Апаратура стандарта 100Base-T4
Апаратура стандарта 100Base-TX
Мережа 100Base-TX за своїми характеристиками досить схожа по структурі з мережею 10Base-T. Тому, якщо в обчислювальній системі використовується стандарт 10Base-T, то за його допомогою можна здійснити удосконалення мережі, використавши стандарт 100Base-TX.
В стандарті 100Base-TX передбачається з’єднання по топології пасивна зірка. Тобто в якості центрального абонента застосовується hub або switch. .
В топології пасивна зірка при відмові будь-якого з периферійних абонентів або при виході з ладу будь-якої лінії зв’язку мережа остається роботоспроможною. При відмові центрального вузла мережа стає нероботоспроможною.
До концентратора вузли під’єднуються за допомогою кабеля вита пара.
Схема підключення в стандарті 100Base-TX наступна:
Існує два засоби підключення кабеля вита пара. В першому випадку кабль з’єднує безпосередньо два вузли без включення концентратора: При такому з’єднанні використовується перехресний кабель (crossover cable). В другому випадку при підключенні вузла до концентратора використовується прямий кабель (direct cable). При такому типі з’єднання ніякі контакти не перехрещуються.
Стандарти 100Base-TX та 100Base-T4 дуже схожі за своєю реалізаці. Обидва стандарти забезпечують швидкість передачі інформації 100Мбіт/с. В обох стандартах передбачається з’єднання по топології пасивна зірка. Тобто в якості центрального абонента застосовується hub або switch. В стандартах також передбачається використання метода управління обміном інформації CSMA/CD.
Основною відмінною рисою між стандартами 100Base-TX та 100Base-T4 являється використання кабеля 4-х парної витої пари в сегментах 100Base-T4. Обмін даними здійснюється по одній витій парі, що передає, по одній витій парі, що приймає, та по двом двонаправленим витим парам. При з’єднанні безпосередньо двох вузлів без включення концентратора використовується перехресний кабель
Стандарт 100Base-FХ дуже схожий на стандарт 10Base-FL. Стандарт 100Base-FХ використовує багатомодовий оптичний кабель. В стандарті 100Base-FХ передбачається метод кодування 4B/5B. В цьому методі кожні 4 біта заміняються на 5 біт. Швидкість передачі даних по мережі 100Мбіт/с. В стандарті 100Base-FX передбачається використання топології пасивна зірка.
Схема об’єднання вузлів в мережу 100Base-FХ наступна:
Питання для самоперевірки
1. Визначити основні характеристики стандарту 100Base-TX: топологія, метод з’єднання, метод управління доступом, кабель, тип роз’єма , кількість абонентів, швидкість передачі даних
2. Визначити основні характеристики стандарту 100Base-T4: топологія, метод з’єднання, метод управління доступом, кабель, тип роз’єма , кількість абонентів, швидкість передачі даних
3. Визначити основні характеристики стандарту 100Base-FX: топологія, метод з’єднання, метод управління доступом, кабель, тип роз’єма , кількість абонентів, швидкість передачі даних
Література
1. Новиков Ю.В., Кондратенко С.В. – Локальные сети: архитектура, алгоритмы, проектирование. М.: Изд-во ЭКОМ
2. Олифер В.Г., Олифер Н.А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы: учебник для вузов. 3-е изд.-СПб: Питер.
3. Лозікова Г.М. Комп’ютерні мережі: Навчально-методичний посібник – К. Центр навчальної літератури
Тема: Функції репітерів та репітерних концентраторів. Перемикачі.
ПЛАН ЗАНЯТТЯ:
1. Функції репітерів
2. Функції репітерних концентраторів
3. Класифікація та види концентраторів
4. Призначення та функції комутуючих концентраторів
5. Структура комутаторів
Репітери знайшли своє використання в мережах з топологією шина (10Base5, 10Base2). Репітери використовуються для збільшення довжини мережі та додавання до мережі додаткових сегментів. Повторювачі отримують сигнал, який послаблено, ретранслюють його та передають в інший сегмент. Репітери відтворюють амплітуду сигналів та їх форму.
