Ефективність взаємодії робочих станцій у рамках локальної мережі багато в чому визначається використовуваним правилом доступу до загального передавального середовища в мережах із шинною і кільцевою чи топологією концентратору в деревоподібних і зіркоподібних мережах. Правило, за допомогою якого організується доступ робочих станцій до передавального середовищу, одержало назву методу доступу. У силу великої розмаїтості локальних мереж і вимог до них не можна назвати який-небудь універсальний метод доступу, ефективний у всіх випадках. Кожний з відомих методів доступу має визначені переваги і недоліки. Коротко розглянемо найбільш розповсюджені методи доступу.
У залежності від використовуваного методу доступу локальні мережі поділяються на двох груп. До першої групи відносяться мережі, у яких використовуються методи детермінованого доступу, до другого — методи випадкового доступу. Метод детермінованого доступу припускає наявність визначеного алгоритму, на підставі якого робочим станціям надається доступ до передавального середовищу. Наприклад, при централізованому керуванні моніторингова підсистема може послідовно опитувати кожну з робочих станцій і надавати право передачі інформації першої бажаючий робочої станції. Після цього буде опитуватись наступна робоча станція і так далі. Алгоритм надання права передачі інформації може бути досить гнучким і враховувати пріоритети запитів на передачу і їхню інтенсивність. Для нормального функціонування мережі необхідно, щоб вона не знаходилася в режимі насичення, тобто навантаження на мережу не повинні перевищувати її пропускну здатність. У цьому випадку можна визначити мінімальне і максимальне значення часу чекання моменту початку передачі інформації. Мінімальний час чекання обумовлений необхідністю опитування робочих станцій на предмет передачі інформації. Вплив цієї процедури найбільш відчутно при низької інтенсивності передачі інформації, тому що час на опитування затрачається навіть при відсутності заявок на передачу інформації з боку інших робочих станцій. При збільшенні інтенсивності інформаційного потоку знижується відношення часу опитування до всього часу передачі інформації. Максимальне значення часу чекання є фіксованою величиною, обумовленої при повному завантаженні мережі, тобто при готовності кожної робочої станції передавати інформацію. При цьому передбачається, що наступний запит на передачу інформації в даній робочій станції з'являється після обслуговування чергового запиту. Можливість установлення гарантованого часу доступу є досить істотним фактором при роботі в режимі реального часу. У загальному випадку методи детермінованого доступу дозволяють враховувати особливості топології мережі і характер переданої інформації, забезпечуючи найбільш ефективне використання передавальної середовища.
До другої групи відносяться методи випадкового доступу, при використанні яких кожна робоча станція довільним образом, незалежно від інших систем, може звертатися до моноканалу. При методі випадкового доступу можливо одночасне звертання декількох робочих станцій до загальній передавальній середовищу, тому даний метод доступу часто називають методом множинного доступу.
