ПЗ кваліфікуємо як:
а) порівняльний предикативний зворот із модальною часткою, який виконує функцію предиката двоскладного чи односкладного речення;
б) безприсудковий порівняльний член, поширений чи непоширений, поєднуваний порівняльним сполучником, функціонує в ролі відокремленого члена речення.
А) Порівняльний предикативний зворот, виражений іменником у наз.відм. із залежними словами або без них, функціонує в ролі предиката, зокрема:
1) іменної частини складеного іменного присудка, напр.: Вона була як чари, як гіпноз (Л. Костенко). Шабля – що блискавка в руках у нього (О. Корнійчук);
2) іменної частини складного присудка, напр.: Ти ж, було, ходила як Павонька, як Павло твій сватів заслав (Л. Костенко);
3) ускладненої форми простого дієслівного присудка, напр.: Гори наче линуть в небо чистим, легким візерунком (Леся Українка);
4) головного члена односкладного речення, напр.: Хвилювання мов не стало.
Стосовно того, чи вважати такі конструкції порівняльними зворотами, у науковій літературі немає єдиної думки. Це можна пояснити специфічними особливостями сполук, зокрема їхнім предикативним характером, уживанням замість порівняльного сполучника модальної частки тощо. На нашу думку, предикативні ПК можна кваліфікувати як звороти, мотивуючи це загальною порівняльною семантикою, що характеризує будь-яку іншу ПК. Відмежування ПЗ цього типу від інших різновидів ПК не становить значних труднощів.
Б) Безприсудковий порівняльний член – це ПЗ, що виконує функцію відокремленого другорядного члена речення. Стрижневим компонентом синтаксичних конструкцій, уведених у речення порівняльними сполучниками, можуть слугувати:
1) дієприкметник (сам або із залежними словами), напр.: О, не дивуйсь, що пахощі навколо, що, мов зомлілі, дивляться квітки (О. Олесь). Ті дротики виглядали невинно, мов ненароком потикані (І. Багряний);
2) дієприслівник (сам або із залежними словами), напр.: Максим нагнувся, ніби поправляючи щось на ногах (І. Багряний). Вони дивилися один на одного, ніби прощаючись;
3) прикметник, напр.: Ти знову закохалась, як шалена (Л. Костенко). Наче ніч ламає руки, і страждає, як жива (О. Олесь);
4) прислівник, напр.: Гайвороння чорне, як ніколи, шматочок сонця ділитьу полях (Л. Костенко);
5) іменником у непрямих відмінках (род., знах., ор.); такі конструкції спричинюють певні труднощі у їх кваліфікації, напр.: У хаті голоси бубонять, як з бочки. А в головах у мене посадіть жовтогаряче сонце, як нагідку (Л. Костенко). В сльозах, як в жемчугах, мій сміх (О. Олесь). І волею край свій, як сонцем, заллєш…(О. Олесь);
6) іменником у наз.відм, напр.: І співи, як струмочки, поллються із уст чарівних (О. Олесь). І хлопчик плаче, як ягня (О. Олесь). І пісня широка, як воля, лунає (О. Олесь);
7) фразеологічним або нерозкладним словосполученням, напр.: Чи не отут спинялися ви всі – здивовані, просвітлені, розраджені, закручені, як білка в колесі? (Л. Костенко). Та й сини в мене ростуть: червоні, мов калина, дужі, мов дубці (О. Гончар).
У функціональному плані ПЗ є такими членами речення:
а) присудком (якщо предикативний ПЗ), напр.: Десь блискавки – як бліци репортера (Л. Костенко);
б) обставиною, що вживається при дієслові-присудку, напр.: Нехай сніги лежать, як килим, і серце б’є, як дзвін, в мені (О. Олесь) або уточнює іншу обставину, напр.: Щоб ми зустрілись дерев’яно, мов шахи, на чорно-білій оцій шахівниці (Л. Костенко);
в) СДЧР з атрибутивно-обставинним значенням, зокрема, якщо ПЗ стосується іншого означення, вираженого прикметником, а тому, з одного боку, уточнює його, а з іншого – дає обставинну характеристику; ПЗ стоїть у постпозиції щодо іменника; опорний компонент ПК виражений прикметником, дієприкметником, напр.: І здавалось, щастя, чарівне, як казка, має над землею райдужним крилом (О. Олесь). Хай гудуть дзвони, як громи (О. Олесь). Мовчить Полтава, наче приголомшена (Л. Костенко);
г) синкретичний член речення з предикативно-обставинним значенням, напр.: Повітря чисте, як кришталь (О. Олесь).
4. Засоби вираження порівняльних відношень у семантико-синтаксичній структурі складного речення
У мові на рівні синтаксичної системи семантика порівняння реалізується в порівняльних ССВ між складовими структури речення.
Типові порівняльні ССВ виражені реченнями такого семантичного класу складнопідрядних розчленованої структури, як СПР порівняльні. З погляду граматики української мови порівняльні сполучники в цих реченнях є показником порівняльних ССВ між предикативними частинами і являють собою найголовніший елемент формально-граматичної і семантико-синтаксичної структури цього різновиду СПР.
Напр: Сніги, сумні і нетутешні, ідуть із неба в різночас, мов пелюстки космічної черешні холодний всесвіт струшує на нас (Л. Костенко).
ППЧ виражають порівняння явищ, які стосуються реальних фактів або ґрунтуються на образно-асоціативних уявленнях (це своєрідні конструкції образного порівняння на рівні СПР), отже, порівнюють явища, справді подібні, або пов’язують порівнювані явища тільки уявними зв’язками.
У мовознавчій літературі можливість реалізації семантики порівняння визначена в СПР з підрядними присубстантивно-означальними, з’ясувальними, займенниково-співвідносними. Названі СПР – це види СПР нерозчленованої структури. Показником порівняльних відношень, можливого їх вираження є наявність серед засобів зв’язку головної і підрядної частин порівняльних сполучників, співвідносних слів (у займенниково-співвідносних СПР).
Серед СПР розчленованої структури речення з семантико порівняння виокремлені недавно. У посібниках із синтаксису СУЛМ, виданих у 60–70-х роках, СПР з підрядними порівняльними не виділяли як окремий семантичний клас, а аналізували серед СПР способу дії (зі значенням порівняльної та зіставно-порівняльної характеристики дії або стану головної частини) чи кваліфікували як СПР з підрядним способу дії порівняльним. У сучасних підручниках СПР порівняльні характеризують як різновид СПР розчленованої структури.
Оскільки є випадки вираження відношень порівняння у СПР різних видів, коли підрядні частини в них за своїми семантико-синтаксичними характеристиками не є суто порівняльними, то порівняльні відношення, на нашу думку, реалізовані у таких СПР:
– займенниково-співвідносних з обставинним значенням способу дії та порівняння: І як за сонцем повертає сонях, так довго вслід чомусь дивились ми (Л. Костенко);
– СПР займенниково-співвідносні зі значенням міри і ступеня: Серпневий день такий погожий, мов перший день життя (М. Драй-Хмара). Вона так уже тебе виглядала, так ждала, наче чоловіка з фронту (Зима);
– СПР займенниково-співвідносні з атрибутивним значенням: Хата така, як свекруха лиха (Нар.тв.);
– СПР компаративні (однокомпаративні): Ще не було ріднішого, як ти (Л. Костенко);
– СПР присубстантивно-означальні: А серце робить вигляд, ніби слуха (Л. Костенко);
– СПР порівняльні: У старих ночі пересновані думками, як робочі руки жилами (В. Захарченко). Отак люблю, як тільки люблять вперше, сама собі не вірячи іще (Л. Костенко).
