¾ Роботи зі стандартизації комп’ютерних мереж ведуться великою кількістю організацій. У залежності від статусу організацій розрізняють наступні види стандартів:
¾ стандарти окремих фірм (наприклад, стек протоколів DECnet фірми Digital Equipment чи графічний інтерфейс OPEN LOOK для Unix-систем фірми Sun);
¾ стандарти спеціальних комітетів і об'єднань, створюваних декількома фірмами, наприклад стандарти технології АТМ, розроблювальні спеціально створеним об'єднанням АТМ Forum, що нараховує близько 100 колективних учасників, чи стандарти союзу Fast Ethernet Alliance по розробці стандартів 100 Мбіт Ethernet;
¾ національні стандарти, наприклад, стандарт FDDI, що представляє один з численних стандартів, розроблених Американським національним інститутом стандартів (ANSI), чи стандарти безпеки для операційних систем, розроблені Національним центром комп'ютерної безпеки (NCSC) Міністерства оборони США;
¾ міжнародні стандарти, наприклад, модель і стек комунікаційних протоколів Міжнародної організації по стандартах (ISO), численні стандарти Міжнародного союзу електрозв'язку (ITU), у тому числі стандарти на мережі з комутацією пакетів Х.25, мережі frame relay, ISDN, модеми тощо.
Деякі стандарти, безупинно розвиваючись, можуть переходити з однієї категорії в іншу. Зокрема, фірмові стандарти на продукцію, що одержала широке поширення, звичайно стають міжнародними стандартами де-факто, тому що змушують виробників з різних країн слідувати фірмовим стандартам, щоб забезпечити сумісність своїх виробів з цими популярними продуктами. Наприклад, через феноменальний успіх персонального комп'ютера компанії IBM фірмовий стандарт на архітектуру IBM PC став міжнародним стандартом де-факто.
Більше того, через широке поширення деякі фірмові стандарти стають основою для національних і міжнародних стандартів де-юре.
Наприклад, стандарт Ethernet, спочатку розроблений компаніями Digital Equipment, Intel і Xerox, через якийсь час і в трохи зміненому виді був прийнятий як національний стандарт IEEE 802.3, а потім організація ISO затвердила його як міжнародний стандарт ISO 8802.3.
Далі приводяться короткі зведення про організації, які найбільш активно й успішно займаються розробкою стандартів в області обчислювальних мереж.
¾ Міжнародна організація по стандартизації (International Organization for Standardization ISO, часто називається також International Standards Organization) являє собою асоціацію ведучих національних організацій по стандартизації різних країн. Головним досягненням ISO є модель взаємодії відкритих систем OSI, що у даний час є концептуальною основою стандартизації в області обчислювальних мереж. Відповідно до моделі OSI цією організацією був розроблений стандартний стек комунікаційних протоколів OSI.
¾ Міжнародний союз електрозв'язку (International Telecommunications Union, ITU) – організація, що є в даний час спеціалізованим органом Організації Об'єднаних Націй. Найбільш значну роль у стандартизації обчислювальних мереж грає постійно діючий у рамках цієї організації Міжнародний консультативний комітет з телефонії і телеграфії (МККТТ) (Consultative Committee on International Telegraphy and Telephony, CCITT). У результаті проведеної в 1993 році реорганізації ITU ССІТТ трохи змінив напрямок своєї діяльності і змінив назву – тепер він називається сектором телекомунікаційної стандартизації ITU (ITU Telecommunication Standardization Sector, ITU-T). Основу діяльності ITU-T складає розробка міжнародних стандартів в області телефонії, телематичних служб (електронної пошти, факсимільного зв'язку, телетексту, телекса і т.д.), передачі даних, аудіо- і відеосигналів. За роки своєї діяльності ITU-T випустив величезне число рекомендацій-стандартів. Свою роботу ITU-T будує на вивченні досвіду інших організацій, а також на результатах власних досліджень. Раз у чотири роки видаються праці ITU-T у вигляді так званої “Книги”, що насправді являє собою цілий набір звичайних книг, згрупованих у випуски, що, у свою чергу, поєднуються в томи. Кожен том і випуск містять логічно взаємозалежні рекомендації. Наприклад, том III Синьої Книги містить рекомендації для цифрових мереж з інтеграцією послуг (ISDN), а весь том VIII (за винятком випуску VIII.1, що містить рекомендації серії V для передачі даних по телефонній мережі) присвячений рекомендаціям серії X: Х.25 для мереж з комутацією пакетів, Х.400 для систем електронної пошти, Х.500 для глобальної довідкової служби.
