Важливим етапом у написанні дисертації є вибір проблеми дослідження й теми. Небезпідставною є думка, що правильно вибрана і сформульована тема — це половина виконаного дослідження. Тому починають роботу над дисертацією лише за умови, коли чітко уявляють її тему.
Розрізняють три різновиди тем: такі, що виникли внаслідок розвитку проблем, над якими працює даний науковий колектив; ініціативні; "на замовлення". Доцільніше брати теми першої групи.
При виборі теми основними критеріями мають бути її актуальність, новизна і перспективність, наявність теоретичної бази; можливість виконання теми в даній організації; можливість отримання при впровадженні ефективних соціальних, технологічних або екологічних результатів.
Тема дисертації має бути тісно пов'язана з напрямами основних досліджень наукової установи або організації, де вона виконується (інститут, факультет, кафедра), а також з галузевими та (або) державними науковими планами чи програмами. Здобувач сам може запропонувати тему дисертації, виходячи з її актуальності, відповідності фаху, зважаючи на свої наукові інтереси та сучасний стан розробки наукових досліджень, присвячених обраній проблемі.
Вибір теми дисертації потребує індивідуального підходу. Однак існують
загальні правила, яких слід дотримуватися.
Бажано вибирати тему, до якої здобувач найкраще підготовлений, з якої вже
щось ним написано, зібрано літературний, фактичний матеріал тощо.
При виборі теми доцільно ставити завдання порівняно вузького плану, для
того щоб тему можна було глибоко опрацювати.
Не слід брати тему, над якою вже працюють. У кожній галузі достатньо тем,
що потребують спеціального дослідження. Якщо ж таке сталося, то слід уточни-
ти аспект своєї роботи. Крім того, дисертація повинна містити нове вирішен-
ня теми, а принципи розв'язання проблеми, зміст теоретичної та експеримента-
льної частин дисертації мають бути відмінними від попередньої роботи.
Після вибору теми здобувач повинен звернутися до свого наукового керівни-
ка за порадою. Думка наукового керівника має особливе значення для вибору
теми. Його рекомендації допомагають обмежити поле діяльності здобувача,
з'ясувати вибраний ним напрям дослідження. Дуже важливо, щоб здобувач сам
перед тим спробував розробити план своєї теми, добре обміркував і чітко уявив
собі хід її виконання, зважаючи на конкретні умови, в яких йому доведеться
працювати. Це дасть змогу науковому керівникові зважити на здібності аспіра-
нта (здобувача), його підготовленість до виконання даної наукової роботи, а
отже, зробити правильні висновки щодо того, яку надати йому допомогу.
Вибрати тему дисертації можуть допомогти такі прийоми.
1. Вивчення тематики наукових планів і програм організації (інституту, фа-
культету, кафедри), де виконуються роботи; ознайомлення з напрямами науко-
вих досліджень, планами, програмами, що мають галузеве (або загальнодержав-
не) значення.
2. Перегляд каталогів (бюлетенів) захищених дисертацій та ознайомлення з уже виконаними на кафедрі чи в інших споріднених установах дисертаційними роботами.
3. Виявлення того, що і ким написано з конкретної теми (монографії, статті, тези доповідей та ін.).
4. Ознайомлення з новітніми результатами досліджень у споріднених, суміжних галузях науки і техніки, враховуючи, що в суміжних науках можна віднайти нові, іноді несподівані рішення.
5. Оцінювання стану розробки методів дослідження, технологічних прийомів щодо конкретної сфери діяльності чи галузі. При цьому слід зважати на те, що наука розвивається завдяки вмілому запозиченню "чужих методів", продуманому впровадженню випробуваних методик для вирішення конкретної теми, введенню до наукового обігу нових фактичних матеріалів.
6. Перегляд відомих наукових рішень за допомогою нових методів або з нових теоретичних позицій, під новим кутом зору, на вищому теоретичному рівні, з залученням нових, суттєвих фактів, виявлених дослідником.
Суттєву допомогу у виборі теми надає ознайомлення з аналітичними оглядами та статтями в спеціальних періодичних виданнях, а також бесіди і консультації з фахівцями-практиками, під час яких можна визначити важливі, однак ще мало вивчені в теоретичному плані питання.
Вибір теми завершує формулювання назви дисертаційного дослідження. Назва дисертації має бути якомога коротшою (7 слів ± 2 слова), адекватно відображати її зміст, відповідати обраній спеціальності та суті вирішуваної наукової проблеми (завдання). Вона повинна вказувати на мету (предмет) дисертаційного дослідження і його завершеність. Часом для більшої конкретизації до назви додають невеликий (4—5 слів) підзаголовок.
У назві не слід використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що починаються зі слів: "Дослідження питання...", "Дослідження деяких шляхів...", "Шляхи...", "Проблеми...", "Деякі питання...", "Матеріали до вивчення...", "До питання..." та ін., в яких не відбито достатньою мірою суть проблеми.
Назву дисертації згодом можна коригувати, особливо після завершення наукового дослідження. Вона підлягає самоперевірці з боку здобувача, а також аналізу опонентів, провідної установи, організації, де виконана робота, експертної комісії спеціалізованої вченої ради.
Аналіз назви дисертації здійснюють за двома аспектами: 1) на відповідність меті, завданням, науковим результатам і висновкам дисертації; 2) на відповідність паспорту спеціальності.
Згідно з першою вимогою назва дисертації має обов'язково містити в концентрованому вигляді об'єкт і предмет дослідження, основний науковий результат або узагальнене визначення вирішуваної наукової проблеми, інколи зазначати галузь використання.
З кожної спеціальності є так званий паспорт спеціальності, який розробляє спеціалізована вчена рада і затверджує ВАК України. В паспорті спеціальності вказують її шифр і назву, а також галузь науки, за якими присуджується наукова ступень (історична, педагогічна, технічна тощо). Завдання полягає в тому, щоб назва дисертації відповідала за змістом спеціальності і галузі науки.
Остаточно назву дисертації формулюють в кінці роботи над нею.
