Одним з важливих показників зниження собівартості продукції є скорочення або повна ліквідація втрат виробництва. До втрат відносяться втрати від браку, втрати від простою.
Браком рахується вироби, деталі та роботи, які не відповідають встановленим стандартам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть використовуватись тільки після проведення додаткових робіт з їх виправлення.
Брак ділиться на:
- виправний;
- невиправний
- кінцевий.
Виправним браком рахуються деталі та роботи, які після додаткових затрат можуть бути використані за призначенням.
Кінцево забраковані вироби виправити неможливо, тому вони не можуть бути використані за призначенням.
За місцем виявлення брак може бути внутрішній, який виявлений на самому підприємстві, та зовнішній, який виявили у споживача.
Виникнення браку у виробництві оформлюють актом про брак, повідомленням, листком про брак або відображають цю величину у відомостях. У цих документах зазначають дані про забраковану продукцію і підписуються комісією в складі керівника або заступника керівника підприємства, головного бухгалтера, керівників відділів підприємства.
Для обліку браку призначено рахунок 24. Рахунок активний. Вартість кінцевого браку складається з суми фактичних затрат на виробництво, які уже відображені на рахунку 23 разом із іншими затратами на доброякісну продукцію. Собівартість кінцевого браку списується з кредиту рах.23 та дебету рах. 24. Частковий брак може бути виправлений з додатковими затратами. Затрати по виправленню браку збираються по дебету 24, з кредиту 20,66,65.
Аналітичний облік за рахунком 24 «Брак у виробництві» ведеться за видами виробництва продукції, за якою виник брак, а також у розрізі статей калькуляції.
Специфічним об’єктом бухгалтерського обліку є напівфабрикати власного виробництва.
Під напівфабрикатом власного виробництва розуміють продукт окремих технологічних фаз (переробок, цехів, дільниць, бригад, тощо), який повинен пройти одну або декілька технологічних фаз обробки, перш ніж стати готовою продукцією. Проте для даної стадії (фази, переробки) він є закінченим продуктом.
Напівфабрикати, які виготовлені у виробничих одиницях, цехах, підприємствах і вимагають доробки (в наступних виробничих одиницях, цехах або переробних підприємствах) чи укомплектування у вироби, називають напівфабрикатами власного виробництва. Вони виступають матеріальною основою для виготовлення кінцевого продукту.
Оцінка напівфабрикатів здійснюється відповідно до вимог П(С)БО 9 "Запаси". Оцінка напівфабрикатів, які деякий час між операціями зберігаються на складі, здійснюється за спеціально розробленими обліковими цінами на базі планової собівартості. Для обліку напівфабрикатів на складах, їх руху на підприємстві та передачі на сторону використовують рахунок 25 "Напівфабрикати". По дебету відображається оприбуткування виготовлених напівфабрикатів. По кредиту – вибуття внаслідок продажу, передачі в подальшу переробку.
Аналітичний кількісно-сортовий облік напівфабрикатів ведуть за місцями їх зберігання. Оцінюють напівфабрикати за фактичною виробничою собівартістю, однак у деяких випадках можливим є використання облікових цін, які наближені до собівартості напівфабрикатів.
Облік руху напівфабрикатів всередині підприємства ведеться на рахунку 23 "Виробництво".
