Различные модели компьютера
| | | | | | | | | | | | |
| | |  |
| | | |  |
| |
| |
| | | | Модель № 1. Схема взаимодействия пользователя с компьютером
| |
| | | | | Модель № 2. Функциональная схема компьютера
| |
| |
| |
| |  |
| |
| | | | Модель№3. Информационная схема компьютера
| |
При послідовному аналізі диференціації географічної оболонки на ПТК, ми врешті-решт приходимо до певної межі, за якою (тобто нижче якої) фізгеографічні відмінності вже неможливо пояснити дією універсальних зональних і азональних чинників. Проте ці відмінності, що спостерігаються інколи на відстані декількох сотень і навіть десятків метрів, можуть бути більш контрастними, ніж між двома сусідніми природними зонами. Наприклад, у Гайдарах… На відносно невеликій ділянці ми бачимо сусідство соснового бору і луків, луків і боліт, остепнених луків і лісистих ярів (Коряків Яр, Заячий Яр тощо).
Тут ми зустрічаємо зовсім інший тип диференціації географічної оболонки, що не пов’язана ні з широтною зональністю (тобто розподілом тепла по широті), ні з секторністю (тобто з океанічно-континентальним перенесенням повітряних мас), ні з різноманітністю структур земної кори (маються на увазі платформи і складчасті структури, що зумовлю висотну поясність, у Гайдарах – платформа).
Локальна, інакше – топологічна або внутрішньоландшафтна, диференціація відрізняється від регіональної не лише територіальними масштабами свого прояву і відносно обмеженим радіусом дії диферецюючих факторів, але передусім різною сутністю, різною природою останніх: якщо відокремлення ПТК регіонального рівня визначається чинниками планетарно-астрономічного характеру, зовнішніми відносно географічної оболонки та її територіальних підрозділів, то в основі локальної мозаїчності ПТК лежать внутрішні географічні чинники.
Локальна диференціація є наслідком функціонування і розвитку самих ландшафтів, процесів, що внутрішньо притаманні різним ландшафтам.
***
Локальна диференціація – це прояв активного початку, що закладений у кожному ландшафті.
Різноманітність ландшафтів відповідає різноманітності чинників внутрішньо ландшафтної географічної диференціації та різноманітності форм, у яких вона проявляється.
До найактивніших чинників, що обумовлюють мозаїчність ПТК на локальному рівні, відносять так звані екзогенні геоморфологічні процеси:
· фізичне і хімічне вивітрювання;
· ерозійно-акумулятивна діяльність водних потоків;
· карст і термокарст;
· дефляція;
· суфозія;
· зсуви тощо.
Ці процеси формують скульптуру земної поверхні, тобто створюють чисельні мезо- і мікроформи рельєфу, які можна розглядати як елементарні ділянки (або місцеположення), що відрізняються своїм взаємним місцерозташуванням (вершина, схили, підніжжя, западини), відносною висотою, експозицією, крутизною схилів, їхньою формою.
У тих самих однакових зональних і азональних умовах, тобто в одному й тому ж ландшафті, відбувається перерозподіл сонячної радіації, вологи, мінеральних речовин за місцеположеннями, внаслідок чого кожне місцеположення буде характеризуватися специфічним мікрокліматом, тепловим, водним, солевим режимами.
Таким чином, різні місцеположення мають неоднаковий екологічний потенціал, тобто сукупність умов місць проживання організмів.
Завдяки вибірковій здатності (рос. «избирательной способности») організмів до умов проживання, заселення території відбувається у суворій відповідності до цих умов, і кожному місцеположенню має відповідати один біоценоз.
Внаслідок взаємодії біоценоза з абіотичними компонентами конкретного місцеположення формується елементарний ПТК, який Л. Г. Раменський запропонував називати епіфацією, а Л. С. Берг – фацією.
! Фація розглядається як однорідний ПТК і як останній ступінь фізико-географічного поділу території.
* Слід зауважити, що локальна диференціація здійснюється на тлі певних зонально-азональних умов, які нібито створюють середовище для протікання локальних процесів.
· Схили однієї і тієї самої крутизни і експозиції одержують різну кількість радіації залежно від широти;
· Зволоження однотипних місцеположень залежить від «фонової» кількості опадів;
· Формування скульптурного рельєфу визначається знаком і інтенсивністю сучасних тектонічних рухів.
