Для передачі даних в КМ використовується фізичне середовище таких типів:
вита пара (екранована і неекранована);
коаксіальний кабель;
оптоволоконний кабель.
Вита пара. Витою парою (рис. 2.2) називається кабель, в якому ізольована пара провідників скручена з невеликим числом витків на одиницю довжини. Скручування провідників зменшує зовнішні електричні перешкоди при передаванні сигналів по кабелю.
Екрановані виті пари збільшують завадозахищеність сигналів.
З неекранованими витими парами ви, ймовірно, вже знайомі, оскільки вони широко використовуються в телефонному зв'язку, а екрановані виті пари помітно від них відрізняються і зовні дещо нагадують електрокабелі, які використовуються в побуті. Однак ця схожість чисто зовнішня, оскільки екранована вита пара має справу з низькою напругою, і товста оболонка потрібна для зменшення перешкод, а не для електробезпеки.
Рис. 2.2 Вита пара
Коаксіальні кабелі. З коаксіальними кабелями вам доводиться часто мати справу в повсякденному житті. Вони використовуються в побутовій радіо- і телевізійній апаратурі. Слова товстий або тонкий відносяться, природно, до їх товщини. Стандартний кабель Ethernet (товстий Ethernet) має товщину великого пальця руки. Більш сучасний тонкий кабель Ethernet (іноді називається CheaperNet) має товщину з мізинець. Товстий кабель має велику міру завадозахищеності, велику механічну міцність, і тому вимагає спеціального пристосування для проколювання кабеля, щоб створити відгалуження для підключення до КМ. Хоч тонкий кабель Ethernet дозволяє передачу на менші відстані, ніж товстий, але для з'єднань з тонким кабелем застосовуються стандартні роз'єми типу BNC, і в зв'язку з його невеликою вартістю він стає фактичним стандартом в офісних КМ. На рис. 2.3 схематично показано, як влаштований коаксіальний кабель.
Рис. 2.3 Коаксіальний кабель
Оптоволоконний кабель. В оптоволоконному кабелі, як це виходить з назви, для передачі сигналів використовується світло, а не електрика. Волокно, що застосовується в якості світловода, дозволяє передавати сигнал на великі відстані з величезною швидкістю, але воно дороге, і з ним важко працювати. Для установки роз'ємів, створення розгалужень, пошуку несправностей в оптоволоконному кабелі необхідне спеціальне пристосування і висока кваліфікація фахівців.
Оптоволоконний кабель влаштований просто. Він звичайно складається з центральної скляної нитки товщиною в декілька мікрон, покритою суцільною скляною оболонкою. Все це в свою чергу сховане у зовнішню захисну оболонку. У перших оптоволоконних кабелях як матеріал для світловода використовувалося скло. У сучасних розробках використовуються також пластик. Оптоволоконні лінії дуже чутливі до поганих з'єднань в роз'ємах. Як джерела світла в таких кабелях застосовуються світлодіоди (LED – Light Emitting Diode), інформація кодується шляхом зміни інтенсивності світла. На приймальному кінці кабелю детектор перетворює світлові імпульси в електричні сигнали. Існують два типи оптоволоконних кабелів одномодові і багатомодові. Одномодові кабелі мають менший діаметр, велику вартість і дозволяють передачу інформації на великі відстані.
У таблиці 2.1 наведена порівняльна оцінка різних фізичних середовищ по узагальнених показниках. Як видно з приведених даних, кращі показники по трудомісткості прокладки у витої пари, а інтегрально по всіх показниках очевидними перевагами володіє коаксіальний кабель. Вони і знайшли найбільше застосування в різного роду КМ.
Таблиця 2.1 Узагальнені показники якості різних фізичних середовищ КМ
