Світову систему господарства утворюють близько 200 країн, різних по рівню економічного, соціального і політичного розвитку.
Систематизація країн дозволяє отримати відчутну, відчутну картину світу, полегшує аналіз розвитку і перспектив світового господарства, місця окремої країни і тому подібне
Існує декілька способів класифікації країн залежно від вибраного критерію. Ми розглянемо:
· Регіональний підхід
· Соціально-економічний підхід
· Концепцію розміру країн
1) Регіональний підхід групує країни за географічною ознакою: компактно розташовані країни, що мають загальні риси в природних умовах, особливостях історичного і культурного розвитку.
По регіональному критерію виділяють слід. групи країн:
1. Європа - Зап. Європа, Центральна і Вост. Європа (ЦВЕ).
2. Азія - Близький Схід, Середній Схід, Середня Азія, Ю-в Азія.
3. Африка - Північна, Центральна і Африка на південь від Сахари
4. Америка - англомовна Сівши. Америка і испано- і португалоязычная Латинська Америка.
Це загальновизнаний підхід. Але останнім часом все частіше виділяють:
АТР, що відрізняється прискореним динамізмом розвитку.
Це: Вост. І Ю-в Азія, Австралія і Океанія, вост. регіони Росії і країни Північної і Південної Америки, що тяжіють до Тихого океану.
2) Соціально-економічний підхід - виділяє групи країн, що мають близькі характеристики соціально-економічного розвитку.
Якнайповніше уявлення про групи країн в світовій економіці дає інформація міжнародних організацій, членами яких є більшість країн (ООН, МВФ, Світовий банк і тому подібне). Оцінки, дані цими організаціями, декілька відрізняються, т.к.: 1). Неоднаковою є кількість їх членів.
2). Будь-яка класифікація відображає певні завдання, які ставить кожна з цих організацій (наприклад, ООН – акцент на соціальні, демографічні аспекти, МБ – оцінка економічного розвитку).
Основні критерії виділення підсистем світового господарства
1. Рівень соціально-економічного розвитку:
- об'єм ВВП на душу населення;
- рівень і якість життя (в т.ч. ІЧР).
2. Галузева структура ВВП і зовнішньої торгівлі (уд.вес сфери послуг (третинний сектор), промисловості і будівництва (вторинний сектор), сільського і лісового господарства, полювання і рибальства(первинний сектор).
3. Інституційні форми хоз. і держ. управління і міра розвиненості ринкових стосунків.
Раніше використовувався формаційний підхід: ділення країн на капіталістичних, соціалістичних і таких, що розвиваються.
З 1994 р. (ООН) відповідно до названих критеріїв - країни світу класифікуються на 3 групи:
-1- Група ПРС постіндустріального розвитку з високою долею зайнятості у сфері соціальних і ділових послуг.
Це група з 24 країн (ООН), їх доля в світовому ВНП > 70%, населення - 15%, S - 24%, среднедушевой ВВП – ок. 12-15 тис. дол.
(ЄС-15- Австрія, Бельгія, Великобританія, Німеччина, Данія, Греція, Ірландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція; + Ісландія, Норвегія, Швейцарія; + США, Канада, Японія, Австралія, Нова Зеландія, Сан-Маріно).
Найбільш потужну групу складають країни «Великої сімки», виробляючі ок. 50% світового ВНП і що дають > 50% МТ.
-2- Група країн з перехідною економікою, з середнім рівнем розвитку, що знаходяться на стадії індустріального розвитку.
Це група з 28 країн (ООН), їх доля в світовому ВНП - до 10% (без Китаю ~ 12%), S - 26%, населення - 33%, низький среднедушевой ВВП.
У ній виділяється група найбільш просунутих країн (Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія.), країни СНД.
-3- Країни, що розвиваються.
Це група з ~ 130 країн (ООН), їх доля в світовому ВНП ~ 20%, S - 50%, населення - 52% среднедушевой ВВП – від 300-400 дол. в африканських країнах до 25 тис. дол. в Кувейті.
В цілому в цій групі виділяють не менш 3-х рівнів розвитку:
Критерії
| I гр. (НІС)
| II група
| III група
|
Уд.вес пром. продукції у ВВП
| >30 %
| середній
| Не > 10% (доля обраб. пр-сти)
|
Уд.вес готових виробів в експорті
| >50 %
| середній
|
|
Ср/душевой ВВП
| > 1000 $
| середній
| Не > 350 $
|
Доросле грамотне населення
|
|
| < 20 %
|
Країни
| Аргентина, Бразилія, Мексика, Юж. Корея
Сінгапур Гонконг, Тайвань, Туреччина і ін.
| Гл.обр., країни Бл.Востока
| Ок.50 країн: Тропіч. Афріка-ок.30, Азія-10, Океанія-4.
|
Ці країни діляться по різних критеріях на різні групи, в т.ч. на країни-експортери і країни-імпортери енергоресурсів.
