Принципи та організація готівкового грошового обігу.

В організації грошового обігу завжди має місце і готівко­во-грошовий обіг. Його суть полягає в тому, що обмінні опера­ції супроводжуються рухом готівкових грошей. На відміну від безготівкового, він характеризується низкою негативних особли­востей, а саме:

—Готівково-грошовий обіг характеризується високими ви­тратами щодо його організації. Це пов'язано з випуском (емісі­єю) готівки, її транспортуванням, збереженням, заміною зноше­них купюр і т. ін.

—На основі цієї форми організації грошового обігу складно забезпечити належний контроль з боку держави за грошовим оборотом.

—Розрахунки між господарюючими суб'єктами у готівковій формі відкривають можливість для різних фінансових пору­шень, наприклад, для приховання прибутку, ухилення від подат­ків і тощо.

Порядок організації готівкових розрахунків поширюється на всіх юридичних осіб (крім банків і підприємств поштового зв'язку) і фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяль­ністю без оформлення юридичної особи. Він обмежує розміри таких розрахунків (на сьогодні це не більше 10 тисяч гривень протягом одного дня за одним, або кількома платіжними дору­ченнями), а також визначає перелік винятків із цього положення (розрахунки за електроенергію, добровільні пожертви, розрахун­ки з бюджетом тощо). В одному з розділів Положення визнача­ються й ті документи, що супроводжують розрахунки (прибутко­ві та витратні ордери, касові й товарні чеки і т. ін.), а також порядок обліку всіх первинних документів, які супроводжують видачу або надходження грошей, що здійснюється способом ве­дення касової книги підприємства.

Визначальним напрямком діяльності Національного банку України в організації готівкового грошового обігу є, з одного бо­ку, посилення контролю за дотриманням господарюючими су­б'єктами касової дисципліни, що забезпечується, наприклад, ви­могою обов'язкового подання юридичними особами обліково-розрахункових документів, які підтверджують проведення готів­кових платежів. З іншого боку, Національний банк України праг­не забезпечити необхідний рівень лібералізації розрахунків го­тівкою між господарюючими суб'єктами, а також між ними і населенням. Реалізація цього завдання здійснюється шляхом створення умов для вільного отримання готівки кожним госпо­дарюючим суб'єктом зі свого банківського рахунка, зняття об­межень за розрахунками готівкою з населенням, удосконалення порядку встановлення комерційними банками лімітів готівки в касі підприємства тощо.