Будь-яке наукове дослідження від творчого задуму до остаточного оформлення наукової праці здійснюється індивідуально. Однак можна виявити і деякі загальні методологічні підходи до його проведення, які відбивають хід і послідовність процесу роботи над дисертацією.
Перший етап включає вибір теми, обґрунтування її актуальності та визначення рівня її розробленості; вибір об'єкта, предмета, формулювання мети і завдань дослідження.
Другий етап передбачає накопичення необхідної наукової інформації, пошук літературних та інших джерел з теми дослідження, їх вивчення та аналіз; уточнення напрямів дослідження під кутом зору його мети.
Третій етап включає відпрацювання гіпотези та теоретичних передумов дослідження, визначення наукового завдання.
Четвертий етап — це вибір методів дослідження, які становлять інструментарій для добування фактичного матеріалу і виступають необхідною умовою досягнення поставленої в дисертації мети.
П'ятий етап включає обробку, аналіз та опис результатів експериментального дослідження, яке проводилося згідно з розробленою програмою і методикою.
Шостий етап — написання тексту дисертації, оформлення вступу та формування висновків дисертації, опис використаних джерел і складання додатків.
На сьомому етапі передбачається обговорення результатів дисертаційного дослідження на засіданні кафедри; попередній розгляд дисертації в спеціалізованій вченій раді, яка дає попередню оцінку теоретичної і практичної значущості дисертації і колективний відгук.
Восьмий етап — підготовка автореферату дисертації.
Дев'ятий етап — підготовка до захисту і захист результатів дослідження.
Послідовність написання дисертації може бути різною. Це залежить від теми дослідження та індивідуальних особливостей здобувача. Однак дослідник повинен ще на початку дослідження мати уявлення про систему підготовки тексту дисертації, яка включає ряд взаємопов'язаних підсистем: формулювання теми, мети і завдань дослідження; накопичення наукової інформації, проведення теоретичного та експериментального дослідження; формування висновків і рекомендацій.
Складання індивідуального і робочого планів написання дисертації
Починаючи дисертаційну роботу, здобувач повинен розподілити свій час, спланувати його і після вибору теми взятися за її розробку.
Розрізняють два види планів: індивідуальний план роботи здобувача над дисертацією, який регламентує послідовність і термін роботи над окремими етапами роботи; робочий план і план-проспект дисертації, в яких фіксують послідовність і зміст розділів та підрозділів дисертації.
Індивідуальний план є основним керівним документом, в якому визначено науковий напрям, спеціальність, спеціалізацію, зміст, обсяг, термін навчання здобувача в аспірантурі і форми його атестації. В плані формулюють тему дисертації, яку виконують за робочим планом.
Науковий керівник допомагає аспірантові скласти робочий план його дисертаційної роботи. В обов'язки керівника входить також складання календарного графіка роботи здобувача. Крім того, науковий керівник:
• рекомендує необхідну літературу, довідкові, статистичні та архівні джерела за темою дослідження;
• здійснює систематичне консультування здобувача з питань змісту та організації написання дисертаційного дослідження;
• дає згоду на подання дисертації до захисту.
Робочий план починається з розробки теми, тобто задуму наукового дослідження. Можливо, що в основу такого задуму буде покладено лише гіпотезу, тобто припущення, викладене на основі інтуїції (тобто на передбаченні чогось, що потребує попереднього вивчення). Навіть така постановка питання допоможе систематизувати та впорядкувати всю наступну роботу.
Попередній робочий план лише в загальних рисах дає характеристику об'єкта і предмета дослідження, однак з часом такий план може і має уточнюватися, хоча основна мета повинна лишатися незмінною.
Робочий план має довільну форму. Як правило, це план-рубрикатор, який складають з переліку розміщених за певним порядком розділів, підрозділів, рубрик, пов'язаних внутрішньою логікою досліджуваної теми. Такий план дає змогу в згорнутому вигляді подати досліджувану проблему в різних варіантах. Окремі рубрики плану бажано писати на окремих картках. Це дозволяє через механічні перегрупування карток віднайти найбільш логічну і прийнятну для даного дослідження схему їх розміщення.
На подальшому етапі роботи складають план-проспект, тобто план, який є реферативним викладом розміщених у логічному порядку питань, за якими в подальшому буде систематизовано весь зібраний фактичний матеріал. Необхідність складання плану-проспекту визначається тим, що систематичним включенням до такого плану все нових і нових даних його можна довести до остаточної структурно-фактологічної схеми дисертаційної роботи.
Здобувач має з'ясувати черговість і логічну послідовність намічених видів робіт, хоча завдання частіше виконують залежно від наявних можливостей та умов. Логічна послідовність диктується характером завдань. Поки не вивчено перший розділ, недоцільно переходити до іншого. Важливо починати роботу з найголовнішого, вирішального, на чому слід зосередити всю увагу. Це дасть змогу віднайти і оптимальні рішення, і оптимальну послідовність у вирішенні першочергових і другорядних завдань.
У творчому дослідженні план завжди має динамічний, рухомий характер і не повинен сповільнювати розвиток ідей і задумів дослідника при збереженні основного наукового напряму роботи.
З урахуванням специфіки творчого процесу в плані здобувача має бути все, що можна заздалегідь передбачити. У науці можливі й випадкові відкриття, однак не можна приступати до наукового дослідження, орієнтуючись лише на випадковість. Тверді знання і всебічне врахування можливих обставин при вирішенні складного наукового завдання відкривають дорогу науковому передбаченню, творчій діловій ініціативі й фантазії. Наукове дослідження може здійснюватись і без плану. Проте тільки планове дослідження дає змогу виявити, крок за кроком глибоко вивчити нові закономірності об'єктивної дійсності.