Концентратори розподіляються на активні (switch та комутатор) та пасивні (hub). Обидва типа концентраторів відрізняються принципами передачі інформації.
Пасивні концентратори мають декілька портів. На кожному з портів встановлюється репітер. Тому концентратор при отриманні сигнала на порт перш за все відновлює сигнал по формі та потужності, а потім розсилає пасивно на всі останні порти, незалежно від того, якому з вузлів слід відправити пакет даних. Хаби дозволяють з’єднувати вузли чи однотипні сегменти та найбільше використання знайшли в топології зірка.
Активні концентратори виконують більш складні функції ніж пасивні. Вони також дозволяють з’єднувати декілька абонентів або сегментів. При отриманні пакета на порт активні концентратори визначаєть адресу вузла-приймача та пересилають пакет в той порт, де знаходиться приймач, на відміну від пасивних концентраторів, які пересилають дані на всі можливі порти. Активні концентратори можуть містити порти з різними типами роз’ємів. Вони також використовуються в топології зірка.
Репітерні концентратори виконують функції репітерів, а також можуть виконувати функції по виявленню та корегуванню помилок в мережі, яки виникають з-за спотворень в кабелі, з-за шумів, з-за неякісного мережного обладнання, виникнення колізій та інш. причин. Репітерні концентратори можуть виявляти та корегувати наступні основні помилки: множинна колізія; передача, яка затягнулася; невірна несуча.
Комутуючі концентратори (switched hub) інакше називають перемикачами або комутаторами. Ці пристрої досить часто застосовують в мережах, які складаються з багатьох сегментів та потребують зниження навантаження в мережі.
Розрізняють два класи комутаторів:
Ø Комутатори зі сквозним вирізанням (Cut-Through, Cut-Through Switching)
Ø Комутатори з накопиченням та ретрансляцією (Store-and-Forward, SAF)
Комутатори Cut-Through мають більш просту конструкцію, працюють швиде та мають нижчу ціну, ніж Store-and-Forward. Комутатори класа Cut-Through буферують тільки головну часстину пакета з метою виявлення адреси отримувача та виконнання відповідної подальшої комутації. Комутатори Store-and-Forward – більш складні та досить дорогі пристрої, які конкурують з мостами та маршрутизаторами. Ці комутатори отримують пакети та повністю буферують іх в спеціальній пам’яті, яка організована по принципу черги FIFO.
Оскільки комутатори використовуються в мережах з великою інфтенсивністю обміну інформації, то для швидкої обробки пакетів та паралельного перенаправлення кадрів між всими портами комутатора пакетів в склад комутатора включили спеціальні мікропроцесори (БІС ASIC) на кожний з портів. Тому сучасні комутатори – мультипроцесорні системи з досить великою продуктивністю обробки пакетів.
Окрім мікропроцесорів в склад комутаторів включається засіб обміну інформації між мікропроцесорами. В залежності від засобу обміну інформації комутатори розподіляють на:
Ø Комутатори з комутаційною матрицею
Ø Комутатори із загальною шиною
Ø Комутатори з багатовходовою пам’яттю, що розподіляється
Комутатори з комутаційною матрицею – перші комутатори. Такі комутатори включають перехресну матрицю, у всих вузлах якої встановлюється зв’язок на час передачі пакетів.
Комутатори із загальною шиноюв якості засобу обміну інформації використовує одну загальну шину.
Комутатори з багатовходовою пам’яттю, що розподіляється, мають біль складну архітектуру. В цій архітектурі входи мікропроцесорів з’єднуються з входами пам’яті, а виходи мікропроцесорів - з виходами пам’яті.
В досить складних комбінованих комутаторах можуть застосовуватися всі типи архітектур комутаторів.
Література
1. Новиков Ю.В., Кондратенко С.В. – Локальные сети: архитектура, алгоритмы, проектирование. М.: Изд-во ЭКОМ
2. Олифер В.Г., Олифер Н.А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы: учебник для вузов. 3-е изд.-СПб: Питер.
