Місце і роль міжнародних фінансів у сучасній світогосподарській системі.

Виникнення і розвиток міжнародних фінансів зумовлено глоба­лізацією економічних зв'язків, посиленням інтеграційних процесів у економічній, політичній та соціальній сферах.

Міжнародна фінансова система, з одного боку, обслуговує міждер­жавний рух товарів, послуг та факторів виробництва, з іншого — відіграє самостійну роль, яка виявляється через функціонування міжнародних фінансових ринків.

Однією з новітніх тенденцій у розвитку міжнародних фінансів останнього часу є їх глобалізація, яка е складною, багатоаспектною проблемою, у зв'язку з чим породжує численні наукові дискусії. Саме тому проблема глобалізації міжнародних фінансів на сьогодні ще недостатньо викристалізувалася для того, щоб однозначно її тлума­чити. За цим поняттям стоїть багато реальних явищ і процесів, а також складних проблем, які торкаються всього людства і які є вирі­шальною складовою сукупності глобальних проблем сучасності.

Значно активізували процеси глобалізації міжнародних фінан­сових потоків новітні технологічні інновації у цій сфері. Так, су­часні новітні засоби зв'язку підвищили швидкість здійснення міжна­родних фінансових операцій та привели до швидкого зростання їх обсягів. Телекомунікації дають змогу банкам залучати заощаджен­ня практично з усього світу і направляти засоби позичальникам на умовах найвищого прибутку і найнижчих затрат. Інвестиційні бан­ки мають змогу укладати угоди як в облігаціях, так і в іноземній валюті через систему СВІФТ. Комерційні банки також можуть на­правляти акредитиви через електронні системи платежів зі своїх штаб-квартир у закордонні представництва.

Такі зростаючі потоки міжнародного фінансового капіталу знач­но посилюють фінансову конкуренцію між країнами. Ця тенденція здійснює відповідний тиск на уряди окремих країн, примушуючи їх сприяти скороченню обсягів втручання держави в діяльність внутрішніх валютно-фінансових ринків, та приводить до подальшої лібералізації міжнародного руху капіталу.

Сьогодні міжнародний фінансовий капітал може вільно, без будь-яких перешкод переміщуватися з внутрішнього на світовий фінансо­вий ринок і навпаки. Фінансові інституції засновують свої філії у провідних фінансових центрах для виконання функцій запозичення, кредитування, інвестування та надання інших фінансових послуг.

Потенційно сам процес глобалізації надає значні переваги як інве­сторам, так і позичальникам, оскільки, надаючи суб'єктам ринку мак­симально різнорідний вибір, дозволяє укладати більш ефективні, з точки зору їхніх потреб, угоди, а також завдяки глибині й високій ліквідності ринків швидко переключатися з одних операцій на інші, вчасно реагу­ючи на зміну фінансового довкілля в режимі реального часу. Однак тут невідворотно на повний зріст постає питання про адекватність премій, закладених у рівнях прибутковості інструментів, які мають обіг на ринку, а також про ризик, пов'язаний з цими вкладами. Мова йде про реальні економічні інтереси як кредиторів, так і позичальників.

Таким чином, глобалізація міжнародних фінансів — явище далеко не однозначне. Цей процес неминуче вступає в суперечність з діючи­ми національними режимами регулювання і пов'язаний із серйоз­ними макроекономічними обмеженнями і ризиками.

Крім того, в умовах вільного переміщення капіталів всякий відступ країни-емітента від суворої фінансової дисципліни жорстко карається чисто ринковими методами — перш за все відтоком засо­бів із фінансових активів, падінням їх котирувань і підвищенням вартості залучених у майбутньому фінансових ресурсів. Це особливо небезпечно для країн зі слабкими і неадекватними системами регулю­вання і нагляду, з недостатньою капіталізацією банківських систем.

Становлення сучасної міжнародної фінансової системи було ви­кликано цілою низкою об'єктивних економічних факторів, найваж­ливішим з яких е інтернаціоналізація господарського життя. Стриб­коподібна активізація економічних зв'язків між країнами, націо­нальними компаніями, а також зміцнення транснаціональних кор­порацій поставили на порядок денний необхідність відповідної пе­ребудови і банківських послуг.

Таким чином, всі наведені вище терміни об'єктивно виражають одне і те саме явище: вихід бізнесу за національні рамки і набуття ним міжнародного характеру, що значно поширилося у післявоєнний період. На цій підставі автор навчального.

З погляду на свої наслідки, процес глобалізації не характери­зується чіткою однозначністю. Існує небезпідставна точка зору про те, що в умовах глобалізації найбільш повною мірою можуть реалізо­вувати свої інтереси тільки найрозвинутіші країни світу, і саме вони досить активно використовують наслідки цього процесу.

Настійна необхідність більш чіткого регулювання міжнародних фінансів із метою їх стабілізації особливо гостро постала після серії регіональних валютно-фінансових обвалів.

По-перше, як показує світовий досвід, країни, котрі залучають значні обсяги приватного капіталу, більш вразливі у разі несподіва­ної зміни рівня довіри інвесторів.

По-друге, за аналогією з "Великою депресією" (1929—1933 pp.) світова фінансова криза пов'язана з надвиробництвом. Диспропор­ція, що сформувалася протягом двох останніх десятиліть між постійно зростаючими можливостями нарощування виробництва і невідповід­ною йому базою споживання обернулася неймовірним збільшенням обсягів "гарячих грошей". Саме завдяки цьому Нові індустріальні країни Південно-Східної Азії, створивши найбільш динамічний вироб­ничий потенціал, могли протягом тривалого часу абсорбувати у свої економіки стільки грошей, скільки було необхідно для погреб інвес­тиційного розвитку. Це дало можливість цим країнам завантажити цим країнам світові ринки дешевою товарною масою, яка за обсягами значно пере­вищувала масштаби світового платоспроможного попиту.

І, по-третє, найсуттєвіше полягає в тому, що світова фінансова криза з якихось причин вдаряла насамперед по основних конкурентах США (мається на увазі Японія). Наслідком кризи стало те, що і необхідно було очікувати: світ повернувся об­личчям до Америки, куди почали стікатися зростаючі потоки світо­вих фінансів. І якби фінансова криза у Південно-Східній Азії припала на час, коли самі США були у фінансово-економічній скруті, як наприкінці 70-х та протягом 80-х років, то можна було б чекати повторення ситуації 1929—1933 рр.

Критичне ставлення до діяльності МВФ характерне сьогодні й для певної частини економічних та політичних кіл України. Крити­ка кредитної політики МВФ грунтується переважно на тому, що за відсутності реальних позитивних зрушень в економічному стано­вищі країни-позичальниці, остання фактично потрапляє в залежність від кредитора, який диктує не завжди виправдані умови. Багато дер­жав, у тому числі й Україна, які гостро потребують фінансової підтрим­ки, вимушені погоджуватися з волею кредитора.

Світ стоїть сьогодні на порозі формування тa утвердження нових правил гри, які, безперечно, зменшать значення стихійних сил ринку і підвищать регулятивну роль міжнародних фінансових інститутів та Держав із метою зменшення впливу дестабілізуючого фактора міжнародних фінансів у сучасній світоглядній системі. Мова йде про спільну розробку світовим співтовариством новітніх Стратегіч­них напрямків регулювання міжнародних фінансів, співзвучних сьо­годнішній добі.