МВФ. Історія виникнення, сучасні функції.

Міжнародний валютний фонд створено за рішенням Бреттон-Вудської конференції в 1944 р. У створенні МВФ активну участь брав і Радянський Союз.

Проте СРСР не підписав угоди з МВФ. Офіційно це було пов'язано з тим, що участь СРСР у цій організації і виконання низки її вимог призвело б до втручання у внутрішні справи Ра­дянського Союзу. Так, вимоги до країни-учасниці про необ­хідність публікації даних щодо видобутку золота, стану платіж­ного балансу країни та деякі інші навряд чи можна розцінювати, як втручання у внутрішні справи країни. Такі вимоги в цілому вкладаються в ту звичайну інформацію, яку надає позичальник своєму кредитору.

З країн так званого соціалістичного табору членом МВФ дов­гий час була тільки Югославія. Ситуація почала змінюватися з 1980-х років, коли до цієї організації ввійшли Румунія, Польща, Угорщина, а в 1991 р. і Радянський Союз подав заяву на вступ до МВФ, яка, однак, не була реалізована у зв'язку з розпадом СРСР. Пізніше, у 1992 р., на вступ до МВФ подають заявки і входять до цієї організації перші республіки колишнього СРСР. Серед них — Росія, Україна, Казахстан та ін.

Структура органів управління МВФ представлена Радою кері­вників. У цій раді кожна країна-учасник представлена керівни­ком і його заступником, який, як і керівник, теж призначається на 5 років. Рада збирається один раз на рік і є вищим керівним орга­ном МВФ. Більшу частину своїх повноважень рада передає Ви­конавчій раді, яка займається поточними справами. Сім членів Виконавчої ради призначаються країнами, що мають у МВФ найбільші квоти (США, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Китай і Саудівська Аравія). Останні 17 членів цієї ради обираються керівниками від інших країн. Виконавча рада (Дире­кторат) обирає керівника, який і організовує повсякденну діяль­ність МВФ. Він обирається на 5 років з правом переобрання на наступний термін.

Кожна країна-учасник МВФ робить при вступі певний внесок, який визначається у вигляді квоти (частки). Квота розраховуєть­ся з урахуванням експорту й імпорту країни, її золотого запасу, національного доходу та деяких інших показників.

Кредитні операції МВФ здійснює тільки з офіційними устано­вами країни: Казначействами, Центральними банками, або ж ста­білізаційними фондами.

Основні функції МВФ:сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці; розширення світової торгівлі; кредитування; стабілізація грошових обмінних курсів.