До комплексу засобів для забезпечення зльоту, посадки та руління літаків, особливо при обмеженій видимості та низькій хмарності, входить також світлосигнальне обладнання аеродрому (оптична система посадки). З його допомогою пілот одержує візуальну інформацію про просторове положення літака, а за допомогою посадкового обладнання - інформацію про відстань до точки торкання ЗПС.
Аеродроми I, II та III категорії забезпечуються обладнанням, що являє собою джерела світла високої інтенсивності, кожний з яких випромінює до 10000 кандел.
У залежності від категорії складності посадки використовуються різноманітні світлосигнальні системи. При ПМУ (видимість більше 2000 м) достатньо простішого обладнання: вогнів, які розташовані уздовж ЗПС, та одинарного ряду вогнів, які приблизно вказують напрям на вісь ЗПС. Якщо захід на посадку здійснюється при меншій видимості, необхідно більш складне обладнання.
Світлосигнальні системи заходу на посадку за схемою побудови та світлотехнічним параметрам стандартизовані відповідно з нормами ІКАО. Так, по I категорії ІКАО, лінія вогнів зближення у цій системі дорівнює 900 м, інтервали між вогнями – 30 м; вхідні, бокові та обмежувальні вогні – в суворо встановлених кількостях та певного кольору (оранжевий, синій і т.п.).
Вогні світлообладнання бувають: проблискові – запалюють тільки при дуже поганій видимості; поперечні вогні – оранжевого кольору; посадкові вогні – 1…2 м від бокових меж ЗПС, 50 м – відстань між вогнями; вогні спрямовані під кутом 2-3° уверх.
Вважається, що видимий контакт надійно встановлено, коли пілот бачить земні орієнтири на протязі не менше 150 м. При заході на посадку з використанням системи I категорії ІКАО такий контакт забезпечується на висоті 90 м. Видима ділянка вогнів збільшується по мірі зниження по глісаді, до моменту торкання літаком ЗПС вона досягає 800 м.
Якщо посадкова швидкість 220 км×год-1, видимий контакт продовжується 16 с. За цей час пілот повинен оцінити просторове положення літака та прийняти рішення про посадку або відхід на друге коло.
При II категорії ІКАО (видимість на ЗПС 400 м) видимий контакт продовжується тільки 6 с, що недостатньо для орієнтування. Для цієї категорії є додаткові вогні: кінцевої смуги безпеки, зони приземлення та лінії вісі ЗПС. Крім цього встановлені вхідні вогні, які являються одними з головних орієнтирів при посадці.
Експлуатовані в теперішній час посадкові системи не можуть забезпечити посадку при повній відсутності горизонтальної видимості та хмарності, яка опустилася до землі, або при опадах з погіршенням видимості до нуля. Вони лише допомагають пілоту пробити хмари, виконати захід по глісаді, посадку при низьких хмарах та обмеженій видимості. Незважаючи на швидкий розвиток та удосконалення радіотехнічних, аеронавігаційних та світлосигнальних засобів, точність виводу літака на траєкторію зниження та утримання його на глісаді ще не настільки висока, щоб здійснювати посадку наосліп. Дуже складно досягти точного збігу осі ПС, що приземляється, з віссю ЗПС та утримати літак на потрібній висоті на глісаді зниження та над посадковою смугою в близький до приземлення момент за допомогою автоматичних приладів. Тому найбільш відповідальний момент глісади – приземлення – поки що здійснюється пілотом ПС вручну, оскільки око людини «відчуває» висоту польоту точніше найудосконалених приладів. Повністю автоматичної посадки поки ще немає, як і немає повністю посадки наосліп.
Бурхливий розвиток радіотехніки, електроніки, автоматики та інших галузей науки і техніки дає надію на вирішення даних актуальних проблем. Розробляються засоби посадки по III категорії ІКАО. Дослідження та експерименти свідчать про те, що видимі засоби ефективні, коли дальність видимості вогнів для посадки не менше 200 м. Це граничне значення і повинне забезпечити світлосигнальне обладнання III категорії ІКАО.
Обладнання аеродромів системою посадки, поряд з підвищенням безпеки польотів, дозволяє значно збільшити регулярність руху ПС, що, в свою чергу, дає великий економічний ефект.
