У операторові 4 з лістингу 6.8 неявно застосовується метод Format, який замінює всі входження параметрів у фігурних дужках значеннями відповідних змінних із списку виведення. Після номера параметра можна задати мінімальну ширину поля виведення, а також вказати специфікатор формату, який визначає форму представлення значення, що виводиться.
У загальному вигляді параметр задається таким чином:
{n [,m[:специфікатор_ формату]]}
Тут n -номер параметра. Параметри нумеруються з нуля, нульовий параметр замінюється значенням першої змінної із списку виведення, перший параметр - другою змінною і так далі. Параметр m визначає мінімальну ширину поля, яке відводиться під значення, що виводиться. Якщо числу, що виводиться, достатньо меншої кількості позицій, невживані позиції заповнюються пропусками. Якщо числу потрібно більше позицій, параметр ігнорується. Специфікатор формату визначає формат виведення значення. Наприклад, специфікатор C (Currency) означає, що параметр повинен форматуватися як валюта з урахуванням національних особливостей представлення, а специфікатор X (Hexadecimal) задає шістнадцятирічну форму представлення значення, що виводиться.
У операторі 5 використовуються так звані призначені для користувача шаблони форматування. Якщо придивитися, в них немає нічого складного: після двокрапки задається вид значення, що виводиться, причому на місці кожного символу може бути # або 0. Якщо вказаний знак #, на цьому місці буде виведена цифра числа, якщо вона не дорівнює нулю. Якщо вказаний 0, буде виведена будь-яка цифра, у тому числі і 0. У таблиці 6.5 приведені приклади шаблонів і результатів виведення.
Таблиця 6.5.
Приклади застосування призначених для користувача шаблонів форматування
| Число
| Шаблон
| Вид
|
| 1,243
| 00.00
| 01,24
|
| 1,243
| #.##
| 1,24
|
| 0,1
| 00.00
| 00,10
|
| 0,1
| #.##
| ,1
|
Призначений для користувача шаблон може також містити текст, який в загальному випадку береться в апострофи.