Країна вважається експортером енергоресурсів, якщо:
а) виробництво нею первинних енергоресурсів перевищує власний вжиток як мінімум на 20%;
б) експорт енергоносіїв складає не менше 20% експорту.
Найбільш потужна група серед цих країн – країни-експортери нафти (в т.ч. 12 членів ОПЕК), для яких експорт нафти і газу складає не менше 50% експорту. (Іран, Ірак, Лівія, Нігерія, Оман, ОАЕ, Саудівська Аравія, Тринідад і Тобаго, Венесуела, Конго, Росія).
Серед країн-імпортерів енергоносіїв, що розвиваються, особливе місце займають країни з недавно сформованим активним сальдо ПБ, досягнутим завдяки успішному експорту готових виробів: Південна Корея, Гонконг, Сінгапур, Тайвань.
Інші класифікації (по методиках Світового банку):
1. Групи країн по рівню доходу на душу населення
а) країни з низьким рівнем доходів (785 $ або <)
б) країни з рівнем доходів нижче середнього (786 - 3125 $)
в) країни з рівнем доходів вище середнього
г) країни з високим рівнем доходів (9656 $ і вище)
2. Групи країн по рівню зовнішнього боргу
а) країни з високим рівнем зовнішнього боргу
б) країни з середнім рівнем зовнішнього боргу
в) країни з низьким рівнем зовнішнього боргу
3. Групи країн по мірі відвертості для світового ринку
а) країни з відносно закритою економікою
б) країни з відносно відкритою економікою.
----------------
3. Концепція розміру країн групує країни за ознакою розміру, враховуючи площу території, чисельність населення, об'єм ВВП, і умовно виділяє 2 групи країн:
· Крупні (великі) країни
· Малі країни
Розмір країни впливає на її участь в МЕО, міра залежності від світової економіки, економічні ефекти від цієї участі:
1. Великі країни на відміну від малих мають всілякіші природні, кліматичні ресурси, що ослабляє їх залежність від світової економіки.
(Вони більш самодостаточны, ніж малі, оскільки в змозі виробляти ширший асортимент товарів і послуг.)
2. Крупні країни на відміну від малих можуть здійснювати великосерійне виробництво, використовувати технології з великою тривалістю випуску продукції.
(Це пояснюється тим, що ці країни розвивають галузі, обслуговуючі крупні внутрішні ринки. Ці ж галузі прагнуть досягти конкурентоспроможності на зовнішніх ринках).
3. Крупні країни в порівнянні з малими країнами мають вищі транспортні витрати в МТ.
(Транспортні витрати істотно відрізняються в крупних і малих країнах.
Нормальною максимальною відстанню перевезення продукту вважається ~100 миль, тому що при збільшенні відстані ціна транспортування різко зростає.
Значна частина виробничих потужностей в крупних країнах (напр., США) знаходиться більш ніж за 100 миль від кордонів. У малих країнах майже всі виробничі потужності знаходяться порівняно близько до кордонів.)
Тобто, низькі транспортні витрати в малих країнах сприяють розвитку МТ, а високі транспортні витрати у великих країнах - гальмують.
4. Крупні країни в порівнянні з малими країнами експортують меншу долю вироблюваного в країні продукту і імпортують меншу частину товару.
Великі: Китай, США, Росія, Індія, Бразилія .
Малі: Швейцарія, Ірландія, Нідерланди, ЮжКорея.
Виключення: Куба, Сівши.Корея - невеликі країни, в яких МТ займає отн. малу долю у ВВП унаслідок жорстких торгівельних обмежень держави.
Література основна
1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. - М.: ИВЦ “Маркетинг”, 2002.
2. Киреев А.П. Международная экономика: В 2-х ч. - М.:Междунар. отнош., 2003.
3. Козик В. В., Панкова Л. А.,Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посібник. – К.: Знання-Прес, 2002.
4. Міжнародні економічні відносини. Опорний конспект лекцій /Є.М.Воронова та ін.- Київ, КНТЕУ, 2008.
5. Черевань В. П., Романенко Л. Ф., Рум’янцев А. Міжнародна економічна діяльність: Навчальний посібнік – Київ: Видавничий Дім «Слово», 2003.