3. Лозікова Г.М. Комп’ютерні мережі: Навчально-методичний посібник – К. Центр навчальної літератури
Тема:Функції мостів. Функції маршрутизаторів
ПЛАН ЗАНЯТТЯ:
1. Призначення мостів. Варіанти з’єднання. Робота з пакетами
2. Призначення маршрутизаторів. Варіанти з’єднань. Робота з пакетами
Мости (bridge) – мережні пристрої, які дуже схожі на повторювачі. Мости можуть бути виконаними у вигляді окремих ПК, або окремих мережних пристроїв. Мости поєднують можливості повторювачів з аналізом кадрів, що передаються. Мости також виконують сегментування мережі та розподілення навантаження мережі. На мостах присутні індикатори, які визначають, чи виконується передача даних з одного сегмента в інший.
Мости працюють на канальному рівні – поєднують між собою окремі частини мережі. Таким чином мости працюють з МАС-адресами вузлів. Мости виконують з’єднання декількох сегментів з однаковими або різними стандартами обміну даних (наприклад, Ethernet та Arcnet). Якщо в якості мосту використовується ПК, то на ньому використовують одночасно або декілька мережних карток, або мережні картки з декількми роз’ємами (однотипними чи різнотипними). При з’єданні декількох сегментів за допомогою мостів створюють зіркову або ієрархічні конфігурації.
У випадку створення замкнутих конфігурацій (петель) в мережах можуть створюватися помилки.
Мости за функціональними якостями нижчі ніж маршрутизатори. Міст може виконувати обробку та передавання тільки одного пакета, на відміну від комутаторів. Міст використовує інформацію із заголовка пакета для аналізу МАС-адрес абонентів-передавачів та абонентів-приймачів кожного кадра. Аналіз адрес передавачів дозволяє мосту визначити розміщення всіх мережних пристроїв.
Мости можуть з’єднувати різношвидкісні або різнотипні сегменти (наприклад, Token Ring та Ethernet), оскільки вони повністю буферують та оброблюють пакети даних.
Маршрутизатори (router) визначають оптимальний маршрут слідування пакета в багатосегментній складній мережі. При обробці пакетів маршрутизатори розглядають логічні ІР-адреси вузлів-передавачів та вузлів-приймачів.
Маршрутизатори ретранслюють дані тільки в той сегмент, який є оптимальним маршрутом слідування пакетів. При отриманні маршрутизаторами на один з портів широкооповісних пакетів, такі пакети відкидаються та не передаються в інші порти.
На відміну комутаторів та мостів, ці пристрої виконують більш детальну обробку пакетів, тому час, затримки пакетів на маршрутизаторі більший, ніж час затримки на комутаторі або мості.
Маршрутизатор оброблює ІР-дейтаграму наступним чином:
Ø Перевіряє TTL, якщо це значення = 0, то пакет видаляється з мережі. Інакше TTL зменшується на 1сек
Ø Якщо це необхідно, маршрутизатор виконує фрагментацію пакета. Якщо фрагментацію було виконано, то для кожного нового пакета (фрагмента) встановлюється: флаг, що оповіщує про інші пакети, номер фрагмента, зміщення фрагмента відносно всього повідомлення.
Ø Обчислює нову контрольну суму.
Ø Визначає адресу наступного маршрутизатора або, якщо це можливо, адресу кінцевого вузла.
Ø Передає пакет далі в мережу.
Оскільки маршрутизатори можуть контролювати час (TTL) прибування різних пакетів в мережі, то в конфігураціях, де застосовуються маршрутизатори можуть бути присутніми з’єднання у вигляді петлі. Широкооповісні шторми в таких конфігураціях відсутні. А замкнуті зв’язки надають можливість створювати альтернативні шляхи слідування пакетів. Альтернативні шляхи збільшують надійність передачі даних по каналах зв’язку.
Маршрутизатори дуже часто застосовуються для з’єднання локальних та глобальних мереж. Ці пристрої можуть перетворювати протоколи локальних мереж в протоколи глобальних мереж та навпаки. Можуть перетворювати пакети в різні форми, притаманні відповідним мережам (FDDI, Token Ring, Ethernet та інш.). Маршрутизатори також можуть з’єднувати різношвидкісні сегменти.
