Рисунок 2.9. Теплопередача через циліндричну стінку
Мається циліндрична труба довжиною l =1м. Стінка труби має коефіцієнт теплопровідності . Усередині труби протікає теплоносій з відомою температурою t1T. Температури поверхонь труби t1C та t2C невідомі. Температура зовнішнього теплоносія t2T. Коефіцієнти тепловіддачі від теплоносіїв до поверхонь труби відомі та .При стаціонарному температурному полі системи кількість теплоти Q, що входить від теплоносія до внутрішньої поверхні дорівнює цій же кількості при виході через зовнішню поверхню. Маємо відповідні радіуси: внутрішній r1 та зовнішній r2. треба мати на увазі, що ізотермічні поверхні збільшують свою площу при переході від r1 до r2. Тому використовуємо не питомий тепловий потік ( ), а тепловий потік Q(Вт). Відповідно, ця теплота входить через внутрішню поверхню стінки , а виходить через поверхню поверхню ( вважаючи, що довжина труби l=1м). Маємо лінійний тепловий потік
; ( 2.120)
( 2.121)
. ( 2.122)
Визначимо часткові напори
( 2.123)
( 2.124)
R3 . ( 2.124)
У цьому випадку маємо
( 2.126)
ГЛАВА 3
ТЕПЛООБМІН ШЛЯХОМ ВИПРОМІНЮВАННЯ
Теплове випромінювання органічно притаманне кожному макроскопічному тілу і кількістно визначається в основному температурним рівнем останнього. Теплове випромінювання тіла у навколишній простір відбувається незалежно від властивостей та стану оточуючих об’єктів, зокрема і тоді, коли останні знаходяться при температурі, що співпадає з температурою випромінюючого тіла.
Випромінювання теплової енергії обов’язково супроводжується поглинанням падаючого на нього ззовні випромінювання.
Розповсюдження теплового випромінювання представляє собою поширення одного із видів електромагнітних явищ ( теплове випромінювання також називають інфрачервоним з довжиною хвиль коливань 0,38÷0,76 .
