаковою є кількість їх членів.

2). Будь-яка класифікація відображає певні завдання, які ставить кожна з цих організацій (наприклад, ООН – акцент на соціальні, демографічні аспекти, МБ – оцінка економічного розвитку).

Основні критерії виділення підсистем світового господарства

1. Рівень соціально-економічного розвитку:

- об'єм ВВП на душу населення;

- рівень і якість життя (в т.ч. ІЧР).

2. Галузева структура ВВП і зовнішньої торгівлі (уд.вес сфери послуг (третинний сектор), промисловості і будівництва (вторинний сектор), сільського і лісового господарства, полювання і рибальства(первинний сектор).

3. Інституційні форми хоз. і держ. управління і міра розвиненості ринкових стосунків.

Раніше використовувався формаційний підхід: ділення країн на капіталістичних, соціалістичних і таких, що розвиваються.

З 1994 р. (ООН) відповідно до названих критеріїв - країни світу класифікуються на 3 групи:

-1- Група ПРС постіндустріального розвитку з високою долею зайнятості у сфері соціальних і ділових послуг.

Це група з 24 країн (ООН), їх доля в світовому ВНП > 70%, населення - 15%, S - 24%, среднедушевой ВВП – ок. 12-15 тис. дол.

(ЄС-15- Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Данія, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція; + Ісландія, Норвегія, Швейцарія; + США, Канада, Японія, Австралія, Нова Зеландія, Сан-Маріно).

Найбільш потужну групу складають країни «Великої сімки», виробляючі ок. 50% світового ВНП і що дають > 50% МТ.

-2- Група країн з перехідною економікою, з середнім рівнем розвитку, що знаходяться на стадії індустріального розвитку.

Це група з 28 країн (ООН), їх доля в світовому ВНП - до 10% (без Китаю ~ 12%), S - 26%, населення - 33%, низький среднедушевой ВВП.

У ній виділяється група найбільш просунутих країн (Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія.), країни СНД.

-3- Країни, що розвиваються.

Це група з ~ 130 країн (ООН), їх доля в світовому ВНП ~ 20%, S - 50%, населення - 52% среднедушевой ВВП – від 300-400 дол. в африканських країнах до 25 тис. дол. в Кувейті.

В цілому в цій групі виділяють не менш 3-х рівнів розвитку:

Ці країни діляться по різних критеріях на різні групи, в т.ч. на країни-експортери і країни-імпортери енергоресурсів.

Країна вважається експортером енергоресурсів, якщо:

а) виробництво нею первинних енергоресурсів перевищує власний вжиток як мінімум на 20%;

б) експорт енергоносіїв складає не менше 20% експорту.

Найбільш потужна група серед цих країн – країни-експортери нафти (в т.ч. 12 членів ОПЕК), для яких експорт нафти і газу складає не менше 50% експорту. (Іран, Ірак, Лівія, Нігерія, Оман, ОАЕ, Саудівська Аравія, Тринідад і Тобаго, Венесуела, Конго, Росія).

Серед країн-імпортерів енергоносіїв, що розвиваються, особливе місце займають країни з недавно сформованим активним сальдо ПБ, досягнутим завдяки успішному експорту готових виробів: Південна Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань.

Інші класифікації (по методиках Світового банку):

1. Групи країн по рівню доходу на душу населення

а) країни з низьким рівнем доходів (785 $ або <)

б) країни з рівнем доходів нижче середнього (786 - 3125 $)

в) країни з рівнем доходів вище середнього

г) країни з високим рівнем доходів (9656 $ і вище)

2. Групи країн по рівню зовнішнього боргу

а) країни з високим рівнем зовнішнього боргу

б) країни з середнім рівнем зовнішнього боргу

в) країни з низьким рівнем зовнішнього боргу

3. Групи країн по мірі відвертості для світового ринку

а) країни з відносно закритою економікою

б) країни з відносно відкритою економікою.

----------------

3. Концепція розміру країн групує країни за ознакою розміру, враховуючи площу території, чисельність населення, об'єм ВВП, і умовно виділяє 2 групи країн:

· Крупні (великі) країни

· Малі країни

Розмір країни впливає на її участь в МЕО, міра залежності від світової економіки, економічні ефекти від цієї участі:

1. Великі країни на відміну від малих мають всілякіші природні, кліматичні ресурси, що ослабляє їх залежність від світової економіки.

(Вони більш самодостаточны, ніж малі, оскільки в змозі виробляти ширший асортимент товарів і послуг.)

2. Крупні країни на відміну від малих можуть здійснювати великосерійне виробництво, використовувати технології з великою тривалістю випуску продукції.

(Це пояснюється тим, що ці країни розвивають галузі, обслуговуючі крупні внутрішні ринки. Ці ж галузі прагнуть досягти конкурентоспроможності на зовнішніх ринках).

3. Крупні країни в порівнянні з малими країнами мають вищі транспортні витрати в МТ.

(Транспортні витрати істотно відрізняються в крупних і малих країнах.

Нормальною максимальною відстанню перевезення продукту вважається ~100 миль, тому що при збільшенні відстані ціна транспортування різко зростає.

Значна частина виробничих потужностей в крупних країнах (напр., США) знаходиться більш ніж за 100 миль від кордонів. У малих країнах майже всі виробничі потужності знаходяться порівняно близько до кордонів.)

Тобто, низькі транспортні витрати в малих країнах сприяють розвитку МТ, а високі транспортні витрати у великих країнах - гальмують.

4. Крупні країни в порівнянні з малими країнами експортують меншу долю вироблюваного в країні продукту і імпортують меншу частину товару.

Великі: Китай, США, Росія, Індія, Бразилія .

Малі: Швейцарія, Ірландія, Нідерланди, ЮжКорея.

Виключення: Куба, Сівши.Корея - невеликі країни, в яких МТ займає отн. малу долю у ВВП унаслідок жорстких торгівельних обмежень держави.

Література основна

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. - М.: ИВЦ “Маркетинг”, 2002.

2. Киреев А.П. Международная экономика: В 2-х ч. - М.:Междунар. отнош., 2003.

3. Козик В. В., Панкова Л. А.,Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002.

4. Міжнародні економічні відносини. Опорний конспект лекцій /Є.М.Воронова та ін.- Київ, КНТЕУ, 2008.

5. Черевань В. П., Романенко Л. Ф., Рум’янцев А. Міжнародна економічна діяльність: Навчальний посібнік – Київ: Видавничий Дім «Слово», 2003.