Типові помилки при проведенні спостереження

1. Спостереження розпочинають без спеціально розроб­леної програми, здійснюють випадково.

2. Ознаки спостереження не пов'язані з проблемною си­туацією і гіпотезою дослідження.

3. В числі ознак спостереження в картках не відмічені часто повторювані і достатньо значущі властивості ситуацій спостереження.

4. Не введено обмежень на умови спостереження, і спосте­рігачі можуть зітк-

нутися під час роботи з принципово різними ситуа­ціями.

5. Не підготовлені і не апробовані методичні документи; з цієї причини під час збору даних виникають труднощі, по­в'язані з чіткою реєстрацією ознак.

Спостереження має як позитивні, так і негативні власти­вості. Недоліки полягають у неможливості гарантування ре­презентативності даних через велику кількість явищ, елемен­тів суб'єктивізму в інтерпретації ситуацій, спостережень, подій. Крім того, як правило, спостерігають лише ті події, які відбу­ваються в період проведення дослідження.

Опитування

Метод опитування як виявлення позиції людей викорис­товують практично на всіх етапах збору інформації (приблизно при 90% дослі­джень). Основні переваги і недоліки опитування пода­но в табл. 2.1. Документами, які дають змогу зібрати первин­ну інформацію, є опитувальний лист та анкета. Практичні рекомендації щодо поліпшення якості опитувальних листів як джерела інформації наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.1

Переваги та недоліки опитування

При розробці запитань слід виходити з потреби отриман­ня інформації з кожного аспекту і можливості опитуваних дати правильну відповідь. Якщо дослідника цікавить лише згідний чи не згідний опитуваний, то достатньо відповіді типу "так — ні". Якщо ж необхідно зробити висновки щодо ду­мок опитуваних, то необхідно використати запитання за шкалою. У табл. 2.2. наведено основні рекомендації щодо поліпшення якості анкет.

Таблиця 2.2

Основні рекомендації щодо поліпшення

якості анкет

Опитувальні листи (анкети) можуть включати, крім запи­тань по суті справи, запитання, що допомагають встановити контакт із опитуваним, і запитання, які

контролюють пра­вильність і достовірність відповідей. Використовується як усне опитування, так й інтерв'ю. Якщо опитування прохо­дить за заданою формою, то це - стандартизоване інтерв'ю. Рівень достовірності основних результатів і висновків нау­кового дослідження значно підвищується, якщо вони базу­ються на експериментальних даних.

. Експеримент

Проведення експерименту базується на знаннях про об'єкт, які дають змогу структурно визначити ті чи інші фактори, передбачають висунення і доведення гіпотез дослідження, контроль за ходом процедур, забезпечення його чистоти і можливості повторень. Все це є реально можливим при розумінні суті методу, його особливостей, додержання необхід­них умов і вимог до отримання достовірної інформації про досліджувані процеси та явища.

Експерименти повинні служити обґрунтуванню та уточненню теоретичних положень. Вони миють суттєве значення для підтвердження достовірності наукових положень дослідника. При організації експерименту слід до­тримуватися єдиних вимог, проводити його на основі тео­рії. І це стосується всіх його складових: постановки мети, завдань та інтерпретації результатів від фіксації стану об'єкта до експерименту, визначення експериментальних умов, виявлення можливостей впливу експериментальних змінних, оцін­ки стану об'єкта до і після експерименту.

Експериментальним фактором виступає пе­редбачена умова або система умов. Фактор вводиться як при­чина, він є незалежною змінною, де якісні і кількісні характеристики розкриваються в межах програм експерименту.

Змінні в експерименті — контрольовані і неконтрольовані фактори, що безпосередньо або опосередковано вплива­ють на стан об'єкта, що вивчається. Певним набором змінних задається й описується експериментальна ситуація. Основні змінні бувають незалежними і залежними. Змінні являють собою категорії аналізу в експерименті і наводяться у вигляді емпіричних показників.

Незалежний фактор вводиться, змінюється, управляється і контролюється дослідником. Він має бути відносно самостійним, постійним, суттєвим і відчутно впливати на стан об'єкта.

Залежний фактор змінюється під впливом незалежної змінної.

Вибір тих чи інших факторів необхідний для встановлен­ня основних і другорядних серед них; він відіграє важливу роль у забезпеченні ефективності експерименту, оскільки зводиться до знаходження залежностей між цими факторами.

Завершується експеримент переходом від емпіричного вивчення до обробки отриманих даних, логічних узагальнень, ана­лізу і теоретичної інтерпретації отриманого фактичного ма­теріалу. Щоб достовірність отриманого фактичного матеріалу не викликала сумнівів, необхідно виділити ту їх частину, яка зумовлена лише факторами, що можна вивчити на досліді.

Типові помилки в проведенні експерименту

1. Сформульовані гіпотези не відбивають проблемну ситуацію, суттєві залежності у даного об'єкта.

2. Як незалежну змінну виділено фактор, який не може бути причиною, сталою детермінантою процесів, що прохо­дять у даному об'єкті.

3. Зв'язки між залежною і незалежною змінними є випадкового характеру.

4. Допущено помилки в попередньому описі об'єкта, що призвело до неправильної емпіричної інтерпретації змінних і вибору неадекватних показників.

5. Допущено помилки при формулюванні дослідних і кон­трольних вихідних результатів експерименту, виявляється значна їх різниця, що викликає сумніви в можливості по­рівняти ці групи за складом змінних.

