Вирішуючи питання про надання кредиту, рекомендується розглянути питання про наявність та якість складання клієнтом бюджету надходження та витрат грошових коштів (надалі — бюджету грошових коштів), який є документом про надходження та витрату грошових коштів у певний період часу.
Аналіз бюджету грошових коштів дає можливість оцінити якість фінансового планування, скласти загальне уявлення про майбутнє фінансове положення клієнта, а також виявити можливості отримання ним коштів, достатніх для погашення позики.
У зв'язку з постійними змінами економічних умов слід проводити аналіз змінюючого (неперервного) скоригованого бюджету грошових коштів. Перевага змінюючого бюджету полягає в безперервному послідовному фінансовому плануванні: складається бюджет на січень—грудень, у січні — на лютий—січень і т. д, При цьому клієнт щомісячно вносить корективи в наявний бюджет, враховуючи звітні дані за минулий період. Аналіз скоригованого бюджету фірми дасть можливість банкіру оцінити потенціальні можливості клієнта щодо погашення позики.
Бюджет грошових коштів має віддзеркалювати реальну ситуацію та викликати почуття довіри. Кожен банк може запропонувати свою форму бюджету грошових коштів, обов'язкову для заповнення всіма клієнтами.
Як правило, аналіз грошового потоку передбачає зіставлення притоку та відтоку коштів протягом періоду кредитування, що дає змогу оцінити здатність позичальника повернути позику. Перевищення суми притоку коштів над їх відтоком означає погашення боргових зобов'язань у процесі кругообігу фондів.
Елементи притоку кошів за період: *прибуток, отриманий у даному періоді; *амортизація, нарахована за період; * вивільнення коштів із запасів, дебіторської заборгованості, основних фондів, інших активів; *збільшення кредиторської заборгованості; *зростання інших запасів; *збільшення акціонерного капіталу; *залучення нових позик.
Елементами відтоку коштів за період є:
сплата податків, процентів, дивідендів, штрафів і пені;
додаткові вкладення коштів у запаси, дебіторську заборгованість, інші активи, основні фонди;
скорочення кредиторської заборгованості;
зменшення інших пасивів; відтік акціонерного капіталу;
погашення позик.
Різниця між притоком і відтоком коштів визначає величину загального грошового потоку. Якщо позичальник має стійке перевищення притоку над відтоком коштів, то це свідчить про його стабільне фінансове становище і платоспроможність.
Коливання величини загального грошового потоку вказує на низьку платоспроможність клієнта. Систематичне ж перевищення відтоку над притоком коштів швидше за все свідчить про не платоспроможність потенційного позичальника щодо повернення позичених коштів.
Середня додатна величина загального грошового потоку (перевищення притоку над відтоком коштів) показує, в якому розмірі позичальник може погашати боргові зобов'язання. На основі співвідношення величини загального грошового потоку і розміру боргових зобов'язань клієнта визначається клас платоспроможності позичальника:
Загальний грошовий потік Коефіцієнт платоспроможності = Загальний грош потік/Боргові зобов'язання
Нормативні рівні цього співвідношення: 0,75; 2 клас — 0,50; 3 клас — 0,30; 4 клас—0,25; 5 клас — 0,20.
