План
1. Типи суспільного господарювання
2. Товар і його властивості. Закон вартості.
3. Суть і функції грошей.
4. Грошовий обіг іі його закони. Інфляція.
1. Суспільство знає два основних типи організації економіки: натуральне господарство і товарне господарство, їм відповідають дві основні форми господарювання: натуральна і товарна.
Натуральне виробництво - така система організаційно-економічних відносин, при якій люди створюють продукти для задоволення власних потреб. Для натурального виробництва характерна: ручна універсальна праця, замкнута система організаційно - економічних відносин, прямі економічні зв'язки між виробництвом і споживанням.
Товарне виробництво - така система організаційно-економічних відносин, при якій корисні продукти створюються для їхнього продажу на ринку.
Умови виникнення товарного виробництва:
1. Суспільний поділ праці в сучасних умовах виступає як спеціалізація;
2. Відокремлення виробників, як власників і вони опосередковуються як зв'язки між виробником і споживачем.
Специфіка товарного виробництва насамперед пов'язана з існуванням різних його типів: просте і ринкове.
2. Товар — це продукт праці, який має дві властивості: по-перше, задовольняє певну потребу людини; по-друге, здатний обмінюватись на інші блага в певних пропорціях. Отже, йому властиві споживна вартість і вартість. Товаром може бути як матеріальне, так і нематеріальне благо, в тому числі й послуга.
Споживна вартість товару - це його здатність задовольняти потреби людини.
Вартість товару, на відміну від споживної вартості, не лежить на поверхні явищ. Формою її прояву є мінова вартість, тобто кількісне співвідношення (пропорція), в якому одні споживні вартості обмінюються на інші.
Як споживні вартості товари якісно розрізняються, як вартості — мають спільну міру. Кількісні характеристики праці, витраченої на виготовлення товару, втілюються у величині вартості товару.
Розрізняють індивідуальну і суспільно необхідну працю й відповідно індивідуальну і суспільну вартість товару.
Величина вартості вимірюється суспільно необхідним робочим часом, який визначається наявними суспільно нормальними умовами виробництва при середньому в конкретному періоді і в даному суспільстві рівні уміння й інтенсивності праці товаровиробників. Суспільно нормальні умови виробництва — це типові, пануючі в конкретному суспільстві в певний час.
Суспільно необхідний робочий час і зумовлена ним величина суспільної вартості не залишаються незмінними і залежать від продуктивної сили праці та її інтенсивності.
Величина вартості товару змінюється прямо пропорційно кількості і обернено пропорційно продуктивній силі праці.
У процесі праці людина створює споживну вартість і вартість товару. Це випливає з подвійної природи праці, яка створює товар. З одного боку, вона має корисний зміст і створює блага та послуги, що задовольняють ті чи інші потреби людей. Певна корисна праця є природною необхідністю існування людей незалежно від суспільних умов. З другого боку, праця кожного товаровиробника є частиною всієї суспільної праці як витрати людської робочої сили взагалі безвідносно до її конкретних форм. Перший вид - це конкретна праця, другий - абстрактна праця.
Товарним виробництвом стихійно регулює закон вартості. Суть якого полягає в тому, що товар на товар обмінюються по вартостям, або по однаковим витратам суспільно -необхідним робочим часом.
Закон вартості виступає, як - стихійний регулятор товарного виробництва; стимулює товаровиробників, випуску продукту і впровадження НТП; диференціює товаровиробників.
3. У теорії грошових відносин, якщо її розглядати у ретроспективному розрізі, склався, як уже зазначалось, далеко неоднозначний підхід до визначення функцій грошей.
Логічно вихідною і одночасно центральною у системі грошових відносин є функція міри вартості. Вона полягає в тому, що гроші є загальним втіленням і мірилом вартості найрізноманітніших товарів. Гроші в цій функції виступають ідеально і в цій функції встановлюються ціни на товар. Ціна це грошовий вираз вартості товару.