Питання для самоперевірки
4. Що таке міст. Які основні функції виконують мости
5. Чому в конфігураціях мереж з мостами не повинні бути присутніми петлі. Що таке петля.
6. Що таке маршрутизатор. Пояснити основні функції маршрутизаторів.
7. На якому рівні та з яким типом даних працюють маршрутизатори. Які типи адрес визначаються маршрутизаторами.
Література
1. Новиков Ю.В., Кондратенко С.В. – Локальные сети: архитектура, алгоритмы, проектирование. М.: Изд-во ЭКОМ
2. Олифер В.Г., Олифер Н.А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы: учебник для вузов. 3-е изд.-СПб: Питер.
3. Лозікова Г.М. Комп’ютерні мережі: Навчально-методичний посібник – К. Центр навчальної літератури
Тема: Оптимізація мереж. Вибір конфігурації FastEthernet
ПЛАН ЗАНЯТТЯ:
1. Засоби діагностики комп’ютерних мереж
2. Вибір та оцінка конфігурації FastEthernet
Діагностика комп’ютерних мереж складається з тестування кабельної системи мережі, стану активого обладнання (мережних адаптерів, концентраторів, комутаторів та інш.), якості обладнання сервера, якості налагодження операційної системи, алгоритмів роботи прикладного забезпечення.
Тестування кабельної системи виконується спеціальним пристроєм – кабельним сканером. Кабельний сканер виконує повний комплекс тестів на співвідношення кабельної системи мережі обраному стандарту.
Іншим засобом діагностики мереж є використання аналізаторів мережних протоколів. Існують програмні та програмно-апаратні аналізатори. Але вони повинні виконувати наступні функції. Аналізатори повинні мати функцію генерації трафіка. Аналізатори повинні виконувати проріджування кадрів, що приймаються (вони повинні приймати не всі кадри, а , наприклад, кожний десятий та робити прогнози на отримані результати).
Точно так, як і у разі Ethernet, для визначення працездатності мережі Fast Ethernet стандарт IEEE 802.3 пропонує дві моделі, звані Transmission System Model 1 і Transmission System Model 2. При цьому перша модель заснована на декількох нескладних правилах, а друга використовує систему точних розрахунків.
Правила моделі 1
Відповідно до першої моделі, при виборі конфігурації у будь-якому випадку треба керуватися наступними принципами:
• Сегменти, виконані на електричних кабелях (витих парах) не повинні бути довше 100 м. Це відноситься до кабелів всіх можливих категорій - 3, 4 і 5, до сегментів 100BASE-T4 і 100BASE-TX.
• Сегменти, виконані на оптоволоконних кабелях, не повинні бути довше 412 м.
• Якщо використовуються адаптери із зовнішніми (виносними) трансиверами, то трансиверные кабелі не повинні бути довше 50 див.
Модель 1 виділяє три можливі конфігурації мережі Fast Ethernet:
1. З'єднання двох абонентів (вузлів) мережі безпосередньо, без репітера або концентратора (рис.10.4). Абонентами при цьому можуть виступати не тільки комп'ютери, але і мережевий принтер, порт комутатора, моста або маршрутизатора. Це з'єднання називається з'єднанням DTE-DTE або двоточковим.
2. З'єднання двох абонентів мережі за допомогою одного репитер-ного концентратора класу I або класу II
3. З'єднання двох абонентів мережі за допомогою двох репитер-ных концентраторів класу II (мал. 10.6). При цьому передбачається, що для зв'язку концентраторів завжди використовується електричний кабель завдовжки не більше 5 м. Концентратори класу II мають меншу затримку, тому їх може бути два. Використання трьох концентраторів не допускається відповідно до моделі 1 у жодному випадку.
Розрахунок по моделі 2
Друга модель для мережі Fast Ethernet, як і у разі Ethernet, заснована на обчисленні сумарного подвійного часу проходження сигналу по мережі. На відміну від другої моделі, використовуваної для оцінки конфігурації Ethernet, тут не проводиться розрахунків величини скорочення міжкадрового інтервалу (міжпакетній щілині, IPG). Це пов'язано з тим, що навіть максимальна кількість репітерів і концентраторів, допустимих в Fast Ethernet, в принципі не може викликати неприпустимого скорочення міжкадрового інтервалу.
