Конкурентних ситуацій на нових ринках буває декілька:
(1) відсутність споживачів;
(2) споживачі розвиненого ринку;
(3) споживачі продуктів підтримуючих технологій;
(4) споживачі в умовах перенасичення;
(5) споживачі масового продукту.
Нульова конкурентна ситуація.Спочатку на нових ринках немає конкуренції. Або ведеться конкуренція із «відсутністю споживання». Як вже вказувалося у попередніх лекціях, на цьому ринку виступають так звані «неспоживачі», які на розвинених ринках і за існуючої продукції дійсно не були споживачами.
Перша конкурентна ситуація. Тим часом на діючому розвиненому ринку відбувається освоєння все нових і нових удосконалень якогось дуже корисного продукту, щоправда дуже дорогого, дуже складного у використанні і дуже незручного для деяких умов (наприклад, гігантські кольорові телевізори з багатьма програмами та відмінним звуком і зображенням не поєднуються із маленькими квартирами). Люди, використовуючи продукт на роботі, у гостях, знайомляться з ним, розуміють його корисність, але не можуть придбати через високу ціну, значні габарити, складність застосування. У них вже є «доручення» для цього продукту і якщо на ринку з'явиться продукт, нехай гіршої якості, але дешевший і зручніший, вони готові купити його. Це перша конкурентна ситуація з «підривним» продуктом.
Цю ситуацію виробники досконалих продуктів, які діють на розвиненому ринку, не помічають. А якщо й помічають, то вони раді позбутися нижнього сектору ринку.
Друга конкурентна ситуація: коли через підтримуючі технології продукти стають усе кращими й кращими. Це ситуація прориву «підривного» продукту на верхні сектори ринку. Тут настає епоха модульного виробництва продукту.
Третя конкурентна ситуація: коли удосконалених продуктів «підривної» технології стає усе більше й більше, відбувається перенасичення, і прибутки різко падають. Конкурентна ситуація цілком змінюється: споживачі тепер вимагають зручності у придбанні, зручності увикористанні продукту, прийнятних цін.
Четверта конкурентна ситуація: коли конкурентна боротьба переміщується на рівень підсистем і компонентів. Тут перемагають виробники підсистем, які за рахунок інтеграції виробництва й ланок ЛСВ досягають високої якості підсистем.
Попит диктується (1) потребою в якості в заданих параметрах (функціональність - технічні характеристики, надійність, зручність і сервіс) і (2) бажанням прийнятної ціни.
Пропозиція з боку компаній-виробників і продавців визначається, виходячи з наступних умов. 1. Архітектури продукту (від взаємозалежної до модульної). 2. Організаційної структури виконавців ланок ланцюжка створення вартості - ЛСВ (інтегрованої, дезінтегрованої, реінтегрованої). 3. Логістики - каналів розповсюдження продукції. 4. Зони прибутку, на який розраховують виробники й продавці. 5. Ціни, яку можуть запропонувати продавці.
