Першим об'єктом організації облікового процесу є облікова номенклатура, тому що сприйняття та вимірювання можливі, коли об'єкти конкретизовані. Облікова номенклатура – це перелік господарських фактів, операцій, явищ, процесів, що підлягають відображенню в системі бухгалтерського обліку для одержання вихідної інформації. Першочерговим завданням їх організації є вибір фактів, явищ, і як наслідок формування складу номенклатур. Склад номенклатури визначається змістом господарської діяльності певного підприємства, тому вона є індивідуальною у кожного підприємства. Перелік облікових номенклатур потрібно складати для кожної технологічної дільниці обліку, на кожному технологічному етапі окремо (первинний, поточний, узагальнюючий). Облікові номенклатури розробляються окремо за кожним топологічним розділом обліку (матеріали, заробітна плата, кошти). Наприклад, при організації обліку матеріалів окремо розробляються номенклатури для операцій з їх надходження та витрачання на виробництво.
Організація номенклатур первинного обліку включає два види робіт: вибір (формування) показників та складання їх переліку. Організація первинної інформації починається із з'ясування складу господарських операцій та об'єктів, що повинні знайти відображення в системі обліку для одержання вихідної інформації. Для цього за кожним розділом складається детальний перелік усіх об'єктів, які підлягають відображенню в обліку і повинні бути зафіксовані на документах для одержання вихідної інформації (табл. 6.1).
Таблиця 6.1
Характеристика облікової номенклатури первинного обліку за об'єктом обліку запаси
| Види облікових номенклатур
| Вимірники
| Матеріальні носії номенклатур обліку
| Сфера використання облікових номенклатур
| Примітка
|
| натуральні
| вартісні
|
| Надходження матеріалів на склад:
|
|
| Товарно – транспортна накладна
| Для обліку наявності і руху матеріалів
|
|
| Назва
| +
| –
|
|
|
| Кількість
| +
| –
| Накладна
|
|
|
| Ціна
| –
| +
| Прибутковий
|
|
|
| Сума
| –
| +
| ордер
|
|
|
| Джерело надходження
| _
|
|
|
|
|
| Назва постачальника
| –
|
|
|
|
|
| Видача матеріалів
|
|
| Товарно – транспортна накладна
| Для обліку наявності і руху матеріалів
|
|
| Назва
| +
| –
|
|
| Кількість
| +
| –
| Накладна
|
|
|
| Ціна
| –
| +
| Лімітно – забірна
|
|
|
| Сума
| –
| +
| Картка
|
|
|
| Кому відпущено
| –
|
| вимога
|
|
|
Облікова інформація має складну структуру. Мінімальною структурною одиницею, яка не підлягає подальшому змістовному поділу є реквізит. Види реквізитів:
1) реквізити – ознаки – характеризують якісну сторону об’єктів господарювання;
2) реквізити – основи – характеризують кількісну сторону облікових об'єктів.
Кожний реквізит – основа разом із кількома реквізитами – ознаками утворюють інформаційну сукупність, яку називають економічним показником, один або кілька показників утворюють документ.
Визначення переліку облікових номенклатур поточного обліку – це перелік об'єктів обліку та їх руху за ознаками виду активів підприємства, капіталу, зобов’язань та господарськими операціями й процесами. При розробці номенклатур поточного обліку визначають склад активів підприємства за їх функціональною ознакою, структуру капіталу, зобов’язань та зміст господарських операцій. В основу розробки складу номенклатур покладено систему показників внутрішньої та зовнішньої звітності, план рахунків, класифікацію об'єктів, які визначено нормативними актами та методичними рекомендаціями. Першими визначають об'єкти управління за функціональною ознакою активів, далі капіталу, зобов’язань та господарських операцій.
Розробку номенклатур починають із установлення груп, визначених відповідно до П (с)БО, плану рахунків та інструкції по його застосуванню. Далі визначають підгрупи, субгрупи, але вже виходячи із потреб конкретного господарства, в останню чергу складають перелік облікових номенклатур із кожної підгрупи, субгрупи, кожному об'єкту групи, підгрупи присвоюється порядковий номер. Виходячи з порядкового номера об'єкту найбільшої підгрупи встановлюється номер для кожного об'єкта і записується. Потім визначають номенклатури господарських операцій, які можуть бути 3 – х видів: надходження, передача в межах підприємства, вибуття. З кожного виду операцій відбирають показники вищого рівня групування, далі групи поділяються на підгрупи відповідно до потреб управління. Ця облікова номенклатура є основою майбутнього робочого плану рахунків.
Облікові номенклатури бувають двох видів: прості (які не бувають деталізовані) і складні, які потребують подальшої деталізації.
Номенклатури підсумкового обліку є системою показників, які характеризують стан та зміну стану активів, капіталу та зобов’язань. Вони поділяються:
а) за характером – на показники державної та внутрішньогосподарської звітності;
б) за змістом – на показники статистичної, оперативної, бухгалтерської звітності;
в) періодичністю складання – на показники поточної, річної звітності.
Для контролю за забезпеченням нормативними та методичними документами складають опис необхідних матеріалів для складання періодичної та річної звітності.
Особливістю вибору номенклатур підсумкового обліку є регламентація їх переліку та змісту законодавчими й нормативними документами. Номенклатури внутрішньої звітності формують згідно потреб управління кожного структурного підрозділу залежно від характеру діяльності та інших характеристик.