Функція грошей як засобу обігу полягає в тому, що її виконують, по-перше, не ідеальні, а реальні гроші; по-друге, повноцінні і неповноцінні гроші. В цій функції випускають паперові гроші за формулою:
З функцією грошей як засобу обігу тісно пов'язана їх функція засобу платежу цю, фікцію вони здійснюють як у сфері товарного обігу /продаж товарів у кредит/, так і поза ним / наприклад, сплата заробітної плати, податків, орендної плати, квартирної плат;/ коку пальних послуг тощо/.
В сучасних умовах набуває поширення новий тип загального еквівалента - депозитно-електронний. Він втілений в банківських депозитах, кредитних картках і електронних грошах.
Вексель - письмове зобов'язання боржника сплатити визначену суму грошей у визначений отрок. Вексель може розпочати самостійний рух, якщо він передається від одного власника /держателя/ до іншого.
Банкнота І банківські білети/ появляється в результаті заміни приватних векселів векселями банків.
Банкнота є не що інше, як вексель на банкіра, по якому пред'явник в будь-який час може отримати гроші і яким банкір замінює приватні векселі.
Чек - наказ /розпорядження/ власника банківського рахунку перерахувати певну суму на користь пред'явника чека.
Кредитна картка поєднує в собі платіжно-розрахункову і кредитну функції. Вона є своєрідним іменним замінником чека і виконує функцію грошей як засобу платежу.
Функцію засобу нагромадження гроші виконують як особливий інструмент зберігання та примноження багатства.
Функція світові гроші - це розрахунки між державами (повноцінними грошами або світовою валютою /долар, євро/).
4. Грошова маса- це сукупність всіх грошових засобів, які знаходяться в народному господарстві в готівковій та безготівковій формах і виконують функції засобу обігу, платежу і накопичення.
До активних грошей відносять гроші підвищеної ефективності, до пасивних накопичення, резерви, залишки на рахунках.
В Україні обсяг грошової маси розраховується за допомогою чотирьох агрегатів:
Мо - готівка;
Мі = Мо + депозити до запитання;
М2= М1+ строкові депозити (в національній та іноземній валюті);
Мз = М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.
Процес грошового обігу - дуже складний. Кількість грошей, необхідних для обігу, залежить насамперед від суми цін товарів, які підлягають реалізації за певний період і обороту грошової одиниці.
Перевищення грошової маси, яка перебуває в обігу, над сумою товарних цін і поява внаслідок цього не забезпечених товарами грошей означає інфляцію. У сучасних умовах, коли в обігу знаходяться тільки кредитно-паперові гроші, в економічній науці склався новий підхід до визначення кількості грошей в обігу. М - кількість готівки в обігу; V - швидкість обігу грошей; Р - середньозважений рівень цін; 0 - кількість товарів.
Вважаючи, що сума грошей, сплачених за товари, дорівнює кількості товарів, помноженій на загальний рівень товарних цін. Фішер вивів знамените "рівняння обміну".
М. Фрідмен сформулював "грошове правило", у відповідності з яким стійкий довгостроковий темп зростання грошової маси повинен мати такий же темп зростання, яким зростає реальний обсяг виробництва і змінюється швидкість обігу грошей. Якщо припустити, що швидкість обігу грошей - величина постійна, то очевидно, що темпи зростання грошової маси не повинні перевищувати темпи зростання реального валового внутрішнього продукту.
Знання зазначених закономірностей грошового обігу має особливе значення при аналізі питань макроекономічної рівноваги і макроекономічної нестабільності.
Література
1. Башнянин Г.І., Шевчук Є.С.Політична економія.-Л, 2006.-Т.15-16.
2. Башнянин І.І., Лазур Л.Ю., Медведєв В.С. Політична економія - К, 2008. - Т.6-7.
З. Білецька Л.В, Білецький О.В, Савич В.І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка. - К, 2006. - ГЛ.5.
4. Єщенко П.С, Палкін Ю.І. - К, 2006. - РОЗД.5.
5. Мочерний С.В, Ларін Л.С.Політична економія. – К, 2006.- Т.5-6.
6. Огапяп Г.Л, Паламарчук В.О, Румянцев А.П. Політична економія.-К, 2003. - Розд. 1.п.5-6.
7. Предборський В.А, Гарін Б.Б, КухаренкоВ.Д. Економічна теорія. К; 2003
