Модульність – це одна з невід'ємних і природних властивостей комп’ютерних мереж. Модульність виявляється не тільки в багаторівневому представленні комунікаційних протоколів у кінцевих вузлах мережі, хоча це безумовно важлива і принципова особливість мережної архітектури. Мережа складається з величезного числа різних модулів – комп'ютерів, мережних адаптерів мостів, маршрутизаторів, модемів, операційних систем і модулів додатків (програм).
Різноманітні вимоги, що представляються підприємствами до комп'ютерних мереж, привели до такої ж різноманітності пристроїв, що випускаються для побудови мережі, і програм. Ці продукти відрізняються не тільки основними функціями, повторювачами, чи мостами, програмними редиректорами, але і численними допоміжними функціями, що надають користувачам чи адміністраторам додаткові зручності, такі як автоматизоване конфігурування параметрів пристрою, автоматичне виявлення й усунення деяких несправностей, можливість програмної зміни зв'язків у мережі і т.п.
Різноманітність збільшується також тому, що багато пристроїв і програм відрізняються сполученнями тих чи інших основних і додаткових функцій – існують, наприклад, пристрої, що сполучать основні можливості комутаторів і маршрутизаторів, до яких додається ще і набір деяких додаткових функцій, характерний тільки для даного продукту.
На практиці не існує фірми, що змогла б забезпечити виробництво повного набору всіх типів і підтипів устаткування і програмного забезпечення, необхідного для побудови мережі. Але, оскільки всі компоненти мережі повинні працювати узгоджено, необхідним виявилося прийняття численних стандартів, які, якщо не в усіх, то хоча б у більшості випадків, гарантували б сумісність устаткування і програм різних фірм-виробників. Таким чином, поняття модульності і стандартизації в мережах нерозривно зв'язані, і модульний підхід тільки тоді дає переваги, коли він супроводжується проходженням стандартизації.
У результаті відкритий характер стандартів і специфікацій важливий не тільки для комунікаційних протоколів, але і для всіх численних функцій різноманітних пристроїв і програм, що випускаються для побудови мережі. Потрібно зауважити, що більшість стандартів, прийнятих сьогодні, носять відкритий характер. Час закритих систем, точні специфікації на які були відомі тільки фірмі-виробнику, пройшов. Усі усвідомили, що можливість гнучкої взаємодії з продуктами конкурентів не знижує, а навпаки, підвищує цінність виробу, тому що його можна застосувати у більшій кількості працюючих мереж, побудованих на продуктах різних виробників. Тому навіть фірми, які випускали закриті системи – такі як IBM, Novell чи Microsoft, – сьогодні активно беруть участь у розробці відкритих стандартів і застосовують їх у своїх продуктах.
Сьогодні в секторі мережного устаткування і програмної сумісності продуктів різних виробників склалася наступна ситуація. Практично усі продукти, як програмні, так і апаратні, сумісні по функціях і властивостям, були впроваджені в практику вже досить давно і стандарти на них вже розроблені і прийняті принаймні 3-4 роки тому. У той же час дуже часто принципово нові пристрої, протоколи і властивості виявляються несумісними навіть в провідних виробників. Сумісність досягається тільки після того, як всі виробники реалізують цей стандарт у своїх виробах, причому однаковим чином.