Для розрахунків відповідно до другої моделі спочатку треба виділити в мережі шлях з максимальним подвійним часом проходження і максимальним числом репітерів (концентраторів) між комп'ютерами, тобто шлях максимальної довжини. Якщо таких шляхів декілька, то розрахунок повинен проводитися для кожного з них.
Розрахунок в даному випадку ведеться на підставі таблиці 10.5.
Всі затримки, приведені в таблиці, дані для якнайгіршого випадку. Якщо відомі тимчасові характеристики конкретних кабелів, концентраторів і адаптерів, то практично завжди краще використовувати саме їх. У ряді випадків це може дати помітну надбавку до допустимого розміру мережі.
Користуючись моделлю 2, можна обійти деякі обмеження моделі 1, оскільки модель 1 розраховується для якнайгіршого випадку. Наприклад, в мережі може бути присутніми більше двох концентраторів класу II або більше одного концентратора класу I, а кабель, що сполучає концентратори, може бути довше 5 м.
Питання для самоперевірки
1. В чому полягають принципи діагностування мережі. Які фактори впливають на оптимальну роботу мережі.
2. Яким чином виконується тестування каналів зв’язку.
3. Яким чином виконується вибір та оцінка конфігурації FastEthernet
Література
1. Новиков Ю.В., Кондратенко С.В. – Локальные сети: архитектура, алгоритмы, проектирование. М.: Изд-во ЭКОМ
2. Олифер В.Г., Олифер Н.А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы: учебник для вузов. 3-е изд.-СПб: Питер.
3. Лозікова Г.М. Комп’ютерні мережі: Навчально-методичний посібник – К. Центр навчальної літератури
Тема: Регіональні мережі
ПЛАН ЗАНЯТТЯ:
1. Історія розвитку регіональних мереж
2. Способи комутації і маршрутизації інформації в мережі.
Регіональні мережі в своєму розвитку пройшли три етапи:
I. 60-і роки. Використання існуючої телефонної мережі.
Дві АБС могли взаємодіяти між собою підключаючись до міжнародної телефонної мережі (ТС) за допомогою модему шляхом набору необхідного телефонного номера
Основні характеристики:
Управління взаємодією здійснювалося програмно.
Використовувався асинхронний режим взаємодії.
Максимальна швидкість передачі 800 біт/сек.
II.70-е роки. Поява мережі передачі даних.
Під'єднування абонентської системи до мережі виконується через комутовану телефонну лінію за допомогою модему (у виняткових випадках - через виділену лінію).
Основні характеристики:
Управління взаємодією здійснюється за допомогою однієї з АСС.
Мережа дозволяла використовувати синхронний режим передачі (в умовах виділених ліній).
МАХ швидкість передачі 64 Кбіт/сек (по виділених лініях).
Вузли призначені для комутації і маршрутизації цифрової інформації що поступає по виділених каналах і мають наступну структуру, представлену на рис.5.4.
РИС Структура вузла.
Достоїнства: Відносно велика швидкість передачі даних.
Недоліки: Відсутня можливість передавати по одних і тих же каналах дані і мову.
III. 80-і - 90-і роки. Створення мереж загального користування, що відповідають моделі взаємодії відкритих систем (OSI).
Структура мережі загального призначення представлена на рис.5.5.
РИС. Мережа загального призначення.
Основні характеристики:
Будь-яка ЕОМ підключається до мережі передачі через інтерфейс (шлюз), що забезпечує узгодження результатних даних.
По одній і тій же мережі можуть бути передані дані і мова.
Однією з основних характеристик вузла мережі передачі даних є комутація і маршрутизація інформації. Суть її полягає у виборі Вузлом Зв'язку послідовності каналів, по яких слід передати пакети (блоки, на які ділиться масив інформації перед передачею).
Програмному забезпеченню вузла необхідно вирішити, в якому порядку і по яких каналах направити ці пакети абонентам В. Об цьому процесі говорять, що у вузлі відбувається комутація інформації. Існує два способи комутації інформації: комутація каналів і комутація пакетів.
