Вексель— це боргове зобов 'язання чітко визначеної форми, що дає незаперечне право на одержання зазначеної в ньому суми грошей у термін, який указано у векселі.
Вексель — це документ, що має суворо визначену форму і реквізити, наявність їх обов'язкова і без них він не має сили. До цих реквізитів належать:
1. Найменування вексель, що обов'язково має бути написано в тексті. Наприклад, у формі такого запису «Заплатіть за цим векселем на користь ...» . Вексель заповнюється державною мовою тієї країни, в якій його складено.
2. В цьому положенні реалізується така риса векселя, як його абстрактність. Якщо є які-небудь умови угоди (вказівка на товар, на характер угоди і т. п.),то такий вексель втрачає свою силу. Винятками є векселі, що базуються на вексельному законі Англії 1882 р. Вексельна сума зазначається цифрами й прописом, а у разі розбіжності правильною вважається сума, написана прописом, а якщо у векселі вказано декілька різних сум, то правильною вважається менша сума.
Вексель — це форма комерційного кредиту і відсоток за нього, як правило, включається в саму вексельну суму. Повинна бути вказівка на відсотки. Якщо ж відсотки не зазначені, то вони не можуть бути і нараховані.
3. Найменування й адреса платника. Вони зазначаються на бланку в лівому нижньому куті.
4. Термін платежу. Він може бути різним, за термінами платежу розрізняють такі векселі:
—за пред'явленням, коли термін платежу настає в момент пред'явлення векселя до оплати. При цьому важливо мати на увазі, що термін пред'явлення векселя до оплати не може бути більше року з дня його виставлення;
—на певний час після пред'явлення або після його складання;
—на певний день, що позначається конкретною датою;
—з оплатою у визначений термін. Звичайно, це запис у вигляді пропозиції оплатити на початок (1-е число), середину (15-е число), або на кінець (останній день) місяця, а також на термін через стільки-то місяців;
—із терміном платежу, зазначеним у вигляді запису «неробочий день». Це означає, що він може бути пред'явлений до оплати в перший після неробочого робочий день.
За відсутності у векселі вказівки на термін платежу він вважається векселем із платежем за пред'явленням.
5. Місце платежу. Про нього повинно бути домовлено спеціально, а якщо цього не зроблено, тоді місцем платежу вважається місцезнаходження платника. Без зазначення місця платежу і місцезнаходження платника, а також, коли є вказівка на декілька місць платежу, вексель вважається недійсним.
6. Найменування одержувача платежу. Виставлення векселів на пред'явника не допускається.
7. Дата і місце укладення векселя. Дата має бути зазначена точно і правильно, тому що вексель із нереальною датою є недійсним. Місце укладення — це найменування одиниці адміністративного поділу країни: місто, село, селище і т. п. Якщо місце укладення векселя не зазначено, то таким вважається місцезнаходження особи, яка виписала вексель. За відсутності вказівки на місце укладення векселя і на місце знаходження того, хто його виписав, він вважається недійсним.
8.Підпис того, хто видає вексель; векселедавця, трасата.
Перелічені атрибути характерні так званому переказному векселю. Але існує ще й простий вексель. На відміну від переказного векселя, простий не має вказівки на боржника (трасата), бо платником є сам векселедавець, який водночас є і боржником.
Вексель, у якому немає якогось із названих реквізитів, не має законної сили. Винятки складають:
—векселі, в яких термін платежу не визначено. Такий вексель є дійсним і вважається векселем з оплатою за пред'явленням;
—векселі, в яких не зазначено місце платежу. У цьому разі місцем платежу вважається місцезнаходження платника;
—векселі без зазначення місця його укладення. У такому разі місцем його укладення вважається місце, зазначене поруч із найменуванням того, хто цей вексель виписав.
8. Простий і переказний вексель
Простий вексель виписується позичальником. Він може бути переданий іншій особі, але частіше за все його передача або обмежена, або заборонена законом. Підприємство, яке поставило товар у кредит (векселеотримувач,ремітент). Підприємство, яке отримало товар у кредит(векселедавець).
Після його оплати вексель погашається (на ньому ставиться розписка про одержання платежу) і він повертається векселедержателю.
Простий вексель, як правило, був обмежений у своєму русі. З розвитком товарного виробництва і обміну це почало гальмувати подальше вдосконалення кредитних відносин і вже на початку XIV ст. вексель починає передаватися за допомогою переказного напису, що називається індосаментом. Свідченням факту передачі векселів за допомогою такого переказного напису служить «Pragmatika Неаполя» 1607 р., в який міститься заборона індосаменту. Однак такий розвиток кредитних відносин був об'єктивно обумовлений і подібні заборони все частіше порушувалися. Остаточно право громадянства переказний вексель одержав у 1673 р. відповідно до ордонансу (указу) короля Франції Людовика XIV.
На відміну від простого векселя, переказний вексель (тратта) виписується не боржником, а кредитором. Цей вексель за допомогою спеціального переказного напису індосаменту (від лат. in dorstum — на спині) вільно передається з рук у руки. Переказний напис виконується на зворотному боці векселя. З метою запобігання тих втрат, що пов'язані зі зникненням векселя (вексель вкрадено, загублено тощо), переказний вексель може бути виписано у декількох примірниках, але тоді в тексті векселя роблять напис у вигляді «Платіть за цим першим примірником». Усі останні нумеруються і вважаються дублікатами.
Підприємство,яке надало товар у кредит (векселедавець, трасант). Підприємство, яке отримало товар у кредит (платник, трасат).Останній векселедержатель( індосат).
Перший векселедержатель (ремітент) може передати вексель іншій особі. Передача векселя за індосаментом здійснюється у вигляді запису: «Замість мене сплатіть...» або «Платіть за наказом...» і супроводжується власноручним підписом особи, котра передає вексель. При цьому той, хто передає вексель, називається індосантом, а той, хто його одержує, — індосатом. Індосамент може бути тільки повним. Частковий індосамент не допускається.
