У кожній компанії, на кожному підприємстві, у кожній організації є система управління знаннями. Вона може бути оформлена (створено підрозділ, призначено керівника), діяти через проекти або у інший спосіб, але у будь-якому випадку вона накопичує знання про моделі прибутку. Подібні системи стають колективною пам'яттю й частиною інноваційної культури. Знання про моделі прибутку концентруються в наступних сферах:
· споживачі - сегментація ринку і характеристика груп споживачів (хто є споживачем на даний момент, хто буде наступним, якою є структура споживачів, яким є вплив груп споживачів на компанію і на процес прийняття стратегічних рішень, яким є процес прийняття рішень про купівлю у споживачів, якою є їхня готовність до придбання);
· потреби - чинники, що впливають на потреби (у сфері витрат, технологій, комплексного продукту, конкурентних пропозицій, стандартів, інфраструктури, виконавців і якості виконання). Якими є самі потреби (щодо: діяльності і завдань, побуту й дозвілля, бізнесу, здоров'я, інтелекту, стилю життя, статусу, емоцій, економії витрат) і рішення (у сфері: системної економіки споживача, використання комплексного продукту, а також осіб, які ухвалюють рішення). Які виникають нові пріоритети потреб (щодо: цін і якості, строків і часу, функцій і доступу до продукту, послуг і цілісності продукту, індивідуальності);
· продукти і системні економіки споживачів - види й структура продукту, його цілісність (комплексність), системна економіка споживача;
· ланцюжок створення вартості - основні види діяльності, що створюють вартість для споживача, структура витрат фірми, можливості для інтеграції та дезінтеграції, контактні зони між ланками ЛСВ;
· зони прибутку - місцезнаходження компанії і продукту на ринку, на якому етапі життєвого циклу вони перебувають, де розташовані зони беззбитковості, як відбувається міграція зон прибутку;
· способи входження до зони прибутку - які способи входження до зони прибутку застосовують конкуренти і партнери, якими вони є у передових та успішних компаній.