При комутації каналів заздалегідь шляхом посилки певного сигналу встановлюється зв'язок абонента А з абонентом В, який за допомогою сигналу зворотного зв'язку повідомляє про готовність прийняти повідомлення. Після цього абонент А починає передавати дані. Час передачі даних залежить від довжини передаваного повідомлення, пропускної спроможності каналу (час передачі даних) і часу розповсюдження сигналу по каналу. У момент передачі жодна з частин каналу не може бути використана інший АБС.
Прагнення усунути ці недоліки привело до створення методу комутації пакетів. Суть полягає в тому, що тут кожен пакет має адресу призначення і самостійно передається через підмережу. При використанні цього методу (рис.5.6) у вузлі перевіряється адреса пакету і по кожному з них ухвалюється рішення по якому черговому каналу його передавати. Тут жодна пара абонентів під час сеансу взаємодії не займає монопольно жодного каналу.
Література
1. Новиков Ю.В., Кондратенко С.В. – Локальные сети: архитектура, алгоритмы, проектирование. М.: Изд-во ЭКОМ
2. Олифер В.Г., Олифер Н.А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы: учебник для вузов. 3-е изд.-СПб: Питер.
3. Лозікова Г.М. Комп’ютерні мережі: Навчально-методичний посібник – К. Центр навчальної літератури
Тема: Організація віддаленого доступу, VPN
ПЛАН ЗАНЯТТЯ:
1. Історія розвитку регіональних мереж
2. Способи комутації і маршрутизації інформації в мережі.
Регіональні мережі в своєму розвитку пройшли три етапи:
Література
1. Новиков Ю.В., Кондратенко С.В. – Локальные сети: архитектура, алгоритмы, проектирование. М.: Изд-во ЭКОМ
2. Олифер В.Г., Олифер Н.А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы: учебник для вузов. 3-е изд.-СПб: Питер.
3. Лозікова Г.М. Комп’ютерні мережі: Навчально-методичний посібник – К. Центр навчальної літератури
Тема: Мережа Internet. Місце та роль глобальних мереж.
ПЛАН ЗАНЯТТЯ:
1. Структура і основні принципи побудови мережі Інтернет
2. Способи доступу в Інтернет
Internet – усесвітня інформаційна комп'ютерна мережа, що є об'єднанням безлічі регіональних комп'ютерних мереж і комп'ютерів, що обмінюють один з одним інформацією по каналах суспільних телекомунікацій (виділеним телефонним аналоговим і цифровим лініям, оптичним каналам зв'язку і радіоканалам, зокрема супутниковим лініям зв'язку).
Інформація в Internet зберігається на серверах. Сервери мають свої адреси і управляються спеціалізованими програмами. Вони дозволяють пересилати пошту і файли, проводити пошук в базах даних і виконувати інші завдання.
Обмін інформацією між серверами мережі виконується по високошвидкісних каналах зв'язку (виділеним телефонним лініям, оптоволоконним і супутниковим каналам зв'язку). Доступ окремих користувачів до інформаційних ресурсів Internet зазвичай здійснюється через провайдера або корпоративну мережу.
Провайдер - постачальник мережевих послуг – особа або організація надаючі послуги з підключення до комп'ютерних мереж. Як провайдер виступає деяка організація, що має модемний пул для з'єднання з клієнтами і виходу в усесвітню мережу.
Основними осередками глобальної мережі є локальні обчислювальні мережі. Якщо деяка локальна мережа безпосередньо підключена до глобальної, то і кожна робоча станція цієї мережі може бути підключена до неї.
Існують також комп'ютери, які безпосередньо підключені до глобальної мережі. Вони називаються хост - комп'ютерами (host - господар). Хост – це будь-який комп'ютер, що є постійною частиною Internet, тобто сполучений по Internet – протоколу з іншим хостом, який у свою чергу, сполучений з іншим, і так далі.
