Навчання розумово відсталих додаванню і відніманню чисел і межах 100 проводиться з наростанням ступеня «стадності. Операцій над цими числами організовується у певній послідовності: спочатку розглядається обчислення прикладів без переходу, а потім з переходом через розряд.
1. Додавання і відніманим без переходу через розряд.
а) додавання і віднімання круглих десятків (20 + 10=, 30 - 10 =), в основі якого лежать знання нумерації круглих десятків.
б) додавання і віднімання, в основі якого лежать знання розрядного складу чисел і послідовності утворення числового ряду.
в) додавання до круглих десятків двоцифрового числа і віднімання від двоцифрового числа круглих десятків; віднімання від двоцифрового числа двоцифрового, коли в різниці отримуємо круглі десятки.
20+ 18 = 3836-20= 16 46- 26 = 20
18= 10 + 8 36 = 30 + 6 26 = 20 + 6
20+ 10 = 30 30-20 = 10 46-20=26
30+ 8 = 38 10 + 6= 16 26-6 =20
г) додавання одно- та двоцифрового числа до двоцифрового; віднімання від двоцифрового числа одно- та двоцифрового.
д) додавання двоцифрового числа до одноцифрового і двоцифрового, коли в сумі виходять круглі десятки; віднімання від круглих десятків одноцифрового і двоцифрового числа:
2. Додавання і віднімання з переходом через розряд.
Розглядати матеріал даної теми учні починають з підготовчих вправ, які передбачають поступовість у наростанні труднощів: обчислення прикладів перед порогом (десятком) типу: 27 + 2 =; досягнення порогу: 27 + 3 =; перехід через поріг, причому обчислення цих прикладів починаємо з найнижчого порогу: 27 + 4 =,
Школярі вчаться правильно записувати числа у прикладах у стовпчик, проводити обчислення і, використовуючи наочні опори, коментувати виконану
роботу.
Коли учні навчаться виконувати дії додавання і віднімання з переходом через розряд у стовпчик, їх знайомлять з виконанням цих дій прийомами усних обчислень
Доцільно зазначити, що при відніманні від двоцифрового числа одноцифрового з переходом через розряд спочатку віднімаються всі одиниці зменшуваного, а потім у зменшуваному один десяток розкладається на одиниці і віднімаються ті одиниці від'ємника, які залишилися.
31 - 3 =28
31 - 1 =30
Після того, як вчитель організує достатню кількість подібних вправ на віднімання від двоцифрового числа одноцифрового, можна переходити до формування вміння виконувати приклади з двоцифровими числами! Обчислення таких прикладів в своїй основі містить вміння розкладати від'ємник на розрядні доданки і послідовно їх віднімати від зменшуваного Аналогічно проводиться пояснення обчислення прикладів на додавання Одним з основних завдань, які стоять перед вчителем у 3-му класі є формування в школярів вміння виконувати обчислювальні операції з невідомими компонентами
Для цього він дає означення – для знаходження невідомого доданка потрібне від суми відняти відомий доданок
Після усвідомлення алгоритму знаходження невідомого доданка вчитель переходить до пояснення обчислення невідомого зменшуваного або від'ємника. Дається визначення: для знаходження невідомого зменшуваного потрібно до різниці додати відомий від’ємник
Провівши такі обчислення, вчитель організовує порівняння прикладів на знаходження невідомого доданка і невідомого зменшуваного:
Це дозволяє зробити узагальнення: для того, щоб знайти невідомий доданок, потрібно виконати обернену дію, тобто віднімання; для того, щоб знайти невідоме зменшуване, потрібно виконати обернену дію, тобто додавання.
Провівши обчислення достатньої кількості прикладів на знаходження невідомого доданка і зменшуваного, вчитель пояснює знаходження невідомого від'ємника. Тоді педагог формулює правило для знаходження невідомого від'ємника потрібно від зменшуваного відняти різницю. Провівши обчислення достатньої кількості прикладів на знаходження невідомого компонента, вчитель переходить до пояснення, що невідомий компонент, який використовувався у наших прикладах у вигляді пустої клітинки (о) може замінюватись літерою, наприклад "X", "А", "С" тощо, при цьому заміна пустої клітинки літерою не впливає на алгоритми його обчислень.
