русс | укр

Мови програмуванняВідео уроки php mysqlПаскальСіАсемблерJavaMatlabPhpHtmlJavaScriptCSSC#DelphiТурбо Пролог

Компьютерные сетиСистемное программное обеспечениеИнформационные технологииПрограммирование


Linux Unix Алгоритмічні мови Архітектура мікроконтролерів Введення в розробку розподілених інформаційних систем Дискретна математика Інформаційне обслуговування користувачів Інформація та моделювання в управлінні виробництвом Комп'ютерна графіка Лекції


Порядок реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів)


Дата додавання: 2014-04-25; переглядів: 1173.


Згідно з вказаними документами обов'язковій реєстрації підлягають договори, укладені суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України всіх форм власності, предметом яких є:

• товари, відносини з реекспорту яких регулюється чинним законодавством України та міжнародними договорами України;

• товари походженням з України, відносно яких:

- міжнародними договорами передбачені добровільні обмеження експорту з метою запобігання демпінгу;

- здійснюються антидемпінгові процедури;

- імпорт яких в інші держави квотується, ліцензується відповідно до законодавства цих держав або нормативних актів економічних угрупувань, митних союзів;

- експорт яких здійснюється в рамках бартерних (товарообмінних) операцій або операцій зустрічною торгівлею.

Облік контрактів, їхня реєстрація, оформлення і видача реєстраційних карток здійснюється у Міністерстві економіки України, Управлінням контрактного обліку і нетарифного регулювання, Управлінням із питань інвестиційної співпраці і валютного регулювання, Головним управлінням експортного контролю, Управлінням правового забезпечення (із залученням експертів Держзовнішінформу) у межах наданих їм повноважень, коли облікова вартість зовнішньоекономічного договору (контракту) перевищує 3 млн. дол. США.

Для реєстрації зовнішньоекономічного договору суб'єкт, що є стороною контракту, додає такі документи:

заяву в довільній формі на офіційному бланку суб'єкта підприємницької діяльності заявника за підписом його керівника;

• інформаційну картку зовнішньоекономічного договору за формою відповідно до вимог наказу;

• оригінал зовнішньоекономічного договору з усіма чинними на дату подання додатками, специфікаціями, додатковими угодами та іншими документами, які є частинами контракту, та його копію, засвідчену в установленому порядку;

• копію свідчення про державну реєстрацію, завірену керівником суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності;

• копію витягу з торгового, банківського або судового реєстру або реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію іноземного суб'єкта засвідчену керівником суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України (надається тільки у разі попереднього постачання товару);

• документ про сплату послуг за реєстрацію зовнішньоекономічного договору;

• оригінали договорів: доручень, комісії, агентських, спільної діяльності та співпраці, консигнації, дилерських, дистрибуторських, оренди, найму, лізингу, зберігання та їхні копії, засвідчені у зазначеному порядку для посередницьких організацій, що здійснюють експортно-імпортні операції для іншого суб'єкта.

Облік (реєстрація) зовнішньоекономічних договорів здійснюється у термін не більше як сім робочих днів із дати подання вказаних документів. Документом, що підтверджує реєстрацію зовнішньоекономічного договору, є відповідна картка, яка видається у двох примірниках: перший для митних органів, а другий залишається у суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору встановленої форми є основою для митного оформлення товарів. Для товарів, які не входять у перелік, вказана реєстрація не потрібна.

Картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору дійсна для митного оформлення товарів, які є предметом відповідного договору до кінця поточного календарного року і втрачає силу після здійснення митного оформлення товарів, які експортуються, в повному об'ємі, передбаченому договором. Картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору може бути достроково втратити силу до кінця поточного року у разі відповідного представлення МЕУ в Державну митну службу України.

2.3. Використання міжнародних правил "ІНКОТЕРМС" за зовнішньоекономічними договорами (контрактами)

Міжнародна торгова практика виробила різні типи базисних умов постачання товарів, що враховують так чи інакше транспортний чинник у зовнішньоторгівельній ціні.

"Міжнародні правила тлумачення торгових термінів "ІНКОТЕРМС" встановлюють базис ціни залежно від того, чи включаються витрати з транспортування та інші витрати у ціну товару чи ні.

Суб'єкти підприємницької діяльності України всіх форм власності при укладенні зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовують Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів із метою однакового тлумачення комерційних термінів учасників відносин "ІНКОТЕРМС" випуску 2000 р. або "Інкотермс–90".

У правилах "Інкотермс" взаємні зобов’язання продавця й покупця, які об’єднані в десять розділів, міститься 13 термінів, об'єднаних у чотири групи. У кожному з них зобов’язанням продавця відповідають зобов’язанням покупця. До розділів, що охоплюють позицію відповідно продавця або покупця, входять такі: надання товару відповідно до договору (сплата ціни); ліцензії, дозволи й формальності; договір перевезення й страхування; постачання (прийняття постачання); перехід ризику; повідомлення покупця (продавця); розподіл прибутків; доказ постачання, транспортний документ або відповідна інформація через ЕОМ; перевірка товару, упакування, маркування; інші зобов'язання.

