Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».
Облік наявності та руху поточних фінансових інвестицій та еквівалентів грошових коштів ведеться на рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції». За дебетом рахунку відображається придбання (надходження) еквівалентів грошових коштів і поточних фінансових інвестицій, за кредитом – зменшення їх вартості та вибуття.
Аналітичний облік інвестицій ведеться за видами та об’єктами інвестування.
Витрати, понесені при придбанні фінансових інвестицій (сплата комісійних, податків, зборів, інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням фінансової інвестиції), які включаються до первісної вартості цих інвестицій, відображаються за дебетом рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції"' та за кредитом відповідних рахунків (розрахунків з кредиторами, бюджетом тощо).
Сума зменшення балансової вартості фінансових інвестицій, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, за рахунок зменшення корисності відображається у складі інших витрат.
Сума збільшення балансової вартості фінансових інвестицій, які відображаються за справедливою вартістю (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відносяться до інших доходів:
Д-т 35 "Поточні фінансові інвестиції",
К-т 746 "Інші доходи від звичайної діяльності" - на суму дооцінки; зменшення - у складі інших витрат:
Д-т 975 "Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій",
К-т 35 "Поточні фінансові інвестиції"" - на різницю між первісною і справедливою вартістю.
Сутність, функції та завдання логістики
На сьогодні логістика ще не настільки активно затребувана вітчизняним бізнесом, як у закордонних країнах, де історія її розвитку налічує близько півстоліття.
Термін "логістика", відомий донедавна лише вузькому колу спеціалістів, набуває сьогодні широкого використання. Це обумовлено тим, що поняття "логістика" почало вживатися в економіці. Однозначного судження про етимологію поняття "логістика" немає. Найбільш поширеними є твердження, що термін "логістика" походить від:
1) грецького logistikos — обчислювати, міркувати;
2) французького loger—постачати;
3) давньогерманського laubja — склад, зберігання.
Автором перших наукових праць з логістики прийнято вважати французького військового фахівця А. Джоміні (1779— 1869 рр.), який визначив логістику як "практичне керівництво пересування військами", і вперше в 1812 р. застосував цю науку на практиці при плануванні забезпечення армії Наполеона боєприпасами, продуктами харчуванням та ін.
Остаточне ж формування логістики як наукового напрямку у сфері військової справи відносять до середини XIX ст.
Уперше на можливість використання положень військової логістики в економіці вказав у 1951 р. співробітник "RAND Corporation", фахівець у сфері системного аналізу О. Моргенстерн, зазначаючи, що "...існує абсолютна подібність між управлінням забезпеченням військ і управлінням матеріальними ресурсами у промисловості".
Хоча логістика довгий час вважалася військовим терміном, його застосування в цивільній сфері розпочалося вже у 60-ті роки XX ст.
На сьогодні у закордонній і вітчизняній літературі немає єдиного визначення логістики. Найбільш прийнятним, як на нашу думку, є визначення Є.В. Крикавського: "Наука про оптимальне управління матеріальними, інформаційними та фінансовими потоками в економічних адаптивних системах із синергічними зв'язками".
Мета логістики — оптимізація циклу відтворення шляхом комплексного, орієнтованого на потребу, формування потоку матеріалів та інформації у виробництві й розподілі продукції. До цього формулювання доцільно додати потоки фінансових ресурсів.
Головна мета логістики конкретизується в її завданнях, які за ступенем значимості розділяють на три групи:
— глобальні;
— загальні;
— часткові (локальні).
До глобальних завдань відносять:
— створення комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних, а якщо можливо, й інших потоків;
— стратегічне узгодження, планування і контроль за використанням логістичних потужностей сфер виробництва й обігу;
— постійне удосконалювання логістичної концепції у межах обраної стратегії в ринковому середовищі;
— досягнення високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх і внутрішніх умов функціонування.
До загальних завдань відносять:
— здійснення наскрізного контролю за потоковими процесами в логістичних системах;
— розробку та удосконалювання способів управління матеріальними потоками;
— багатоваріантне прогнозування обсягів виробництва, перевезень, запасів і т. ін.;
— виявлення незбалансованості між потребами виробництва і можливостями матеріально-технічного забезпечення, а також потребами у логістичних послугах під час збуту і можливостями логістичної системи;
— стандартизація вимог до якості логістичних послуг та окремих операцій;
— раціональне формування господарських зв'язків;
— виявлення центрів виникнення втрат часу, матеріальних, трудових і грошових ресурсів;
— оптимізація технічної та технологічної структури транспортно-складських комплексів;
— визначення стратегії й технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції;
— формалізація актуалізованих (поточних оперативних) логістичних цілей і параметрів функціонування логістичної системи.
Часткові завдання в логістиці мають локальний характер. Вони більш динамічні й різноманітні:
— оптимізація запасів усіх видів і на всіх етапах руху товару;
— максимальне скорочення часу зберігання продукції;
— скорочення часу перевезень;
— швидка реакція на вимоги споживачів;
— підвищення готовності до постачань;
— зниження витрат у всіх ланках логістичного ланцюга;
— раціональний розподіл транспортних засобів;
— гарантування якісного післяпродажного обслуговування;
— підтримка постійної готовності до прийому, обробки і видачі інформації;
— послідовність і поетапність просування через трансформаційні об'єкти і т. ін.
Об'єктом вивчення теорії логістики є матеріальні і відповідні їм фінансові та інформаційні потоки або їх поєднання, потокові процеси господарсько-економічної й іншої діяльності у відтворенні й обігу, що організовуються в потоки.
Предметом вивчення, досліджень теорії логістики є оптимізація матеріальних і відповідних їм фінансових та інформаційних потоків.
Практична реалізація методології логістики виражається через її функції.
Системоутворююча функція. Логістика є системою ефективних технологій забезпечення процесу управління ресурсами. У вузькому значенні слова логістика утворює систему управління товарорухом.
Інтегруюча функція. Логістика забезпечує синхронізацію процесів збуту, зберігання і доставки продукції з орієнтацією їх на ринок засобів виробництва і надання посередницьких послуг споживачам. Вона забезпечує узгодження інтересів логістичних посередників у логістичній системі.
Регулююча функція. Логістичне управління матеріальними і супутніми потоками спрямоване на економію всіх видів ресурсів, скорочення витрат живої й упредметненої праці на стику різних організаційно-економічних рівнів і галузей. У широкому значенні управлінський вплив полягає в підтримці відповідності поведінки частини логістичної системи інтересам цілого.
Результуюча функція. Логістична діяльність спрямована на постачання продукції в необхідній кількості, у визначені часу і місця з заданою якістю (станом), за мінімальних витрат. Логістика прагне охопити всі етапи взаємодії ланцюга "постачання — виробництво — розподіл — споживання", тобто вона є алгоритмом перетворення ресурсів у готову продукцію відповідно до попиту.