Розкрийте методи навчання, які використовуються на уроках математики в допоміжній школі.
Методи навчання за джерелами праці і характером сприймання інформації є
1. Словесні-бесіда, пояснення, розповідь.
2. Наочні – показ, ілюстрація, демонстрація, спостереження, дослід.
3. Практичні – вправи, самостійна робота.
Методи навчання в залежності від основних дидактичних завдань уроку:
1 .Методи формування знань, умінь і навичок.
2. Методи застосування одержаних знань.
3. Метод творчої діяльності.
4. Метод перевірки знань, умінь і навичок.
Методи навчання характером пізнавальної діяльності учнів по засвоєнню Змісту освіти.
1. Пояснювально-ілюстративні (інформаційно-рецептивні)
2. Репродуктивні.
3. Проблемного викладу - частково пошукові, евристичні.
4. Дослідницькі
Методи навчання-це способи взаємопов’язаних упорядкованих дій вчителя і учнів, спрямованих на реалізацію навчальних завдань.
Критерії вибору методів навчання:
1 Відповідність принципам навчання.
2. Відповідність меті і завдання навчання.
3. Відповідність змісту теми.
4. Відповідність навчання можливостям учнів.
5. Відповідність наявним умовам і відведеному часу.
6. Відповідність можливостям вчителя.
Поясність послідовність вивчення письмового ділення в межах 1000
Письмове ділення вивчається у такій послідовності:
1. число, у якому кожен розряд діленого ділиться без остачі на дільник (963:3) ;
2. число, у якому сотні діляться без остачі, а число десятків без остачі на дільник не ділиться (872:4);
3. число, у якому сотні не діляться без остачі на дільник (350 :2);
4. число, у якому сотні діленого менте числа одиниць дільника, а е частці отримується двоцифрове число (163: 2);
5. число, у якому при діченніу чистці в кінці або в середині отримується нуль (320: 2; 612:3; 410 :2);
6. ділення на круглі десятки (520:40).
Охарактеризуйте форми запису розв’язку арифметичної задач
Ознайомившись з умовою задачі, необхідно зробити короткий запис її тексту.
У 1-му класі, коли учні ще не знають усіх літер і не вміють читати, умову задачі краще всього подавати в ілюстрованій формі. Вона допомагає учням виявити величини, про які йдеться в задачі, з'ясувати зв'язки між ними.
На наступному етапі необхідно застосувати для ілюстрації предмети у їх плоскому зображенні (малюнки, плакати, трафарет тощо). При скороченій формі запису виписуються числові дані та ті слова і вирази, які сприяють розумінню суті задачі. Питання до задачі записуються в кінці і повністю. Як бачимо, умова задачі записується
лінійно.
Більш ефективною з боку доступності розуміння зв’язків між даними і шуканим є структурна (скорочено-структурна) форма запису умови. Тексти задач, запис умови яких буде проводитись у такій формі учитель підбирає заздалегідь.
Більш наочною і доступною при міркуванні учнів, при відтворенні всієї задачі є графічна форма запису умови задачі. Вона виконується у вигляді креслення або діаграми і використовується більшості випадків, при розв'язуванні задач на рух.
При розв'язуванні задач на співвідношення швидкості, часу відстані та ціни, кількості і вартості використовується таблична форма запису умови задачі. Така форма короткого запису дозволяв школярам наочно пересвідчитись, що за відомими двома величинам і можна обчислити третю.
Також в допоміжній школі використовують схематичну форму запису задач. У більшості випадків вчителі використовують її у старших класах, коли в учнів вже сформовані навички робити короткий запис. Якщо перед учнями під час розв'язування задачі немає підручника чи таблиці з умовою, тоді допускається використання, дослівного запису
її тексту. Це може бути застосовано і під час виконання контрольної роботи.