Для під'єднування ліній зв'язку до комп'ютерів використовуються спеціальні електронні пристрої, які називаються мережевими платами, мережевими адаптерами, модемами і так далі
Практично всі послуги Internet побудовані на принципі клієнт-сервер. Вся інформація в Інтернет зберігається на серверах. Обмін інформацією між серверами здійснюється по високошвидкісних каналах зв'язку або магістралях. Сервери, об'єднані високошвидкісними магістралями, складають базову частину мережі Інтернет.
Окремі користувачі підключаються до мережі через комп'ютери місцевих постачальників послуг Інтернету, Internet - провайдерів (Internet Service Provider - ISP), які мають постійне підключення до Інтернет. Регіональний провайдер, підключається до крупнішого провайдера національного масштабу, що має вузли в різних містах країни. Мережі національних провайдерів об'єднуються в мережі транснаціональних провайдерів або провайдерів першого рівня. Об'єднані мережі провайдерів першого рівня складають глобальну мережу Internet.
Передача інформації в Інтернет забезпечується завдяки тому, що кожен комп'ютер в мережі має унікальну адресу (IP-адрес), а мережеві протоколи забезпечують взаємодію різнотипних комп'ютерів, що працюють під управлінням різних операційних систем.
В основному в Інтернет використовується сімейство мережевих протоколів (стік) TCP/IP. На канальному і фізичному рівні стік TCP/IP підтримує технологію Ethernet, FDDI і інші технології. Основою сімейство протоколів TCP/IP є мережевий рівень, представлений протоколом IP, а також різними протоколами маршрутизації. Цей рівень забезпечує переміщення пакетів в мережі і управляє їх машрутизацией. Розмір пакету, параметри передачі, контроль цілісності здійснюється на транспортному рівні TCP.
Прикладний рівень об'єднує всі служби, які система надає користувачеві. До основних прикладних протоколів відносяться: протокол видаленого досткпа telnet, протокол передачі файлів FTP, протокол передачі гіпертексту HTTP, протоколи електронної пошти: SMTP, POP, IMAP, MIME.
Способи доступу в Інтернет
В даний час відомі наступні способи доступу в Інтернет:
1. Dial-Up (коли комп'ютер користувача підключається до сервера провайдера, використовуючи телефон) – комутований доступ по аналоговій телефонній мережі швидкість передачі даних до 56 Кбіт/с;
2. DSL (Digital Subscriber Line) - сімейство цифрових абонентських ліній, призначених для організації доступу по аналоговій телефонній мережі, використовуючи кабельний модем.
3. ISDN - комутований доступ по цифровій телефонній мережі. Головна особливість використання ISDN - це висока швидкість передачі інформації, в порівнянні з Dial-Up доступом. Швидкість передачі даних складає 64 Кбіт/с при використанні одного і 128 Кбіт/с, при використанні двох каналів зв'язку;
4. Доступ в Інтернет по виділених лініях (аналоговим і цифровим).
5. Доступ в Інтернет по локальній мережі (Fast Ethernet).
6. Супутниковий доступ в Інтернет або супутниковий Інтернет (DIRECPC, Europe Online). Супутниковий доступ в Інтернет буває двох видів - ассиметричный і симетричний:
7. Доступ в Інтернет з використанням каналів кабельної телевізійної мережі, швидкість прийому даних від 2 до 56 Мб/сек. Кабельний Інтернет (“coax at а home”).
8. Безпровідні технології останньої милі:
WiFi
WiMax
RadioEthernet
MMDS
LMDS
Мобільний GPRS – Інтернет
Мобільний CDMA – Internet
9. В даний час для "останніх метрів" доступу в Internet застосовуються технології Home PNA (HPNA) і HomePlug.
Література
1. Новиков Ю.В., Кондратенко С.В. – Локальные сети: архитектура, алгоритмы, проектирование. М.: Изд-во ЭКОМ
2. Олифер В.Г., Олифер Н.А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы: учебник для вузов. 3-е изд.-СПб: Питер.
3. Лозікова Г.М. Комп’ютерні мережі: Навчально-методичний посібник – К. Центр навчальної літератури
Тема: Типи ліній передачі глобальних мереж. Модеми. Структура. Стандарти на модуляцію
ПЛАН ЗАНЯТТЯ:
1. Типи ліній передачі глобальних мереж
