За умовами погоди польоти поділяються на польоти в складних та простих метеорологічних умовах.
Польотами в простих метеорологічних умовах звуться такі польоти, які виконуються, як правило, в умовах хорошої видимості землі та природного горизонту.
Польотами в складних метеорологічних умовах звуться польоти, які виконуються, як правило, по приладах в умовах відсутності видимості землі та природного горизонту.
Складні метеорологічні умови, в основному, визначаються станом хмар та видимості. Польоти в хмарах й поза хмарами вдень та вночі, тобто незалежно від часу доби, для всіх типів літаків є польотами в складних метеорологічних умовах.
Для безпеки посадки літака в складних метеорологічних умовах необхідна певна мінімальна висота нижньої межі хмар й погіршена (посадкова) видимість.
Мінімальна висота нижньої межі хмар (НМХ) – висота, з якої пілот чітко бачить наземні орієнтири, і, в тому числі, й вогні світлообладнання ЗПС, та може візуально вести літак на лінію посадки і здійснити посадку.
Мінімальна посадкова видимість – відстань по уклону від глісади зниження, на якій пілот літака, що приземляється, при переході від пілотування по приладах до візуального пілотування може виявити та розпізнати початок ЗПС.
Мінімум погоди – мінімально припустимі значення висоти НМХ і видимості, які забезпечують безпеку польоту ПС.
Для безпеки і регулярності польотів на аеродромах встановлюються мінімуми для зльоту та посадки. При визначенні мінімумів ураховуються такі фактори:
- тип літака (мінімум для зльоту та посадки);
- бортове та наземне обладнання для зльоту та посадки;
- розмір та характеристики ЗПС;
- час доби;
- наявність перешкод в секторі зльоту та посадки;
- рельєф місцевості біля аеродрому.
Аеродроми, які обладнані більш сучасними посадковими системами і не мають поблизу природних та штучних перешкод, мають більш низькі мінімуми. З таких аеродромів зліт та посадка здійснюються при більш складних метеорологічних умовах.
Мінімум аеродрому для зльоту - мінімально припустимі значення дальності видимості на ЗПС і при необхідності висоти НМХ (вертикальної видимості).
Мінімум аеродрому для посадки -мінімально припустимі значення дальності видимості на ЗПС і висоти НМХ (вертикальної видимості), яка дорівнює висоті прийняття рішення.
Висота прийняття рішення (ВПР), коло – встановлений маршрут польоту над аеродромом, який здійснюється на висоті не менш за 300 м над рівнем аеродрому. Для деяких аеродромів встановлюється висота кола ³ 600 м.
Висота хмар та висота прийняття рішення близькі одна до одної. Якщо, наприклад, рівень прийняття рішення 30 м, то літак, пілот якого візуально не бачить землі, може опускатися до 30 м.
Мінімум командира для посадки -мінімально припустимі значення висоти прийняття рішення та дальності видимості на ЗПС.
Мінімум командира ПС для польотів по ПВП - мінімально припущені значення висоти НМХ та видимості, при яких дозволяються візуальні польоти.
Дальність видимості на ЗПС – найбільша відстань у напрямку зльоту та посадки, з якого ЗПС, спеціальні вогні або маркери, які обмежують ЗПС, можуть бути видимими над осьовою лінією ЗПС, яка відповідає середньому рівню ока пілота над ЗПС (ця висота приймається рівною 5 м).
У залежності від обладнання аеродромів комплексом засобів для автоматичного заходу на посадку в найбільш складних метеорологічних умо-вах встановлюються три категорії метеомінімумів:
- метеомінімумиІ категорії – висота прийняття рішення 60 м, дальність видимості на ЗПС 800 м.
- метеомінімумиІІ категорії – висота прийняття рішення від 30 до 60 м, дальність видимості на ЗПС менш ніж 800, але не менш ніж 400 м;
- метеомінімумиІІІ категорії – висота прийняття рішення менш ніж 30 м, дальність видимості на ЗПС менш ніж 400 м.
Імовірність попадання в метеорологічні умови, які віднесені до І категорії мінімуму складає 8…10 %, ІІ – 3…4 % та ІІІ – 0,5 %.
Мінімуми погоди, які прийняти ІСАО:
- мінімумІ категорії: НВПР = 60 м, видимість посадкових вогнів V =800 м;
- мінімумІІ категорії: НВПР = 30 м, V = 400 м;
- мінімумІІІ категорії: без обмеження (автоматична посадка):
- ІІІ-А НВПР = 0 м, V = 200 м;
- ІІІ-В НВПР = 0 м, V = 0 м
Виконання польотів в Арктиці та Антарктиці потребує введення відповідних мінімумів погоди.
У теперішній час для польотів ПС в Арктиці (в арктичних експедиціях та при проведенні льодової розвідки) встановлені наступні мінімуми:
- у відкритому морі – ННМХ не менше ніж 150 м, видимість не менш ніж 2000 м;
- поблизу берегової лінії материку, островів, архіпелагів - ННМХ £ 200 м, видимість не менш ніж 5000 м;
- в вузьких протоках з високими берегами - ННМХ £ 250 м, видимість не менш ніж 5000 м, відсутність стокового вітру (потік повітря під дією сили ваги по достатньо похилому схилу).
Для польотів ПС в Антарктиці встановлені наступні мінімуми:
- при польотах на дальні маршрути між береговими науковими станціями - ННМХ над рельєфом не менш ніж 600 м, видимість не менш ніж 5 км;
- при польотах у глибину материку - ННМХ над рельєфом £ 700 м, видимість не менш ніж 10 км;
- при польотах до санно-тракторних потягів та до інших об'єктів із скиданням вантажу з повітря – хмарність не більше 5 балів, ННМХ £ 600 м, видимість не менш ніж 6 км, відсутність хуртовини та стокового вітру.
Аеропорт «Бориспіль» був обладнаний для автоматизованої посадки літаків за метеомінімумом І категорії ІКАО ще в 70 рр. Тоді ж на базі новітньої електронної обчислювальної техніки почали розробляти автоматизовані системи управління повітряним рухом. Вперше в Радянському Союзі в березні 1979 р. Бориспільському аеропорту було вручене сертифікат на право здійснювати прийом літаків ІІ категорії ІСАО. Колектив Бориспільського аеропорту іноді називають «випробувальним полігоном цивільної авіації».
Український міжнародний аеропорт «Бориспіль» першим в СНД дістав можливість з 26 травня 2001 р. приймати ПС за III категорією ІСАО, в якому установкою світлосигнального обладнання і ряду інших систем займалася німецька компанія Honeywell Airport Systems Gmbx. Незабаром свій «всепогодний» аеропорт отримала і Росія - в серпні 2002 р. Міждержавний авіаційний комітет видав відповідний сертифікат Міжнародному аеропорту Шереметьєво (Москва).
В 2005 р. міжнародний аеропорт Домодедово (Москва) завершує проект реконструкції аеродромного комплексу за стандартами категорії IIIa ІСАО. У найближчій перспективі третю категорію може отримати «Пулково» (Санкт-Петербург), а також активно в цьому напрямі працює Ташкент.