6. При аналізі результатів експерименту переоцінюється вплив незалежної змінної на залежну, без урахування впливу випадко­вих факторів на зміни експериментальній ситуації.

Формування вибіркової сукупності

У прикладному соціологічному дослідженні передусім важливо визначити обсяг вибірки, тобто число опитуваних. Це число залежить від загальної кількості соціальних об'єктів, що вивчають, які утворюють генеральну сукупність. Якщо досліджують громадську думку жителів регіону, то гене­ральною сукупністю є всі жителі регіону. Якщо у межах ло­кального дослідження вивчають потреби, пропозиції кори­стувачів конкретної бібліотеки (музею, архіву, дозвільної установи), генеральною сукупністю є сукупність усіх корис­тувачів, відвідувачів цієї установи. Вибірка має бути опти­мальною, або репрезентативною, яка б у мініатюрі відоб­ражала всі характерні особливості генеральної сукупності. Розрахунок обсягу вибірки часто залежить від методу дослі­дження. Так, при експертному опитуванні обсяг вибірки рідко перевищує ЗО %, а при пробному (пілотажному) дослі­дженні він може досягати 100 % .

У більшості випадків великий розмір або мінливість гене­ральної сукупності не дають змоги здійснювати суцільне опитування. Тому застосовують вибірковий метод.

У вибіркових дослідженнях неможливо досягти 100 % точ­ності результатів, завжди залишається ризик помилки. Дос­татньо репрезентативним вважається вибірковий параметр, для якого гранична помилка не перевищує 5 %. Збільшення обся­гу вибірки підвищує точність дослідження через зменшення випадкових помилок, а зменшення обсягу вибірки економить час, кошти, людські ресурси, однак зменшує ймовірність отри­мання точних результатів. Необхідно вибирати "золоту сере­дину". Для цього використовують формули і таблиці, за допомогою яких можна визначити мінімальний обсяг вибір­кової сукупності, виходячи з обсягу генеральної сукупності та прийнятого рівня значущості залежно від типу вибірки.

Є й інші типи вибірки: стихійна, квотна, проста, випадко­ва (повторна, безповторна), систематична, гніздова (серійна).

Стихійна вибірка - це вибір "першого стрічного". Цей метод використовують, коли генеральна і вибіркова сукуп­ності за своїми обсягами достатньо великі. Так, для середньо­го міста обсяг вибірки може становити 800-1000 осіб, для малого - 400-500 осіб. Прикладом методу стихійної ви­бірки може бути опитування громадської думки на вули­цях за допомогою засобів масової інформації (преси, радіо, телебачення), поштове опитування читачів. Найбільш при­датним та ефективним є метод формування вибірки на базі трудових колективів (підприємств, установ, організацій) міста.

Квотна вибірка використовується, якщо прагнуть досяг­ти структурної відповідності вибіркової та генеральної су­купностей. Її застосовують найчастіше, якщо методом опи­тування є інтерв'ю. При цьому необхідно визначити ознаки, за якими здійснюють відбір респондентів (наприклад, роз­поділ за статтю, віком, освітою, соціально-професійною належ­ністю). Така вибірка характерна для ситуації, коли відома загальна кількість опитуваних, серед яких повинна бути про­порційна кількість представників різних груп населення.

Проста, випадкова (ймовірна) вибірка виконується на основі повних списків усіх членів генеральної сукупності: списки виборців, картотека читацьких формулярів тощо. Для всіх одиниць сукупності забезпечують рівні можливості (однакову ймовірність) потрапити у вибірку, тому й називають цей спосіб ймовірним. Ця вибірка особливо ефек­тніша в локальних дослідженнях, оскільки забезпечено пов­ний перелік усіх одиниць генеральної сукупності, а крім того, ця сукупність є відносно однорідною.

Систематична (механічна) вибірка - це спрощений варіант ймовірного відбору. Користуючись тими ж самими списками генеральної сукупності (наприклад, списками виборців), відбір здійснюють не випадковим способом, а послідовно, через один і той же інтервал (так званий крок вибірки). На­приклад, у списку виборців (картотеці читацьких формулярів) взяти кожного десятого і занести у вибіркову сукупність.

Розрахунки обсягу вибіркової сукупності залежать від обсягу генеральної сукупності, а також від вибраного рівня, точності репрезентативності. Як правило, приймають 5 %-у граничну помилку репрезентативності на 5 % -му рівні зна­чущості. З урахуванням цих припущень визначають обсяг вибіркової сукупності для простого ймовірного відбору за такою формулою:

п = 1/0,0025 + 1/М ,

де N , п — обсяг відповідно генеральної та вибіркової сукупності.

Декілька розрахованих значень для прикладу наведено у табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Обсяги генеральної та вибіркової сукупностей

Наведена формула гарантує зна­чущість лише одновимірних розподілів. Якщо потрібно одер­жати значущі двовимірні розподіли, треба суттєво збільшу­вати вибірку. Вважається, що для пробних опитувань достатньою є вибірка обсягом 100—250 осіб. Якщо величина генеральної сукупності становить менш 5000 осіб, достатній обсяг вибіркової сукупності — не менш 500 респондентів. Якщо ж обсяг генеральної сукупності 5000 осіб та більше, то необхідно опи­тати 10 % усієї сукупності, але не більше 2000—2500 респон­дентів. Важливо знати, що достовірність інформації про досліджуваний об'єкт залежить від вибору найсуттєвіших ознак, за якими буде здійснюватись відбір респондентів. Необхідно, щоб до складу вибірки входили пред­ставники всіх категорій населення, з яких складається генеральна сукупність.