Та взаємозв’язок
Процеси збудження і гальмування в ЦНС, їх значення
В ЦНС спостерігається не лише процес збудження. В діяльності всіх відділів нервової системи важливу роль відіграє і процес гальмування. За зовнішнім виявом збудження і гальмування є протилежними процесами. Їхня взаємодія забезпечує злагоджену діяльність нервової системи, погоджену діяльність усіх органів людського тіла.
Розрізняють первинне (пресинаптичне) і вторинне (постсинаптичне) гальмування
Пресинаптичне, або первинне гальмування розвивається в пресинаптичному розгалуженні аксона, завдяки чому блокується проведення імпульсів до синапсу.
Вторинне ,або постсинаптичне гальмування здійснюється без участі спеціальних гальмівних медіаторів і розвивається в збудливих синапсах при дії подразників надмірної сили.
Основною формою нервової діяльності є рефлекси. Рефлекс-це реакція-відповідь організму на подразнення із зовнішнього і внутрішнього середовища, яка здійснюється за допомогою ЦНС.
Подразнення шкіри підошов, частини ноги у людини спричиняє рефлекторне згинання стопи і пальців. Це підошовний рефлекс. При ударі по сухожиллю чотириголового м’яза стегна під надколінком розгинається нога в коліні. Це колінний рефлекс. Дотик неї-сисний рефлекс. Освітлення яскравим світлом до губ немовляти викликає смоктальні рухи у ока веде до звуження зіниці-зіничний рефлекс.
Завдяки рефлекторній діяльності організм може швидко реагувати на різні зміни зовнішнього і внутрішнього середовища.
Рефлекторні реакції можуть бути умовними або безумовними. Відмінності між ними ми розглянемо пізніше.
Шлях, по якому проходить нервовий імпульс у процесі здійснення рефлексу, називається рефлекторною дугою. У рефлекторній дузі виділяють п’ять елементів: 1)рецептор (нервове закінчення, чутливе до подразників); 2)чутливе волокно, яке проводить збудження (нервовий імпульс) до нервового центру; 3)нервовий центр (в ЦНС), де відбувається переключення збудження з доцентрового нейрона на відцентровий; 4) рухове нервове волокно, яке несе нервовий імпульс від центру до робочого органу; 5) ефектор – нервове закінчення еферентного нейрона, яке передає нервове збудження до робочого органа (м’яза, залози). Між доцентровим і відцентровим нейронами нервового центру може бути так званий вставний нейрон, який здійснює перетворення рефлексу із просторово обмеженого акту в цілісну діяльність нервової системи.
Говорячи про рефлекторну дугу, треба мати на увазі, що будь-який рефлекторний акт здійснюється за участю великої кількості нейронів. Дво- чи тринейронна дуга рефлексу – лише схема. Насправді рефлекс виникає при подразненні не одного, а багатьох рецепторів, розташованих в тій чи іншій області тіла. Нервові імпульси при будь-якому рефлекторному акті, находячись в ЦНС, широко розповсюджується по ній, досягаючи різних її відділів. Тому правильніше говорити, що структурну основу рефлекторних реакцій становлять нейронні ланцюги із доцентрових, центральних або вставних, і відцентрових нейронів. В рефлекторну реакцію втягується весь організм. І справді, якщо вас зненацька вкололи шпилькою в руку, ви негайно її відсмикнете. Це рефлекторна реакція. Але при цьому не тільки скорочуються м’язи руки. Зміниться дихання, діяльність серцево-судинної системи; ви словами реагуєте на несподіваний укол. Отже, рефлекторний акт є координованою реакцією всього організму.
Між ЦНС і робочими органами існують як прямі так і зворотні зв’язки, завдяки яким нервові імпульси від ефекторів знову надходять у ЦНС й інформують її про стан робочого органа на цей момент. Це дає підставу говорити не про рефлекторну дугу, а про рефлекторне кільце. У ньому є додаткові ланки у вигляді рецепторів робочого органа, аферентного (доцентрового) нейрона і системи вставних нейронів, які передають вторинні аферентні імпульси на відцентрові нейрони рефлекторного кільця. Вторинна аферентаційна імпульсація (зворотній зв’язок) дуже важлива в механізмах координації, яку здійснює нервова система. Завдяки зворотнім зв’язкам ми можемо не лише судити про результат дії, а й вносити корективи в нашу діяльність, виправляти допущені помилки.
