Розглянемо основні елементи опису методу. Перший рядок є заголовком методу. Тілом методу є блок - послідовність операторів у фігурних дужках.
При описі методів можна використовувати специфікатори 1-7 з таблиці 5.2, що мають ті ж самі значення, що і для полів, а також специфікатори virtual, sealed, override, abstract і extern, які будуть розглянуті в міру необхідності. Найчастіше для методів задається специфікатор доступу public, адже методи складають інтерфейс класу - те, з чим працює користувач, тому вони мають бути доступні.
Статичні (static) методи, або методи класу, можна викликати, не створюючи екземпляр об'єкту. Саме таким чином використовується метод Main.
Параметри використовуються для обміну інформацією з методом. Параметр є локальною змінною, яка при виклику методу набуває значення відповідного аргументу. Зона дії параметра - весь метод.
Наприклад, щоб обчислити значення синуса для дійсної величини х, ми передаємо її як аргумент в метод Sin класу Math, а щоб вивести значення цієї змінної на екран, ми передаємо її у метод Writeline класу Console:
double х = 0.1;
double у = Math.Sin(x);
Console.WriteLine(x);
При цьому метод Sin повертає в точку свого виклику дійсне значення синуса, яке привласнюється змінній y, а метод Writeline нічого не повертає.
Параметри, що описуються в заголовку методу, визначають множину аргументів, які можна передавати в метод. Список аргументів при виклику начебто накладається на список параметрів, тому вони повинні відповідати один одному. Правила відповідності детально розглядаються в наступних розділах.
Для кожного параметра повинні задаватися його тип і ім'я. Наприклад, заголовок методу Sin виглядає таким чином:
public static double Sin( double а ):
Ім’я методу укупі з кількістю, типами і специфікаторами його параметрів є сигнатурою методу. У класі не повинно бути методів з однаковими сигнатурами.
У лістингу 5.2 в клас Demo додані методи установки і набуття значення поля у. Крім того, статичне поле s закрите, тобто визначено за умовчанням як private, а для його отримання використовується метод Gets.
Як видно з лістингу 5.2, методи класу мають безпосередній доступ до його закритих полів. Метод, описаний із специфікатором static, повинен звертатися тільки до статичних полів класу. Зверніть увагу на те, що статичний метод викликається через ім'я класу, а звичайний через ім'я екземпляра. При виклику методу з іншого методу того ж класу ім'я класу/екземпляра можна не указувати.
Лістинг 5.2. Прості методи
using System;
namespace ConsoleApplicationl
{
class Demo
{
public int a = 1 ;
public const double с = 1.66;
static string s = "Demo";
double y;
public double Gety( ) // метод отримання поля у
{
return y;
}
public void Sety( double y_ ) // метод установки поля у
{
y = y_;
}
public static string Gets ( ) // метод отримання поля s
{
return s;
}
}
class Classl
{
static void Main( )
{
Demo x = new Demo( );
x . Sety ( 0.12 ); // виклик метода установки поля у
Console.WriteLine (x.Gety( )); // виклик метода отримання поля у
Console.WriteLine (Demo.Gets( )); // виклик метода отримання поля s
}
}
}
