Побудова механізму входження до зони прибутку це процес творчий, але в ньому присутні однакові складові:
1 - споживачі та їх структура;
2 - потреби споживачів та їх пріоритет;
3 - комплексне уявлення про продукт;
4 - ланцюжок створення вартості;
5 - зони прибутку.
6 - способи отримання прибутку або способи входження до зони прибутку.
Завдання - розробка способу виходу на високі зони прибутку.
Спосіб отримання прибутку найчастіше пов'язаний зі схемою диференціації, зі зміною потреб. Наведемо в цьому контексті вже відомі нам приклади.
Ніколас Хаєк, глава швейцарської компанії, виробника годинників «Swatch» свого часу зрозумів, що все більша кількість споживачів купуватимуть годинник не стільки через престиж, скільки покладаючись на смак та емоції. Він відчув зміну потреби, змінив свій бізнес і потрапив до зони прибутку. Спосіб став називатися «піраміда продукції».
Роберто Гауцуето дійшов висновку, що в багатьох ситуаціях пріоритетом користувачів продукції «Соса Cola» є не ціна, а доступність і що ключовим споживачем у їхній галузі є бутилююча компанія, дії якої значною мірою визначають доступність продукції великій кількості людей. Спосіб став називатися «управління ланцюжком створення вартості».
Чарлз Шваб відійшов від традиційної ментальності, за якої «споживач - це суб'єкт, якому треба продати», коли він побачив що інвестори керуються широким набором орієнтирів для прийняття своїх рішень і проявляють велике невдоволення, коли на них чиниться тиск. Він побачив, що і у виробників-продавців (їх занадто багато), і у споживачів (їх також багато) завеликими є витрати на комунікації, і що потрібен посередник-комутатор. Цей спосіб отримання прибутку і ця модель бізнесу одержали назву «комутатор».
Майкл Айзнер з корпорації «Disney» зрозумів, що споживачі готові платити більше грошей не просто за іграшки та інші товари, а за іграшки та інші товари, що мають якесь відношення до кінофільмів Уолта Діснея. Він дав цьому способу назву «продаж рішень».
Джек Уелч виявив, що споживачі «General Electric» вбачають менше цінності в самому продукті і більше в послугах та фінансових схемах, з ним пов'язаних.
Білл Гейтс усвідомив, куди зміщуються споживчі пріоритети в комп'ютерній галузі, причому продемонстрував уміння виявити загальну динаміку змін не один раз: від мов програмування до операційних систем, згодом до комп'ютерних додатків, після цього до комунікацій через Інтернет. Спосіб одержав назву «фактичний стандарт».