Базисні умови визначають:

• транспортні умови: хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів обраним видом транспортного засобу на всьому шляху його слідування від продавця до покупця;

• умови з оформлення документів;

• умови здачі-приймання товарів.

Усі умови постачання, що входять в "Інкотермс", можна розділити на 4 групи, починаючи з умов, за якими практично вся відповідальність покладається на покупця, і закінчуючи тими, за якими усі витрати й ризики несе продавець.

Перша група (Е–умова) під назвою "Франко-завод", "Франко-підприємство" передбачає покладання обов'язків на продавця з відпустки товару покупцеві безпосередньо на своєму складі. З моменту передачі товарів покупцеві переходить ризик випадкового знищення товару і він несе всі витрати, пов'язанні з їхнім перевезенням: навантаження, транспортування, страхування товару, здійснює декларування зазначених товарів на митниці, оплачує мита.

Друга група (F–умови) – передбачає виконання зобов'язань і відповідальність продавця до моменту передачі вантажу транспортним коштам, вказаним покупцем, і передачі товару основному перевізнику. Основний вигляд транспорту оплачується покупцем. В умовах групи F не зазначено точного опису процедури здачі-прийманнятовару. Тому при укладанні контракту слід як найдетальніше відображати процедуру передачі товару з метою запобігання непорозумінь. Ця група має наступні різновиди:

FCA – "Франко-перевізник", "Франко вагон/платформа", "Франко/місто";

FAS (ФАС) – "Франко вздовж борта/судна", "Франко-борт/порт відвантаження"; FOB (ФОБ) – "Франко-борт".

Третя група (С–умови) передбачає виконання зобов'язань продавцем з постачання товару за свій рахунок у порт призначення, визначеного покупцем. При цьому продавець не несе відповідальності за втрати й пошкодження вантажу, та інші додаткові витрати після передачі вантажу основному перевізнику. За умовами цієї групи слід чітко розмежувати пункт передачі товару від продавця до перевізника, і особливо зважити на додаткові зобов'язання, які можуть змінити суті умови, але звести їх нанівець. Ця група має також декілька різновидів, у т. ч.:

CFR (СФР) – "Вартість і фрахт";

CIF (СИФ) – "Вартість, страховка й фрахт" (порт призначення вказаний);

СРТ (СПТ) – "Перевезення оплачене до…" (місце призначення указано);

CIP /СІП) – "Перевезення й страховка оплачені до…" (місце призначення указано).

У четверту групу (D–умови) входять умови, за якими продавець повністю бере на себе всі ризики і несе всі витрати, пов'язані з доставкою вантажу в порт призначення. Ця група складається з наступних різновидів умов:

DЕС (ДЕС) – "Постачання франко-судно", "Постачання франко /міста", /місце призначення вказане);

DEQ (ДЕК) – "Постачання фрахт-причал" (мито сплачено);

DAF (ДАФ) – "Постачання франко-кордон" (місце призначення вказане);

DDU /ДДУ) – "Постачання, мито не сплачене" (місце призначення вказане);

DDP (ДДП) – "Поставлено, мито сплачене" (місце призначення вказане).

Від базисних умов контракту залежать міра ризику з відшкодування вартості втрат вантажу або порушення його якості, а також величина витрат, пов'язаних із доставкою товару від продавця до покупця, митних зборів, податків, і в кінцевому результаті – розмір ціни на цей товар.

Характеризуючи обов'язки продавця залежно від базисних умов постачання, їх можна класифікувати таким чином: група Е – відпустка товару; група F – передача основному перевізнику, основні витрати з перевезення не оплачені; група С – передача основному перевізнику, основні витрати з перевезення оплачені; група D – постачання товару.

Група Е і група F відрізняються обов'язками продавця з доставки товару. Групи С і D у цьому відношенні однакові: продавець доставляє товар у місце призначення і несе всі витрати з транспортування вантажу. Відмінність цих груп між собою – у відповідальності за ризик загибелі або пошкодження вантажу. У групі С – ця відповідальність на покупці, у групі D – на продавці.

Якщо в контексті є пункти, що суперечать умовам "Інкотермс", то ці пункти мають більшу юридичну силу, оскільки тоді умови "Інкотермс" втрачають цінність.

 


<== попередня лекція | наступна лекція ==>
Зміст і структура зовнішньоекономічного договору (контракту) | Особливості відображення інформації зі зовнішньоекономічних договорів в системі бухгалтерського обліку


Онлайн система числення Калькулятор онлайн звичайний Науковий калькулятор онлайн