¾ Інститут інженерів по електротехніці і радіоелектроніці – Institute of Electrical and Electronics Engeneers, IEEE) – національна організація США, що визначає мережні стандарти. У 1981 році робоча група 802 цього інституту сформулювала основні вимоги, яким повинні задовольняти локальні обчислювальні мережі. Група 802 визначила безліч стандартів, з них найвідомішими є стандарти 802.1,802.2,802.3 і 802.5, що описують загальні поняття, які використовуються в області локальних мереж, а також стандарти на два нижніх рівні мереж Ethernet і Token Ring.
¾ Європейська асоціація виробників комп'ютерів (European Computer Manufacturers Association, ЕСМА) – некомерційна організація, що активно співпрацює з ITU-T і ISO, займається розробкою стандартів і технічних оглядів, що відносяться до комп'ютерної і комунікаційної технологій відома своїм стандартом ЕСМА-101, який використовується при передачі відформатованного тексту і графічних зображень зі збереженням оригінального формату.
¾ Асоціація виробників комп'ютерів і оргтехніки (Computer and Business Equipment Manufacturers Association СВЕМА) – організація американських фірм-виробників апаратного забезпечення; аналог європейської асоціації ЕCМА; бере участь у розробці стандартів на обробку інформації і відповідне устаткування.
¾ Асоціація електронної промисловості (Electronic Industries Association ЕIА) – промислово-торгова група виробників електронного і мережного устаткування; є національною комерційною асоціацією США; виявляє значну активність у розробці стандартів для проводів, конекторів і інших мережних компонентів. Її найбільш відомий стандарт – RS-232C.
¾ Міністерство оборони США (Department of Defense, Do) має багаточисельні підрозділи, що займаються створенням стандартів для комп'ютерних систем. Однієї з найвідоміших розробок Do є стек транспортних протоколів TCP/IP.
Американський національний інститут стандартів (American National Standards Institute ANSI) – ця організація представляє США в Міжнародній організації по стандартизації ISO. Комітети ANSI ведуть роботу по розробці стандартів у різних областях обчислювальної техніки. Так, комітет ANSI ХЗТ9.5 разом з фірмою IBM займається стандартизацією локальних мереж великих ЕОМ (архітектура мереж SNA). Відомий стандарт FDDI також є результатом діяльності цього комітету ANSI. В області мікрокомпютерів ANSI розробляє стандарти на мови програмування, інтерфейс SCSI. ANSI розробила рекомендації по переносимості (портабільності) для мов C, FORTRAN, COBOL.
Особливу роль у виробленні міжнародних відкритих стандартів грають стандарти Internet. Через велику і постійно зростаючу популярність Internet, ці стандарти стають міжнародними стандартами “де-факто”, багато які потім здобувають статус офіційних міжнародних стандартів за рахунок їхнього затвердження однію з перерахованих вище організацій, у тому числі ISO і ITU-T.
Існує кілька організаційних підрозділів, що відповідають за розвиток Internet і, зокрема, за стандартизацію засобів Internet.
Основним з них є Internet Society (ISOC) – професійне співтовариство, що займається загальними питаннями еволюції і росту Internet як глобальної комунікаційної інфраструктури. Під керуванням ISOC працює Internet Architecture Board (ІАВ) – організація, у відомості якої знаходиться технічний контроль і координація робіт для Internet. ІАВ координує напрямок досліджень і нових розробок для стеку TCP/IP і є кінцевою інстанцією при визначенні нових стандартів Internet.
У ІАВ входять дві основні групи: Internet Engineering Task Force (IETF) Internet Research Task Force (IRTF). IETF – це інженерна група, що займається рішенням технічних проблем Internet. Саме IETF визначає специфікації, що потім стають стандартами Internet. У свою чергу, IRTF координує довгострокові дослідницькі проекти по протоколах TCP/IP.
У будь-якій організації, що займається стандартизацією, процес вироблення і прийняття стандарту складається з ряду обов'язкових етапів, що, власне, і складають процедуру стандартизації. Розглянемо цю процедуру на прикладі розробки стандартів Internet.
Спочатку в IETF представляється так названий робочий проект (draft) у вигляді, доступному для коментарів. Він публікується в Internet, після чого широке коло зацікавлених осіб включається в обговорення цього документу, у нього вносяться виправлення, і нарешті настає момент, коли можна зафіксувати зміст документу. На цьому етапі проекту привласнюється номер RFC (можливий і інший варіант розвитку подій – після обговорення робочий проект відкидається і віддаляється з Internet).
Після присвоєння номера проект здобуває статус пропонованого стандарту. Протягом 6 місяців цей пропонований стандарт проходить перевірку практикою, у результаті в нього вносяться зміни.
