Маркетинг у страхуванні

Маркетинг у страхуванні – це комплекс заходів, спрямованих на формування й постійне вдосконалення діяльності страховика, а саме: а) розробка конкурентоспроможних страхових продуктів (послуг) для конкретних категорій споживачів (страхувальників); б) упровадження раціональних форм реалізації цих продуктів за належного сервісу та реклами; в) збір і аналіз інформації щодо ефективності діяльності страховика.

Огляд функціональних завдань, які вирішуються зазначеним комплексом заходів, показує, що практично жодний з основних видів статутної діяльності страховика не лишається поза увагою служби маркетингу. Першочергове її завдання – пошук чи вибір потенційного клієнта страховика, формування насущних потреб цього клієнта у страховому захисті та з’ясування його платоспроможності. Далі служба маркетингу визначає параметри страхового продукту, пропозиції щодо його реалізації, збирає інформацію в середовищі фактичних споживачів страхових продуктів, розробляє рекомендації, спрямовані на вдосконалення роботи страховика з метою закріплення та розвитку категорій клієнтів, пошуку нових потенційних сегментів ринку.

Комплекс дій виконується за програмами трьох елементів маркетингу: стратегічного, оперативного та організаційного.

До заходів стратегічного маркетингу відносять:

· дослідження страхового ринку та його сегментацію;

· визначення індикативних показників страхової продукції;

· розробку пропозицій та проектів щодо стратегії подальшого розвитку страховика.

Оперативний маркетинг передбачає:

· аналіз поточного стану реалізації страхових послуг;

· професійну підготовку фахівців та страхових посередників;

· організацію проведення рекламних заходів і зв’язків з громадськістю;

· розробку та впровадження додаткових сервісних послуг страхувальникам.

У межах організаційного маркетингу вирішуються такі завдання:

· моніторинг організаційних взаємозв’язків у структурі страхової компанії;

· підвищення ефективності взаємодії структурних підрозділів страховика;

· упровадження заходів щодо зміцнення корпоративної культури персоналу страховика.

Окрім інформаційно-аналітичних матеріалів, перевагою яких є можливість доповнення, неодноразового використання, нагромадження та поширення в підрозділах, служби маркетингу можуть подавати свої продукти й у формі демонстраційних розробок.

Основними серед них можуть бути:

· проведення ділових ігор – один із найефективніших методів підготовки до проведення важливих переговорів відпрацюванням варіантів і координацією дій учасників з боку страховика; набуття практичних навичок у діяльності фахівців (чи страхових посередників), якщо за функціональними обов’язками останні залучені до роботи з клієнтами;

· моделювання та аналіз конкретних ситуацій, демонстрування й оцінювання різних варіантів дій фахівців страховика в роботі з клієнтами;

· надання наочних матеріалів (макетів полісів, методичних розробок, рекламних матеріалів тощо) з власних досліджень, практики роботи конкурентів чи інших суб’єктів господарювання.

Маркетингове дослідження це систематичне визначення кола даних, необхідних у зв’язку з маркетинговою ситуацією, що постала перед фірмою, збір і аналіз цих даних та звіт про результати.

Основні джерела надходження чи отримання інформації для маркетингових досліджень у страхуванні наведено в табл.

Маркетингова політика страховика.

Маркетингова політика традиційно поділяється на такі основні види (хоча на практиці вони можуть бути взаємопоєднаними):

· орієнтована на вибір потенційного страхувальника, тобто на пошук окремих категорій громадян, умовно дібраних за певними ознаками – за видом трудової діяльності; відношенням до майна; регіоном проживання (наприклад, орендарі, власники автотранспортних засобів, вантажоперевізники, працівники ризикових професій тощо);

· орієнтована на окремі види страхування чи групи страхових продуктів – медичне, від нещасних випадків, надання пакета страхових послуг тим, хто від’їжджає за кордон, і т. ін., або за порівняльною вартістю страхових продуктів, сервісним обслуговуванням при їх реалізації, розслідуванні страхової події та виплаті страхових відшкодувань, забезпеченні асистансом, супроводженням ризику (наприклад, при страхуванні вантажопере­везень залізницею);

· орієнтована відносно конкретних каналів реалізації – наприклад, поширення страхових полісів на підприємствах, дібраних за певними груповими ознаками (транспортно-експедиційні, туристичні тощо).

У сфері діяльності служби маркетингу доцільно виокремити такі об’єкти першочергової уваги:

1) страхове поле (категорії потенційних клієнтів страховика та об’єктів страхування);

2) якісні показники страхових продуктів (обсяг страхового покриття; кількість основних та додаткових надаваних послуг; сума страхової премії та перелік обмежень у ризиках; своєчасне та правильне здійснення заходів із поточного обслуговування за договором; швидке, якісне та справедливе урегулювання страхових випадків; своєчасне та регулярне інформування страхувальника про проходження договору, сервіс під час виплат);

3) канали реалізації страхових продуктів (1) офісний метод реалізації, коли клієнт самостійно прибуває чи запрошується до офісу страховика; 2) через відокремлені підрозділи та агентську мережу, які відшукують клієнта й працюють із ним за межами головного офісу; 3) через об’єднання страховиків; 4) брокерське посередництво);

4) формування споживчого попиту (зв’язки з громадськістю, реклама, формування споживчого попиту).

Тема 8. Особисте страхування

1. Вступ до особистого страхування.

2. Страхування життя та пенсій.

3. Медичне страхування.

4. Страхування від нещасних випадків.

1. Вступ до особистого страхування

Особисте страхування здійснюється з метою надання певних послуг фізичним (окремим громадянам, членам їх сімей), особам. Ці послуги передбачають страховий захист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров’я. Підгалузі особистого страхування:

1. Страхування життя

2. Пенсійне страхування

3. Медичне страхування

4. Страхування від нещасних випадків

Здійснення особистого страхування має певні особливості у зв’язку з тим, що дуже важко правильно оцінити ризик, який береться на страхування. Тому це страхування пов’язане, як правило, з установленням умовної страхової, яка наближено відбиває збиток, що його може завдати страховий випадок.

Класифікація страхування передбачає поділ його на види, що дає змогу страховикам розробляти єдині правила страхування певних об’єктів від характерних для них ризиків, застосовувати методи розрахунку тарифів, які розробляються для різних видів страхування, визначати особливості формування резервів страхової компанії.