· Мофроскульптура певною мірою залежить від морфоструктури – від нахилу і простягання пластів, петрографічного складу та фізичко-хімічних властивостей гірських порід, їхньої текстури, тріщинуватості тощо.
Таким чином, в різних типах ландшафтів на однотипних місцеположеннях формуються різні фації.
Внутрішньоландшафтну мозаїку фацій можна розглядати як наслідок трансформації в ландшафті зонально-азонального «фону», тобто потоків енергії і речовини зовнішнього походження. Первинний механізм цієї трансформації полягає в перерозподілі сонячного тепла й атмосферної вологи за місцеположеннями.
· Експозиція і крутизна схилів визначає кількість прямої сонячної радіації.
Взимку ця різниця більш суттєва, ніж влітку. Абсолютні величини зростають від полюсів до екватора.
· За даними Щербакова Ю. А., різниця в кількості прямої радіації, що її одержують північні та південні схили, скаладє (в ккал/см²·рік)- у тундрі 3,3, у лісотундрі – до 16,8, у тайзі – до 21,3, у лісостепу – 45,8, у холодній високогірній пустелі – 61,4.
· Радіаційний баланс на південних схилах крутизною 10-20° зростає на 5-10%, а на північних схилах зменшується порівняно з горизонтально поверхнею.
Чим більше крутизна схилів, тим більша різниця. Наприклад, на схилах крутизною 10° у нашій місцевості різниця температру між південним і північним схилами складає 3-4°, на схилах крутизною 20° – 7-8°.
* слід зазначити, що для локальної диференціації велике значення має стікання холодного повітря у западини, що викликає інверсію температур.
Внутрішньоландшафтний механізм перетворення атмосферного зволоження відрізняється особливою складністю.
В цілому, стікання опадів на схилах призводить до більшого зволоження знижених місцеположень.
Але величина силового стоку та її співвідношення з тією частиною атмосферних опадів, що проникає в ґрунт, залежить від багатьох факторів:
· крутизни схилів,
· форми схилу (випукла, увігнута, пряма);
· протяжності схилу;
· інтенсивності опадів;
· механічного складу ґрунтів;
· фільтраційної здатності ґрунту;
· вологонасиченості ґрунту.
· Піщані і супіщані ґрунти поглинають більше атмосферної вологи, ніж суглинисті, тому коефіцієнт силового стоку у цих ґрунтах на 10-30% нижчий.
· На південних схилах ґрунти поглинають більше вологи, ніж на північних.
· На випуклих схилах у верхній частині надходить у ґрунт більше вологи, ніж у нижній, а на увігнутих схилах – навпаки.
· У підніжжя зволоження може зрости в 1,5 рази порівняно з атмосферними опадами (виключенням є аридні ландшафти, де опади залишаються на схилах).
*****
Велику роль у ландшафтній диференціації помірних і високих широт має сніговий покрив – його перерозподіл залежно від вітру, вітрової експозиції, танення залежно від інсоляційної експозиції.
Рослинність теж відіграє певну роль у диференціації ПТК. Наприклад, ліс, де сильно вирівнюється температурний режим, рівномірно розподіляється сніг, до 0 падає швидкість вітру. У лісі фаціальні різниці різних місцеположень згладжені, на відміну від безлісих ландшафтів, де мозаїчність більша. Системоформуюче значення рослинних угруповань на локальному рівні пов’язане з їх динамічністю, конкурентною боротьбою за місцеположення.
Приклади: заростання озер – торфовища. Або заболочування тайги (фактор – потужний волого місткий моховий покрив).
Тварини також можуть бути фактором докладної диференціації.
(У нас – байбачини – до 1 м заввишки на місцях покинутих нір… Мозаїчність тундри зумовлена діяльністю гризунів-лемінгів).
********
Контрастність місцеположень зумовлює зв’язки між фаціями, тобто усередині ландшафту. Ті фації, що розташовані вище, діють на «нижні» (потоки води, хімічні елементи тощо). Але й «нижні» впливають на «верхні» - ерозія дренує вододіли.
Міграції організмів забезпечують зв’язки між фаціями.
Геохори (Сочава) – ступені інтеграції фацій, окремі локальні ПТК.
