Тема 4 Оподаткування підприємства.

План

1. Сутність, призначення і функції податків.

2. Пряме та непряме оподаткування підприємства.

3. Особливості оподаткування сільськогосподарських підприємств та

малого бізнесу.

Література: А.М. Поддєрьогін ст.109-184;

за ред. Дем'яненко ст.134-179.

1

Податки — це обов’язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпе­чують фінансування державних витрат.

Система оподаткування – це сукупність податків і зборів (обов‘язкових платежів), що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави, до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів.

Податкова система - це сукупність установлених в країні податків та механізму їх стягнення.

Необхідно зазначити, що сучасна податкова система України відповідає перехідному стану економіки і практично перебуває на стадії формування. Нині встановлено більше ніж 4 десятки різного роду податків, зборів та обов‘язкових платежів.

Стабілізацію податкової системи, посилення стимулюючої ролі податків в Україні пов‘язують із прийняттям Податкового кодексу – основного економічного закону держави.

Підприємства можуть сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори.

Загальнодержавні податки і збори:

- прямі податки (податок на прибуток, плата за землю,

податок з власників транспортних засобів);

- непрямі податки (ПДВ, акцизний збір, мито).

- збори ( збір за геологорозвідувальні роботи, за забруднення

навколишнього середовища та ін.).

Місцеві податки і збори:

- податки (комунальний і з реклами);

- різні збори ( збір за паркування автомашин, за розміщення об'єктів торгівлі, ринковий і готельний збір і т.д.)

Оподаткування прибутку підприємства регулюється ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, зі змінами та доповненнями, податок на прибуток сплачують суб‘єкти підприємницької діяльності й інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку.

Об‘єктом оподаткування є оподаткований прибуток, який визначається шляхом вирахування від валового доходу (виручки) сум валових витрат і амортизаційних відрахувань.

ОП=ВД-ВВ-Ав, де

ОП – оподаткований прибуток;

ВД – валові доходи;

ВВ – валові витрати;

Ав – амортизаційні відрахування.

До складу валового доходу включають:

- доходи від продажу товарів (робіт, послуг);

- доходи від продажу цінних паперів, операцій з валютними цінностями і борговими зобов'язаннями;

- доходи від операцій з основними фондами, нематеріальними активами;

- доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отри­маних від нерезидентів, відсотків, роялті, від здійснення опе­рацій лізингу (оренди);

- доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги, отриманої у звітному періоді, а також у вигляді вартості безкоштовно нада­них товарів;

- доходи від урегулювання сумнівної або безнадійної креди­торської заборгованості;

- інші види доходів, що входять до складу об'єкта оподаткування (суми отриманої пені, штрафу, неустойок; доходи, не враховані в минулі роки, а виявлені у звітному році; відсотки (комісійні), отримані від здійснення кредитно-депозитних операцій та ін.).

Основну ставку податку встановлено в розмірі 25% до об‘єкта оподаткування. Обчислена сума податку, що підлягає сплаті за звітний період вноситься до бюджету до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Податок з доходів фізичних осіб–плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу (місце постійного або переважного проживання платника податку, місце реєстрації платника податку, визначене згідно з законодавством) або розташовано особу, що виплачує оподатковувані доходи.

Загальний оподатковуваний дохід –будь-які доходи, що підлягають оподаткуванню, нараховані на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід поділяється на загальний місячний оподатковуваний дохід та загальний річний оподатковуваний дохід, відповідно до звітного податкового періоду, за наслідками якого вони підлягають оподаткуванню.

Ставка податку з доходів фізичних осіб становить 15% від об”єкта оподаткування.

В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універ­сальний акциз), ввізне (імпортне) мито.

Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються; робіт, що виконуються; послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

Платниками ПДВ є всі юридичні і фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України, незалежно від форм власності та господарювання.

Об‘єктом оподаткування при нарахуванні податку на додану вартість є обігові кошти з продажу продукції, товарів, робіт і послуг. При цьому при продажу товарів об‘єктом оподаткування є обороти не лише по продажу товарів власного виробництва, але й покупних.

У базу оподаткування для ПДВ включають акцизний збір, ввізне мито та інші загальнодержавні податки і збори. Місцеві податки і збори в базу оподаткування не включаються.

У всіх випадках продажу продукції, товарів, послуг продавець — платник податку на додану вартість — виписує уста­новленої форми податкову накладну в двох примірниках із за­значенням у ній назви продавця — платника податку, покупця, найменування, кількості та вартості товару, що продається, послуг без ПДВ, суми ПДВ і загальної суми коштів, які підлягають сплаті з урахуванням податку.

Для обчислення цього податку законом передбачено дві ставки - 0% і 20%.

Згідно із законодавством фіксований сільськогосподарський податок (ФСП) –це податок, який не змінюється протягом визначеного Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Головною особливістю ФСП є те, що він сплачується замість цілої низки податків, зборів та інших платежів. Він поєднує такі податки і збори:

- податок на прибуток;

- плату (податок за землю);

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- збір на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

- плату за придбання торгового патенту;

- збір за спеціальне використання природних ресурсів;

- комунальний податок.

Платниками ФСПє сільськогосподарські підприємства, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом, переробкою та збутом с/г продукції, в яких сума, одержана від реалізації с/г продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу підприємства.

Об”єктом оподаткування ФСП єплоща с/г угідь, переданих с/г товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в т.ч. на умовах оренди.

Ставка податку складає:

- для ріллі, сіножатей, пасовищ – 0,15%;

- для багаторічних насаджень – 0,09%.

Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка ФСП з 1 га с/г угідь встановлена у відсотках до їх грошової оцінки:

- для ріллі, сіножатей, пасовищ – 0,09%

- для багаторічних насаджень – 0,03%.

Законодавчу базу єдиного податку склали норми Указу Президента України від 3 липня 1998 року №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва”. Нова редакція даного Указу була прийнята Указом Президента України від 28 червня 1999 року №746/99 „Про внесення змін в Указ президента України від 03.07.98 р. №727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва”, який набрав сили з 19.09.99 р. і застосовується зараз.

Єдиний податок відноситься до прямих загальнодержавних податків. Він сплачується суб”єктами малого підприємництва за рахунок власних коштів і включається в ціну товару на стадії виробництва у виробників незалежно від фінансового й майнового стану платників. Так як єдиний податок справляється саме в момент виникнення доходу, а не при його використанні, то за економічним змістом об”єкта оподаткування він відноситься до податків на доходи.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності може бути застосована тільки суб”єктами малого підприємництва. Так на єдинийподаток можуть перейти:

- фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції за рік не перевищує 500 тис. грн..;

- юридичні особи – суб”єкти підприємницької діяльності, в яких середньо облікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції за рік не перевищує 1 млн. грн.